** ДИКИЙ АНГЕЛ **
Повiсть про сiм'ю на двi дi?
ДIЙОВI ОСОБИ
Ангел Платон Микитович.
Уляна - його дружина.
Петро
Федiр
Павлик - ?хнi сини.
Таня - ?хня дочка.
Лiда - Петрова дружина.
Клава - дiльничний лiкар.
Маляр - Клавин чоловiк.
Крячко - пенсiонер.
Клоков - кореспондент.
Бiля - художник.
Оля - Павликова дружина.
ДIЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Невеличке подвiр'я. Ганок одноповерхового будиночка з прибудовою -
домашньою майстернею. Посеред двору збитий з дощок стiл. Стовп. На ньому
умивальник i прилаштований телефон пiд дашком. Саморобне крiсло-гойдалка.
Осторонь - ослiнчик.
Таня зачiсу?ться бiля умивальника. Федiр лагодить стiлець. Лiда в
крiслi-гойдалцi. Уляна накрива? стiл.
Л i д а. У вас мовби маленька неприступна фортеця. Спокiй i якесь
особливе вiдчуття безпеки. В минулий при?зд на вулицi мене застала гроза.
Блискавицi й громи, здавалося, на тротуари падали. Я так злякалася! А
забiгла сюди, у двiр, - i страх пропав. Наче громи i блискавицi боялися
сюди вдарити.
Т а н я. Якщо тато були вдома, звичайно, побоялися.
У л я н а. Не пащекуй, Таню!
Л i д а. I кольоровий телевiзор, i оце саморобне крiсло у вас напрочуд
пасують одне до одного.
У л я н а. Коли вже тобi так усе подоба?ться, то в нас би й вiдпочила,
а не ?хала на курорт.
Л i д а. Море...
Т а н я. З велико? висоти море зда?ться калюжею.
У л я н а. Ти його бачила з висоти?
Т а н я. Побачу.
У л я н а. Забила собi в голову стюардесою стати.
Л i д а. А батько?
У л я н а. Вона така, що й батька умовить.
Ф е д i р. Скiльки ж ти, Лiдо, не добула на курортi?
Л i д а. Сiм днiв.
У л я н а. А грошi повернули?
Л i д а. Нi.
У л я н а. То вже б добула.
Л i д а. Захотiлося вас провiдати, i за домом скучила. За Петром. I
синка треба забрати вiд мами. Ми з Петром без нього не можемо.
У л я н а. Петро i минулий рiк, i цей без вiдпустки, хоч би до нас
навiдався.
Ф е д i р. Запанiв Петро.
Ул я н а. Хiба можна так на брата?
Ф е д i р. Можна.
Л i д а. Не запанiв, а все в роботi, вiн такий скажений до роботи, як i
всi ви.
Т а н я. Мене виключи з цi?? компанi?.
У л я н а. Годi чепуритися. Збiгай на город цибулi вирви.
Таня виходить.
Л i д а. У вас уже i город свiй? .
У л я н а. За гаражем грядочка: За той шматочок землi клопотiв та
прикрощiв...
Л i д а. То навiщо було брати?
У л я н а. А як же без грядки, без свiжо? городини? За пучок кропу на
базарi гривеник беруть. Нi совiстi, нi правди нема в людей. Десять копiйок
за жмутик трави. Борщ дуже дорогий виходить... А суп ми не любимо.
Л i д а. Петро часто каже: якби такого борщу, як мама готу?.
У л я н а. На борщ треба i городину свiжу, i м'ясо свiже, базарне...
Заходить Таня, кладе цибулю на стiл.
Мало не забула: хто зi мною завтра на базар по?де?
Л i д а. Далеко збира?тесь?
У л я н а. Десь у район, щоб дешевше.
Т а н я, Я не по?ду.
Ф е д i р. Чого не по?деш?
Т а н я. Нещодавно права одержала... Недiля, машин багато, ще в аварiю
потраплю.
На ганок виходить Павлик.
П а в л и к. Мамо, де моя бiла сорочка?
Ул я на. Там, де прасоване лежить... Павлику, по?демо завтра на базар?
П а в л и к. Категорично нi!(Iде в хату).
У л ян а. Навiщо ж тодi машину купували - щоб у гаражi стояла?.. Такi
грошi витратили.
Т а н я. В гаражi... Наш "Запорожець" уже сам поверта? на дешевi
базари.
Л i д а.Я ще не ?здила самостiйно, але на права здала. Ми з Петром
надумали купити машину.
У л я н а. А грошi?
Л i д а. Будемо вiдкладати потроху.
На ганку з'явля?ться Павлик.
П а в л и к. У сорочки верхнiй гудзик вiдрива?ться.
Ул я н а. Таню, приший.
Т а н я. Були пани, були раби, а тепер усi товаришi!
П а в л и к. Де голка?
У л я я а. У рушнику.
Павлик iде в хату.
Т а н я (пiдходить до Лiди). Так модно одяга?шся! I де тiльки все
дiста?ш?
Л i д а. Петро дiста?. Вiн краще на одязi розумi?ться, нiж я.
Т а н я. Менi б такого чоловiка, як наш Петро.
Л i д а. Ти дiвчина вродлива, сама вибереш собi жениха.
Т а н я. Тепер такi женихи, що самi на пляшку канючать, де вже ?м про
жiнчин одяг дбати.
Ф е д i р. Петро заробля?, мабуть, по пiвтисячi?
Виходить на ганок Павлик.
П а в л и к. Мамо, де отой галстук бiластий?
У л я н а. Там, де лишив, на бильцi лiжка.
Павлик виходить.
Ф е д i р. Запанiв Петро, мiг би й при?хати.
Л i д а. Я ж кажу - його вiд роботи не вiдiрвеш. У вас, у Ангелiв, така
вдача.
Т а н я. Кореспондент з областi при?хав, до мене пiдходив, хотiв нарис
про нашого батька робити. Але, мабуть, роздумав. Щось йому не сподобалося.
I Федiр теж не сподобався. Бурмило, каже, не чоловiк.
У л я н а. Чому це про тебе так?
Ф е д i р. Я до пуття i не розчув, i не зрозумiв, що вiн запитував. От
я йому й кажу - у перервi. Сам вiн бурмило! Працю?ш, а воно лiзе!
Т а н я. I сюди приходив. Може, сьогоднi ще прийде.
У л я н а. Треба ж батьковi сказати.
Т а н я. Мабуть, не прийде.
У л я н а. Тебе не розбереш: то прийде, то не прийде.
Врива?ться пiсня "Мой дед-разбойник":
Мой дедушка разбойник, разбойник, разбойник,
Был в самом деле очень знаменит.
Кто мимо дедушки пройдет.
Все деньги сразу отдает.
Иначе будет бит,
Иначе будет бит.
Где ж ты, времечко лихое,
Когда можно было жить разбоем, да, да!
У л я н а. Знову сатану включив.
Т а н я (пiдходить до телефону, набира?). Ванько, Ванько! Виключи,
дурню, бегемотiю! Дай пообiдати. Чу?ш?.. (Кладе трубку. До Лiди). Це наш
сусiд Крячкiв Ванько забавля?ться...
Пiсня урива?ться.
Л i д а. Послухався?
У л я н а. Вiн батька за петельки хапа?... Такий волоцюга, що свiт не
бачив. Танi, правда, побою?ться.
Ф е д i р. Таню, по?дь завтра на базар.
Т а н я. Хому тато скаже, той i по?де.
Л i д а. "Як тато скаже"! Петро i нашому синковi спiвав ту пiсню, що ви
маленькими спiвали... Як це вона почина?ться? (Пробу? наспiвати).
I сказала стиха мати:
- Не пустуйте, бо йде тато.
Таня пiдспiву?.
I сказала стиха мати:
- ?жте, дiти, бо йде тато! -
I сказала стиха мати:
- Спати, дiтки, бо йде тато!
Самi придумали чи десь почули?
Ф е д i р. Це ще не вся пiсня... Вона довго спiва?ться:
I сказала стиха мати:
- До роботи, бо йде тато.
Т а н я. Цей куплет Федiр запам'ятав. Колись санчата сво? поламав i не
хотiв лагодити. Так тато йому всипав.
У л я н а. Усiм потроху дiставалося. Хiба що Павлика трошки милували.
Т а н я. Любимчик.
Виходить Павлик.
П а в л и к (до ТанI). Зав'яжи галстук.
Т а н я (зав'язу?). Пора самому навчитися.
П а в л и к. Ширший вузол.
Т а н я. Що з тобою? Наче щось украв, аж руки трусяться, i очi, як у
цигана на ярмарку. Злякався, що трiйку схопив?
У л я н а. Мовчи, батько почу? - обiд пропаде. Павлику, стипендiю не
заберуть?
П а вл ик. Нi.
У л я н а. I то добре. Таню, клич батька - пора обiдати.
Т а н я (пiдходить до прибудови, стука? кулаком у дверi). Пане
президент, обiд подано.
Л i д а. Петро розказував: нiколи не бачив, щоб батько вiдпочивав...
Усе щось робить.
З прибудови виходить Платон. Видно, колись був у силi чоловiк. Обличчя
суворе, втомлене. Пiдходить до умивальника, ми? руки. Павлик винiс рушник.
Л i д а. Пробачте, звичайно, мою нетактовнiсть, але не втерплю, скажу.
Оце дивлюся: Уляна Охтисiвна готу? обiд, Федiр майстру?, Платон Микитович
мовчки ми? руки, i Павлик з рушником. Так, зда?ться, булб i минулого разу.
Я нiби вдруге дивлюся той самий фiльм.
Т а н я. А який наступний кадр?
Л i д а. Мабуть Уляна Охтисiвна скаже: "Пора обiдати, ставте стiльцi".
У л я н а. Справдi. Берiть, дiти, стiльцi. Федоре, принеси Лiдi.
Л i д а. Не будемо порушувати традицiй. Кожен сам собi принесе стiлець.
Павлик, Таня, Лiда приносять стiльцi. Федiр приносить матерi, собi
ставить полагоджений. Павлик виносить велике саморобне крiсло, ставить на
чолi стола.
Л i д а (дiста? пляшку вина). Кримське.
Ф е д i р. Не обiд - бенкет.
Т а н я. А перед бенкетом - експропрiацiя, або, просто кажучи, грабунок
серед бiлого дня.
П л а т о н (сiда? в крiсло). Вино?
Л i д а. Це я в Криму. Сьогоднi ж субота.
Т а н я. День зарплати - майже свято.
П л а т о н. Вино не для обiду. (Дiста? блокнот, надiва? окуляри).
Л i д а. Навiть той самий блокнот.
Т а н я. При татовому почерку його на все наше життя вистачить. Не
лiтери, не цифри, а макове насiння.
Ф е д i р (пiдходить до батька, дiста? з кишенi грошi, пода?). Двiстi
тридцять!
Батько бере грошi, раху?.
У л я н а. Соромно сину не вiрити.
П л а т о н. А може, касир не додав? Рахувати не соромно, а приносити
двiстi тридцять карбованцiв, як хлопчаковi, - соромно!
Ф е д i р. Новий верстат - ще не приноровився.
П л а т о н. Двiстi тридцять карбованцiв за мiсяць,
слюсар-iнструментальник... При такому здоров'?!..
Ф е д i р. Платять не за здоров'я, а за роботу.
П л а т о н. Отож-то, що за роботу. Надурочнi бери!
У л я н а. Дай же Федi на витрати.
П л а т о н. Минулого мiсяця брав. Де вiн ?х потратив?
Т а н я. Двiстi тридцять карбованцiв татовi мало. Менi б такi грошi! А
втiм, однаково: на заводi одержуй, а вдома здавай, тiльки й того, що
перенесла з одно? каси в iншу.
П л а т о н. Як у тебе, Таню?
Т а н я (пода? грошi). Сто п'ять.
П л а то н. А премiальнi?
Т а н я. Звiдки зна?те?
П л а т о н. Менше балакай.
Т а н я. Двадцять п'ять собi залишила - на сукню.
П л а т о н. У тебе ?х досить.
Т а н я. Не моднi.
Пл а тон. На моду грошей нема?.
У л я н а. Хай купить.
Т а н я. Щедрi ви, тату. Отак, кажуть, колись куркулi родилися.
П л а т о н. Мабуть, що так.
Т а н я. I на курси п'ятнадцять карбованцiв.
П л а т он. Якi ще курси?
Т а н я. Я вже казала. Iноземних мов... Стюардеса ма? знати мiнiмум двi
мови.
П л а т он. Хочеш на курси - прироби. Тобi ж хотiлося в складальний -
переходь. Там i зарплата бiльша.
Т а н я. Обiцяють, а не переводять.
П л а т о н. Для переходу в iнший цех треба, готуватися. Походити,
подивитися, за когось попрацювати. З цеху в цех - не з одного трамвая в
другий.
Т а н я. Це менi ясно, а на курси давайте!
П л а т о н. Сказав - прироби. Приробиш - краще вчитися будеш. (До
Павлика). Як у тебе, студенте? Ще не одержав стипендi?? Там у вас порядку
нема?. (Склада? окуляри, хова? блокнот). Ти, синку, в цi канiкули на завод
не пiдеш. За два мiсяцi - триста карбованцiв! Не пiдеш.
У л я н а. Нарештi зжалився батько. А то чужi дiти вiдпочивають, а вiн
свого - на завод.
Л i д а. Мiй Петро теж здавав грошi у батькову касу?
П л а т о н. Тут жив, тут одягався, харчувався - i грошi докупи. Всi на
одних правах.
Т а н я. Ви, тату, як пiшли на пенсiю, то ще поскупiшали.
П л а то н. Поскупiша?ш. Бач, поганенько ми цей мiсяць потрудилися. Не
пiдеш, Павлику, на завод... Запишешся у тi бригади, що на Пiвнiч ?дуть.
У л я н а. На Пiвнiч?
П л а т о н. Пiвнiч теж земля, i наша земля.
У л я н а. Ти б свою дитину i в пекло послав, аби бiльше грошей. Не
да?ш вiдпочити.
П л а т о н. Пiсля яких трудiв? Десять мiсяцiв з портфельчиком бiгав...
Натомився! Нещодавно по телевiзору бачив - вручали школярам ключi вiд
Артеку. Серед тих дiтей були такi здорованi, що ?м би камiння бити, а ?х
вАртек! Тепер ?м ключi вiд Артеку, а там вiд Сочi, а потiм без ключiв
труситимуть батькiвськi кишенi... I кишенi, й душi. Подавай ?м життя
розвеселе!.. (Пауза). Досить розмов. Обiдати! Наливай, Федоре, пива.
Л i д а. Може, вина?
П л а т о н. Хай сто?ть - не пропаде. А ти чого, Павлику, задумався?
Пообiдай, а потiм думай, коли ? про що.
Федiр налива? в бокали пиво.
У л я н а. Як же не думати - на Пiвнiч дитину посила?ш. Там, мабуть, i
лiтом холодно. Захворi?.
П л а т о н. Може, в Артек його?
У л я н а. Знали нашi дiти Артек? Оно! (Жест). В отiй майстернi з трьох
рокiв.
Т а н я. У нас гостя, а ми сiмейнi чвари завели... Перенесемо це
питання, як кажуть у мiсцевкомi, на iнше засiдання.
У л я н а. На Пiвнiч! А в що одягнути дитину?!
П а в л й к. Нiкуди я не по?ду.
П л а т о н. Це ж чому?
П а в л й к. ? причина.
П л а т о н. Говори.
П а в л й к. Я вам потiм скажу.
П л а т о н. Говори, тут усi сво? - шпигунiв нема?.
Пауза.
П а вл й к. Я женюся!
Пауза.
У л я н а. Дурнi жарти.
П л а т о н (зупинив довгий погляд на синовi). Прийде час - женишся.
П а в л и к. Я без жартiв.
П л а т о н. Я теж. - Будемо ми сьогоднi обiдати чи нi? (Бере в руки
бокал). Якщо тобi, синку, й прителiпалася в голову ця думка - викинь ??
геть! Закiнчиш iнститут, попрацю?ш, щоб у гаманцi завелося, а тодi й
женися. Iнакше як жити?
П а в л и к. Якось проживу.
П л а т о н. Десять тисяч виграв на лотерею? Женитися захотiв,
жовтодзьобий!
У л я н а. Ти, батьку, не гримай на дитину. Сказав - не дозволю, i
досить.
Ф е д i р (пода? Павлику бокал). Випий, чим дражнитися.
П а в л й к. Ми вже записалися.
Присутнi враженi словами Павлика. Лише Платон, мов i не почув, навiть
голови не повернув у бiк сина. Повiльно, занадто повiльно випив сво? пиво.
Т а н я. Може, й весiлля згуляли?
П а в л й к. Згуляли!
У л я на. Люди добрi, що ж воно робиться в свiтi бiлому?
Т а н я. Нiчого особливого - дитя женилося!
У л я н а. Павлику!..
Ф е д i р. Вiн правду каже.
У л я н а. Як же так, без батькового дозволу?
Т а н я (наспiву?).
I сказала стиха мати:
- Хоч женитись, спитай тата...
П а в л и к. Знав... не дозволите.
Ф е д i р. Сво?м сказати треба було.
Л i д а. Звичайно, безглуздо одружуватися, не маючи нiчого за душею.
Але ж кажуть: з милим рай I в куренi.
П л а т о н (не витримав). Ледар i дурень надумали таке безглуздя. "В
куренi". В куренi живуть злиднi, а злиднi перегризають горло коханню, хоч
би яке воно було! ? в тебе дах над головою?! Зможеш' прогодувати, одягнути
дружину свою? Женися! А нi-зайцем бiгай по свiту, хоч цiлий вiк бiгай!
Думав, як жити?
П а в л и к. Думав.
П л а т о н. З чужо? миски годувати дружину?
У л я н а. Прогоду?мо - не збiднi?мо...
Т а н я. Напалися на хлопця. Може, невiсточка така красуня, що всi
навколiшки перед нею станемо. Де вона тепер, Павлику?
П а в л и к (подивився на годинника, непевний жест). Тут чека?.
Т а н я. Хай зайде.
Всi ждуть, що скаже батько, але той мовчки обiда?.
Л i д а. Незручно. Дружина тебе чека?, Павлику... Розписалися - то вже
дружина.
П а в л и к (ще вага?ться). Тату...
У л я н а. Клич.
Павлик глянув на батька - швидко вийшов.
Т а н я. Тату, ти при нiй не гримай на Павлика, вiн же тепер мужчина.
Ф е д i р. Ну й Павлик...
Т а н я. Заздриш? Павлик уже жонатий, а ти...
Ул я н а. Вгамуйся, Таню!
Т а н я. Молодець Павлик! Одружився тихо, мирно, мовчки.
Ф е д i р. Так не можна.
Т а н я. Коли будеш з татом радитися про сво? одруження, поклич мене,
хочу послухати.
Врива?ться дика пiсня "Мой дед-разбойник". Таня пiдбiга? до телефону,
набрала номер.
Т а н я. Ванько, перестань! Ми ще обiда?мо!.. Що?.. Не тво? дiло.
Виключай! (Вiша? трубку).
Музика затиха?.
Л i д а. Заскочила блискавка i в нашу фортецю.
Т а н я. Ще буде грiм.
Заходить Павлик i майже тягне за собою Олю. Зупинились. Оля, тендiтне
дiвча, виходить наперед, але ще трима? за руку Павлика.
Оля. Добрий день!
У л я н а. Здрастуй. (Пауза). Як же тебе звуть, дiвчино?
О л я. Оля.
У л я н а. Просимо до столу.
Л i д а. Сiдай, Олю, бiля мене. - Я теж ?хня невiстка. Двi невiстки на
одному стiльцi. Тiсно, але зручно, у випадку чого, вдвох вiдбиватися
будемо.
Оля несмiливо сiла.
Пообiда?мо, розмова краще пiде.
О л я. Я... ми недавно з Павликом пирiжки ?ли.
У л я н а. Скiльки ж тобi рокiв, серденько?
О л я. Вiсiмнадцять.
У л я н а. Раненько замiж побiгла.
О л я. Павлик сказав, то й побiгла...
У л я н а. Весiлля нiби було? Де ж ви гуляли? ,
О л я. У нашому гуртожитку, в тринадцятiй кiмнатi.
Т а н я. Тринадцята кiмната! Гарний початок сiмейного життя!
У л я н а. Учишся?
О л я. У медшколi, на другому курсi.
Т а н я. Чудово!
Л i д а. Ось i мо? вино знадобилося. Вип'?мо за здоров'я молодих. Таню,
давай чарки, а ти, Федоре, вiдкоркуй пляшку.
Федiр бере пляшку, давиться на батька, нiби пита? дозволу. Таня вносить
чарки, ставить на стiл, Федiр налива?.
Т а н я. Оце суботонька!
Л i д а. Олю, ти повинна звикнути до цi?? прекрасно? сiм'?, люди дуже
гарнi, але мовчкуватi, за винятком мого Петра.
О л я. Павлик теж говорить...
Л i д а (пiднiма? чарку). За здоров'я молодих! Щоб були вони дружнi та
щасливi.
Всi випивають, тiльки дво?, Оля та Платон, тримають чарки, дивляться
одне на одного. Врештi Оля торкнулася губами й поставила чарку, а Платон
Микитович випив до дна.
У л я н а. Павлику, чого ти нiби не вдома?.. I Олi стiлець би винiс,
Павлик виносить табуретку, але Федiр забира? ?? собi, а стiлець ставить
Олi.
Якось перед людьми нiяково - скажуть, потай женили сина.
Т а н я. Заново переженимо. Хто там бачив весiлля в тринадцятiй
кiмнатi? А тут: таксi з прапорцями, "гiрко" кричатимуть, "Запорожець" по
районних базарах побiга?, понавозить дешево? свинини, тато розкошелиться,
видасть зi сво?? скарбницi карбованцiв... Скiльки, тату?
У л я н а. Ти б менш торохтiла.
Ф е д i р. Ольго, а батьки тво? де?
О л я. Мама в Iванкiвському районi медсестрою працю?.
Ф е д i р. А батько?
О л я. Не знаю. Утiк, ще як я маленькою була.
У л я н а. Мама зна?, що ти замiж вийшла?
О л я. Ми з Павликом ще ?й не казали.
Платон Микитович пiдвiвся, пiшов до хати.
Т а н я. Ти, Олю, вже зорi?нтувалася, хто ? хто? Я - Таня, сестра твого
Павлика. А це - Лiда, дружина нашого старшого брата Петра. А ото, до хати
пiшов, Павликiв тато. Наш батько!
Л i д а. Зда?ться, гроза пройшла мимо. Платон Микитович угамувався.
У л я н а. Якби-то.
Л i д а. I все ж весiлля будете робити чи ото, як було в тринадцятiй,
так i залишиться?
Ф е д i р. Хiба ж то весiлля? Треба, як у людей.
У л я н а. I так усi про нас говорять: "Скупi, корисливi" та всяке...
Та н я. Мабуть, оригiнальне весiлля було в тринадцятiй. Ти, Олю, й фату
одягала?
У л я н а. Вони такi дорогi тепер.
О л я. Ми з Павликом не купували фати. Я позичила в одно? дiвчини. Вона
вже тричi замiж виходила,, а фата нова-новiсiнька.
Т а н я. Мамо, допитайся, може, й Федiр уже оженився, то щоб весiлля
разом. Меншi витрати будуть.
У л я н а. I чого ти до Федора причепилася?
Т а н я. Вiн зна?.
Ф е д i р. Багато говориш, Таню. Якби стiльки ще й робила.
Т а н я. Все вимiрю?ш одним аршином. Жити, Олю, в нас тобi буде добре,
але й робити змусять, як каторжну.
У л я н а. Що ж, буде як буде!.. Ти, Олю, збирай сво? речi та переходь
до нас. Федiр завтра вiльний, допоможе перевезтися.
О л я. Я сама. У мене чемоданчик легенький... Я його взяла з собою, вiн
там, бiля ворiт.
Т а н я. Ще хто вкраде посаг... Неси до хати.
О л я. Я все забрала, Павлик так сказав. (Вибiгла).
Л i д а. Пощастило - на весiлля .потрапила.
У л я н а. На ту недiлю, гадаю, упора?мося. Напишемо, щоб i Петро
при?хав.
Л i д а. На весiлля при?де.
У л я н а. Ох, Павлику, Павлику, не сказав батьковi. Що вiн тепер дума?
про тебе?
Л i д а. У батькiв серце добре.
Входить Оля з невеличким чемоданчиком, з вузликом книжок i зошитiв.
О л я. Це мо? речi. А це - книжки й конспекти. Павлик сказав усе
захопити.
Т а н я (усмiхнулася). Ось ми вже й пере?хали.
Л i д а. А жити де будете?
О л я (глянула на Павлика). Павлик... ;
У л я н а. У нас, а де ж iще...
Т а н я. Я до мами в кiмнату, а вони в мо?й.
Входить Платон з двома чемоданами в руках, поставив бiля столу.
П л а т о н. Ось тво? речi, Павле. (Вийма? грошi). Ось дев'яносто сiм
карбованцiв, це з тво?х лишилося. Бери - i в добру путь! Живiть!
У л я н а. Куди ти його випиха?ш?! Отямся, Платоне!
П л а то н. Сам себе випхав. Оженився, своя сiм'я, сво? життя. Не
радився з нами - виходить, у нього сво? плани. Обрав дорогу-хай iде!
У л я н а. Горенько! Куди ж ?м iти?
Пауза. Тиша.
О л я. Павлику, то кидай мене, раз тебе з дому проганяють.
Ф е д i р. Тату, хай поживуть...
Т а н я. У нас же мiсця - хоч танцюй.
П л а т о н. Вибрав свою дорогу, хай iде, i квит! (До Павлика). Отак,
синку! Живи сво?м розумом. (Сiв до столу, обiда?).
Нiма сцена. Всi враженi вчинком Платона. Оля пiдходить до Павлика.
О л я (тихо). Може, ти лишайся, а я пiду.
П а в л и к (бере чемодан). Ходiмо?
Оля i Павлик виходять.
У л я н а. Синку, почекай! Платоне, зупини! Павлику! (Вибiга?),
Ф е д i р. Це вже занадто, тату. (Виходить).
Т а н я. Феодалiзм! (Вибiга?).
Л iд а. Сумнiваюся в мудростi вашого вчинку, Платоне Микитовичу.
П л а т о н (випив чарку). Не втручайся, Лiдо. Павлик мiй син. (Iде до
хати).
Л i д а. Невже ви любовi й жалю до сина не ма?те? Куди вони всi?..
(Виходить з двору).
З хати виходить Платон з курткою в руках.
П л а т о н. Як же я забув куртку покласти?.. Повернеться, вiзьме... Не
повернеться... (Пауза). "Жалю не маю", "Не люблю сво?? дитини"... Може, й
вона мене не злюбить. (Виходить майже на авансцену). Що скажуть люди?
Бува, батьки купують любов сво?х дiтей. Поки малi - за iграшку, за
морозиво, потiм п'ять, десять копiйок, двадцять, карбованець, троячка.
Потiм дитя вже саме лiзе до них у кишеню! А потiм жiнку приведе - годуйте!
"Коли хочеш, батьку, щоб тебе любили, не пручайся..." На це я не пiду!
"Прогнав сина"! Нехай його життя поколесить, поморозить, попече! Життя -
не батько, не мати - подарункiв не робитиме. "Жалю не маю"! А без мене хто
його жалiтиме? Люди? У них сво?х клопотiв повно.
Заходить Л iд а.
Л i д а. Пiшли до автобусно? зупйнки... Куди дiнеться ТIавлик зi сво?ю
дружиною?
П л а т о н. Його дiло!
Заходить Крячко. Вiн тут частий гiсть. Сiда? на ослiнчику, старанно
зачiсу?ться, лише-пiсля цього зверта?ться до Лiди.
К р я ч к о. У гостi, Лiдо?
Л i д а. У гостi.
К р я ч к о. Тодi здрастуй.
Л i д а. Доброго здоров'я.
К р я ч к о. Петро живий-здоровий? У начальствi? Я оно з Платоном у
найвищому начальствi - пенсiонери! Живемо найкраще - на всi грошi!
Балака?мо i розважа?мось на весь розум, який ще лишився! Нiхто вже нiчого
не додасть i не вiдбере! Дивлюся: пiшов Павлик з чемоданом, догадуюсь -
погнав Платон кудись хлопця грошi заробляти. А навiщо тобi, Платоне,
грошi? У тебе й так добра всякого на десятьох. Ось я тебе знаю без малого
тридцять рокiв, i все тобi мало. Робиш, заробля?ш, приробля?ш, надурочнi,
премiальнi... На пенсi?, а влаштувався ще в хлiбний магазин приймальником.
Уночi товар прийма?, або сам, або Федора посила?, аби шiстдесят
карбованцiв придбати. Такi, як ти, Платоне, оббирають державу, як липку.
Л i д а (налива?). Випийте, дядьку, пива.
К р я ч к о. Випий пива, а в Платона кров закипить- добро його
пропало... За копiйкою вiн не те що нахилиться, а ляже!.. Була революцiя,
полiтгуртки, наглядна агiтацiя, п'ятирiчки, соцзмагання... А Платон
вистояв зi сво?ю iде?ю - гони копiйку.
Л i д а. Живеш, то треба й заробляти.
К р я ч к о. У мене оно будиночок гiрший, нiж у Платона, не маю нi
"Запорожця", нi кольорового телевiзора, нi ощадно? книжки... Я не
капiталiстично? фiлософi? - мною не керу? копiйка...
Платон засмiявся.
Що з тобою? Ти ж раз на рiк смi?шся...
П л а т о н. Злиднями люди хизуються...
К р я ч к о. Не злиднями, а соцiалiстичною свiдомiстю. Я не голодний i
не голий, що менi треба? (Налива? пива. Випива?. Знову сiв на ослiнчик).
П л а т о н. У тебе. Крячко, свiтогляд, як у то? кози: влiтку пасеться,
а взимку ?сть, що дадуть.
Лiд а. Живiть ви по-сво?му, а Платон Микитович буде по-сво?му.
К р я ч к о. Нi, я все життя активiст! Поки на заводi працював - на
зборах його чистив. А тепер доводиться iндивiдуально. Усе б йому простив,
а за те, що жмикрут, - простити не можу. На фронтi в одному взводi
служили. Платон улiтку в ранцi шапку носив. I тут, бачив, людям каструлi,
вiдра клепа?, майстру?. Усе дба?, усе мало. Сто рокiв проживеш? Нi!
Правда, ти мiцний, як дуб, може, й проживеш до ста.
П л а т о н. Чого прийшов?
К р я ч ко. П'ятiрку до пенсi?.
Платон да? грошi.
Воно й не личить брати в пiдсудного... Але до суду вiддам. Куди синок
майнув? Менший. Може б, i мого прихопив, нiяк до роботи не прилаштую.
П л а т о н. Бо злодiй.
К р я ч к о. Що?
П л а т о н. Злодiй твiй син!
К р я чк о. Як ти смi?ш! Вiн сво? вiддасть, не те щоб украсти.
П л а т о н. Не працю?, а ?сть-значить, злодiй. Не заробив, а тринька?
- злодiй.
К р я ч к о. Мо? ?сть - не тво?.
П л а т о н. Гiрший за того злодiя, що нишком краде, по ночах, бо твiй
- серед бiлого дня...
К р я ч к о. Куркуляка! Йому i мого добра жаль.
П л а т о н. Усе державне, усе наше, i все мо?!
К р я ч к о. З такою формулiровочкою ти завтра не те що пустирчик
цибулькою висадиш, а всю дорогу. Ну, за цю справу я тобi ще на судi
покажу.
Л i д а. Про який ви суд, дядьку Крячко?
К р я ч к о. Розумi?ш? Ото ж (жест) обiч дороги такий пустирчик був. Ми
збиралися там стенд поставити. Намалювати, написати, яким стане селище за
п'ятирiчку. А Платон i прихватив той пустирчик-цибулькою, кропом засадив.
Управи'на нього нема?. Будемо товариським судом судити. Я виступатиму
громадським обвинувачем. Я вже там виллю душу... Скоро ?деш, Лiдо?
Л i д а. Днями.
К р я ч к о. Я пiшов. Щось серце коле.
Л i д а. Я теж пройду в магазин.
Лiда й Крячко виходятiь. Платон лиша?ться сам.
П л а т о н. Пташка - i та гнiздо в'?, щоб i вiтер не звалив, щоб i дощ
не залив, щоб i тепло пташенятам було. Крячко i пташцi сказав би:
багатi?ш! Народилася людина - то й живи! I добре гнiздо сво? клади, щоб i
дощ, i вiтер, I холод не страшнi були тобi.
Заходить Клоков, зупиня?ться на вiдстанi, придивля?ться до Платона.
Клаца? фотоапаратом. Платон мовчки спостерiга? за ним.
К л о к о в. Доброго здоров'я. Якщо не помиляюся, Платон Микитович
Ангел? А я Клоков, з газети. Ось...
Простяга? посвiдчення. Платон навiть не подивився.
Хотiв ближче з вами познайомитися. Дещо менi вже вiдомо. Стаж роботи,
висока квалiфiкацiя. Син i дочка на заводi. Словом, потомствена робiтнича
сiм'я.
П л а т о н. Так.
К л о к о в. Попередньо хочу з'ясувати кiлька питань. Але домовимося,
вiдповiдати так, нiби ви розмовля?те з добрим приятелем.
П л а т о н. Давай, як з приятелем.
К л о к о в(вiдходить далеченько, фотографу?, потiм вийма? блокнот,
приготувався записувати). Коли почалася ваша трудова дiяльнiсть?
П л а т о н. З двох рокiв.
К л о к о в. Тобто?
П л а т о н. Штайцi сам одягнув, потiм iграшки собi майстрував, потiм
по господарству, потiм школа, потiм завод...
К л о к о в. На вiйнi були?
П л а т о н. Був.
К л о к о в. Геро?чнi вчинки, приклади?
П л а т о н. Вся вiйна-приклад.
К л о к о в. Ваша мета в життi?
П л а т о н. Добре жити.
К л о к о в. Що, на ваш погляд, для цього треба?
П л а т о н. Мати здоров'я i грошi.
К л о к о в. Уточнiть про грошi.
П л а т о н. Або заробити, або вкрасти. Третього путi нема?.
К л о к о в. Громадська робота, коли працювали на заводi?
П л а т о н. Бiля верстата.
Пауза.
К л о к о в. У багатотиражцi я читав, що ви любите грошi.
П л а т о н. Не люблю, а поважаю.
К л о к о в. Там вас намалювали ангелом, а замiсть крил - п'ятiрки.
Пiдпис - "Стяжатель".
П л а т о н. Правильно, все тягну до себе, а що ж, до сусiда тягти?
К л о к о в. Вища мета вашого життя?
П л а то н. Ото ж i ? вища - жити як слiд.
К л о к о в. Через багатство держави до свого власного.
П л а т о н. А ми разом з державою i плану?мо, i багатi?мо... Правда, я
трошки попереду. Бо в не? ? ще чимало дармо?дiв: або не працюють зовсiм,
або багато балакають i мало роблять... А в мо?й державi цього нема?... Як
заробив, так i ?ж! Як заробив, так i одягайся. Будемо кiнчати, приятелю.
К л о к о в. Що ви стружете?
П л а т о н. Ложку.
К л о к о в. Давайте зробимо кiлька фото. Гадаю, ви часто згаду?те
роботу, свiй верстат. Станьте так, наче задумалися.
П л а т о н. Думки не сфотографу?ш.
К л о к о в. Тодi вiзьмiть пенсiйну книжку й дивiться так, нiби це вам
подарували велику радiсть i спокiй на старостi...
П л а т о н. Не подарували - заробив! I не в нiй радiсть i спокiй.
К л о к о в. А сфотографувати, що стружете ложку, - поганий кадр!
П л а т о н. Яка в тебе зарплатня?
К л о к о в. А що?
П л а т о н. Я тобi все кажу, а ти та?шся.
К л о к о в. Сто п'ятдесят.
П л а т о н. Непогано. За такi грошi треба метикувати. (Пiшов до хати).
К л о к о в. Бурбон.
Клоков вийшов з двору. В цей час пiдгйшла Таня.
Т а н я. Здрастуйте!
К л о к о в. Привiт!
Т а н я. Побачилися з татом? Не пiдходить, негативний тип. Так?
К л о к о в. Майже.
Т а н я (усмiхнулася). А я не годжуся в геро?нi вашого нарису?
К л о к о в (теж усмiхнувся). Гада?те, цiкаво буде читачевi?
Т а н я. Я наче навмисне готувала себе для преси. Послухайте. Школу
закiнчила з медаллю i пiшла працювати на завод. Цiкаво?
К л о к о в. Бал не добрала?
Т а н я. Навiть документи не подавала.
К л о к о в. Цiкаво.
Т а н я. Зайдете в цех - на Дошцi пошани. (Жест, мовляв, мiй портрет).
К л о к о в. Цiкаво.
Т а н я. Люблю лiтературу. Толстой, Досто?вський, Джек Лондон,
Фiцджеральд, Сент-Екзюперi, Распутiн, Гончар, Загребельний...
К л о к о в. Цiкаво.
Т а н я. Мрiю стати стюардесою, поглянути на планету з височини польоту
лайнера. Звiдти люди менi будуть бачитись, як крапочки, i навiть ви,
кореспондент зi сво?м фотоапаратом, здастеся менi меншi за сонечко, за
мурашку, навiть за блоху!
К л о к о в (стриму? образу). Балакуча. До зустрiчi.
Т а н я. Сподiваюся, ?? не буде. (Пройшла кiлька крокiв услiд
кореспонденту, iмiтуючи його оригiнальну ходу).
Перемiна свiтла.
Раннiй ранок. Платон, як завжди, щось майстру?. Заходить Крячко.
К р я ч к о. Не спиться? Я теж не сплю. Уяви собi, на всiй землi люди
сплять, а пенсiонери, як сови, очi повитрiщали - не сплять! А коли й
перевертаються на другий бiк, то тихо, щоб iншим не заважать. (Пауза).
Вчора я ото позавидував, що Павлик на роботу пiшов, а мiй лайдаку?. А
воно, виявля?ться, усе не так. Павлик женився, а ти його прогнав... Привiв
жiнку, а ти ?х з хати. Я свого п'яницю терплю, а ти тверезих з хати...
Сина з двору! Дикий ти чоловiк! Добувати копiйку, може, i навчив сво?х
дiтей, а щоб зовсiм ?х пiд сво? керiвництво повернути - теж пас! У нас,
батькiв, до них стiльки ж прав, як у англiйського короля: що напишуть, те
й читай! Он мiй два роки не працю?, а я що? Побити вже не здужаю. Мати
нагоду?. Сорочка, джинси, пляшка "чорнила" - i над панами вiн пан. А може,
воно так i треба?
П л а т о н. Поступися перед дiтьми раз, вдруге, вони тебе i запитувать
не будуть.
К р я ч к о. Пiду. (Виходить).
На ганку з'явля?ться Лiда.
Л i д а. Не набрид вам цей в'?дливий сусiд?
П л а т о н. Звик до нього, як до задавнено? хвороби. Розбудив тебе?
Л i д а. Я мiцно сплю, коли знаю, що не треба поспiшати.
П л а т о н. Виходить, завжди довгенько спиш --- куди людинi поспiшати,
раз не працю?.
Л i д а. У мене складна робота.
П л а т о н. То ти працю?ш, а я й не знав.
Л i д а. Працюю.
П л а т о н. Що за професiя?
Л i д а. Бути дружиною - це професiя. Складна професiя!
П л а то н. Вперше чую про таке.
Л i д а. Умiти любити свого чоловiка - не так просто i не так легко.
П л а т о н. Приклад, як казав один кореспондент.
Л i д а. Вiзьмемо нас з Петром. Хоч би що там на роботi сталося, вiн
певний: удома на нього чека? спокiй, i затишок, i тепло. Я вивчила його
звички, його смаки. Знаю, який костюм йому подоба?ться, яку сорочку
приготувати, якi вузли вiн любить на галстуцi. Знаю, якi любить книжки,
вгадую, що б вiн хотiв на вечерю, на обiд, на снiданок! Яке освiтлення
любить, якi кольори не терпить. Вiн вибира? менi сукню, черевики - я
дозволяю. Це йому приносить радiсть, а я вдвiчi рада. Вiн часто подовгу
затриму?ться на роботi. Але хоч як пiзно прийде, зна?, його чека? гарячий
чай. Не сам ри?ться в буфетi, шука? цукор, хлiб, масло, варення. Я йому
все приготую, подам. Коли прийде роздратований, засмучений чи обурений, -
усе ж бува? на роботi, - треба вмiти повернути йому спокiй. Холод з душi
прогнати. Дума?те, мiщанська фiлософiя?
П л а т о н. Збирався подумати.
Л i д а. Коли чоловiк зна?, що в нього в тилу, тобто вдома, все гаразд,
вiн i на роботi краще працю?. (Усмiхнулася), Треба б завести порядок: коли
беруть чоловiка на роботу, вимагати характеристику не тiльки на нього, а й
на його дружину. Бо якщо дружина лиха, то який же з нього працiвник?
Увесь, час голова буде зайнята, що його чека? вдома.
П л а т о н. Твоя лекцiя менi, Лiдо, сподобалася. Аплодувати не буду, а
питання ?. Виходить, жiнцi й працювати не треба? Хай у тилу пора?ться?
Л i д а. Ото в тилу i ? ?? робота.
П л а т о н. А щоб пiдмогти чоловiку грiшми?
Л i д а. Iнколи заробити вiсiмдесят карбованцiв утричi легше, нiж
поратися в отому тилу. Але, на жаль, не всi жiнки мають таку можливiсть,
доводиться ?м теж iти на трудовий фронт. (Пауза), Крячко про Павлика
взнав?
Пл а т о н. Правди не схова?ш.
Л i д а. Павлик, може, завтра й повернеться.
П л а т о н. Не повернеться.
Л i д а. Звiдки зна?те?
П л а т о н. Син.
Пауза.
Л i д а. Пiду скупаюся в озерi.
П л а т о н. Обережно, воно глибоке.
Лiда виходить. Платон кинув майструвати, видно, втомлений; знесилений
сiв на стiлець.
П л а т о н. Думав, мо? дiти слухнянi... А Павлик... (Бере куртку,
знову вiша? на стiлець). Чи щось недобачив... або не розумiю ?х,
молодих...
Заходить Крячко.
К р я ч к о. Повернувся я, побачив, Лiда пiшла, i повернувся. Павлик -
ще не все тво? горе... Хотiв був не казати, але псовi, i тому хвiст не
кожен день потрошку обрубують, а зразу весь. Отак i це: хай би все зразу,
все знай! Про твого Федора мова... Я спочатку не повiрив. Роботяга з
роботяг, не п'яниця, розумний. I в цьому ж загадка. Та ще в такiй сiм'?,
як твоя. А бач, i Федiр з морального боку непевний. Ну, я коротко,
Платоне: лiкаршу нашу дiльничну зна?ш? ?? чоловiк маляр, квартири
розмальову?, бiлить, зна?ш чи нi?
П л а т о н. Знаю. '
К р я ч к о. Так ото твiй Федя за лiкаршею волочиться, а маляр що?
Малю? й не зна?, що його дружина райськими яблучками другого пригоща?.
Федя потай то на машинi ?? пiдвезе, то проведе увечерi, а люди все знають:
бачать i помiчають, i я теж. Одне слово, крiм тебе i маляра, усiм вiдомий
цей ганебний зв'язок. I чому воно в такiй сiм'? з морально? лiнi?
збочення? Отож тримайся, Платоне, я завжди з тобою! (Виходить),
Платон сидить якийсь час мовчки, потiм бере ложку, струже. Заходить
Федiр.
Федiр (знiма? пiджак). Смiшна робота розвантажувати хлiб: i легка, а не
приловчишся.
П л а т о н. На завод устига?ш?
Ф е д i р. Звичайно. Правда, менi тепер ранiше треба. Хлопчину одного
взяв дiла навчити.
П л а т о н. Записали наставником?
Ф е д i р. Сам, по добрiй волi взявся. Заводу хорошi
слюсарi-iнструментальники он як потрiбнi!
П л а т о н. Тямущий?
Ф е д i р. Придивляюсь - нiби береться.
П л а т о н. Чомусь думають - до музики треба талант, до пiснi слух, а
майстровим абихто... Дивись, людину вчити - не рiзьбу класти.
Ф е д i р. Розумiю. (Хоче йти в хату).
П л а т о н. Зачекай, Федоре. (Помовчав, окинув сина важким поглядом).
Правду кажуть, що в тебе з лiкаркою... (пiдшуку? слово) шури-мури?
Як глянув на нього Федiр, Платон зрозумiв - образливе те слово для
сина.
Називай, як хочеш, по-сво?му.
Федiр мовчить.
Що ж ти себе i батька соромиш? Iз замiжньою! На посмiх i пересуди нашу
сiм'ю виставля?ш... Чого зацiпило?
Ф е д i р. Я люблю Клаву!
П л а т о н. Дiвчат мало?
Ф е д i р. Я Клаву люблю!
Пауза.
Платон (насилу стриму? себе). Любиш?.. Любов не возять по закапелках,
не приховують! Любов не крадуть, Федоре!
Ф е д i р. Ми з Клавою ще не зна?мо...
П л а т о н. Серед дороги зупинилися? Нi сюди нi туди. Життя на?де i
розчавить вашу любов, коли вона така!..
Ф е д i р. Ми з Клавою порадимося.
П л а т о н. У всьому, у малому й великому, ?диний порадник - правда!
Чу?ш, правда!
Ф е д i р. Правду сказати треба. А як?
Перемiна свiтла. Надвечiр'я. Платон майстру?. Заходить Маляр.
М а л я р. Добрий вечiр, Платоне Микитовичу. В трудi i турботах?
Звичайно, треба якось убивати час. Вийти на пенсiю - все одно, що прийти в
чистилище - за ним або рай, або пекло. Третього не дано. Трудiться, хай
вам буде здоров'я. А де ж не видно ваших?
П л а т о н. Матiр i Таню невiстка повела японцiв слухати. Кажуть,
добре спiвають. Федiр скоро буде.
М а л я р. Хай спiвають, а в нас дiло. Коли ви подзвонили - не
повiрив...
П л а т о н. Чому?
М а л я р. Грошi ви любите класти в кишенi, а виймати... (Жест). А тут
доведеться розкошелитися. Вам побiлка-фарбовка?..
П л а т о н. Так.
М а л я р. Кажу для роздумiв: з конторою офiцiйно домовлятись будете -
бiлитимуть мiсяць - два. Коли ж домовимось по-людському-три-чотири днi,
знак якост - i будь здоров! Така iсторiя з епiлогом!
П л а т о н. А встигнете i на роботi, i тут?
М а л я р. Асигнацi? вашi - дiло наше. Кожна людина хоче жити, щоб був
хлiб з маслом.
П л а т о н. Крадеш, хапа?ш?
М а л я р. Кручуся! Де i як людина мота?ться, шукаючи масло, - темнi,
заплутанi стежки, Платоне Микитовичу. У мене сiм'я: жiнка - лiкар, дочка у
школу ходить, - грошi менi потрiбнi.
П л а т о н. Жiнка теж заробля??
М а л я р. Не заробля?, а одержу? зарплату! Заробити - це те, що зверх
зарплати. А вона ходить, обслухову?, шука? всяку слабину в людинi, а зиску
з цього - нуль. У мене - закон: зарплатня до копiйки сiм'?, а навар - це
вже мо?.
П л а т о н. На що тратиш?
М а л я р. Ви вже в такому вiцi, що вам треба довгенько пояснювати.
Ближче до дiла. Могорич! Потiм розмова, таке правило трудящого.
П л а т о н. Гаразд. (Виносить якусь закуску, пляшку). Чого ти пiшов iз
заводу?
М а л я р. Ямку знайшов. (Налив чарку). Коли б ви були рибалкою, то
знали б: риба, як правило, любить ямку. Чому? Там корм збира?ться. Це я
одкровенно з вами, бо ви менi майже хрещений батько. Пам'ята?те, колись у
дитинствi мене хлопчаки дубасили, а ви обороняли? Ще по маленькiй?
Платон налива? чарку.
М а л я р. А собi?
П л а т о н. Не можу.
М а л я р. Примушувати людину не можна. Горiлка - це лiки вiд хандри,
вiд горя, вiд щастя, вiд бездiлля, вiд перевтоми, вiд кохання, вiд
ревнощiв - ?динi унiверсальнi лiки. (П'?). До них треба звикнути. (Налива?
ще чарку, випив). Кажете, хапаю? Хапають усi. Хто може, хто вмi?, кому ?
де - той хапа?. З ними борються, а вони хапають... Один хапне - йому
догана. Другий хапне - його з роботи, третiй хапне - в кутузку... А
скiльки невловимих? Платоне Микитовичу!
Я належу до тих., хто наче краде i не краде. На межi... Для мене статтi
не знайдеш.
П л а то н (когось побачив). Довечеря?ш потiм, пiди обмiряй кiмнати,
доглянь, щоб знати, яка робота.
М а л я р. Обмiряти... Я оком кину - i дiло в горщику. (Iде до хати).
Заходить Клава, гарна жiнка юкiв тридцяти.
К л а в а. Трохи затрималася.
П л а то н. Пробачте, що у вихiдний вас покликав.
К л а в а. Хвороби не мають вихiдного, та й лiкар теж. Серце, очевидно?
П л а то н. Все, що не ?, - на серце, Клаво.
К л а в а. Ходiмте до кiмнати, я вас послухаю.
П л а то н. I тут можна.
К л а в а (розкрива? чемоданчик). Помiря?мо тиск?
П л а то н. Не трудися, Клаво.
К л а в а. Треба обов'язково.
П л а то н. Обiйдемося.
К л а в а. Ви взагалi iгнору?те медицину...
П л а то н. Людина i сама, без лiкаря, чу?, що воно i до чого.
К л а в а. Але ж мене викликали не на чай?
П л а то н. Можна й ча?м пригостити.
Входить Маляр.
М а л я р (побачив дружину). Клаво, Клавочко, Клавусю, за мною прийшла?
К л а в а. До хворого.
М а л я р. Платон Микитович хворий? Вiн iще i в двадцять першому
столiттi буде ощадну книжку поповнювати.
П л а т о н. Доживу - буду.
М а л я р. Це добре, що нагодилася: знатимеш, чому я приходжу додому не
у формi. Хiба я сьогоднi хотiв випити? Нi! Але Платон Микитович, i той,
бачиш! (Жест). Сiдай, Клавочко, з нами...
К л а в а (до Платона). Виходить, я вам непотрiбна?
П л а т о н. Потрiбна. Сiдайте, я вас ча?м пригощу, суницями.
К л а в а. Покликали лiкаря, щоб пригощати суницями.
П л а т о н. Чому б i нi? (Iде до хати).
М а л я р. Бачиш, не мiг вiдмовити, запросив на роботу - i чарку на
стiл.
К л а в а. Пий i другу, i третю, i четверту...
М а л я р. Ти ла?ш мене, а я тебе люблю. Зна?ш, за що?
Красива ти! Я ж справжнiй художник, хоч i пiшов у маляри, але талант
художника в менi живе... I досi мене хвилю? твiй стан, тво? губки, такi
рухливi, пожадливi, як п'явки.
К л а в а. Не патякай.
М а л я р. А молодцi ми, Клавочко, гирка?мося, гирка?мося, а живемо!
(Налив чарку).
Входить Платон, вносить самовар.
П л а т о н. Чаю вип'?мо. Спасибi, що завiтала, Клаво, зараз я
чашечки...
К л а в а. Дозвольте, я допоможу.
П л а т о н. Чашки на кухнi.
Клава виходить.
М а л я р. Правда, у мене красива жiнка?
П л а т о н. Дружно живете?
М а л я р. Не без сварок, але нiчопо... Вона менi зобов'язана, взяв ??
горобеням задрипаним, вивчив, iнститут закiнчила, лiкар... Не так просто
було...
Входить Клава, ставить на стiл посуд. Заходить Федiр. Побачив гостей,
на якусь мить - здивованiсть i розгубленiсть.
Ф е д i р. Добрий вечiр...
М а л яр. Ось буде з ким чарку випити. Я не люблю з пляшкою один на
один.
П л а т о н. Iди до нас, Федоре!
Федiр сiда? за стiл.
М а л я р (налива? i пiдсову? Федору). Давай.
Ф е д i р. Я не п'ю.
М а л я р. Поки не жонатий, пий... Оженишся - вже буде пiд боком
мiлiцiонер у спiдницi. До речi, знайомся, це Клава. Може, зна?ш? Вона
лiкар. Моя жiнка. (Цiлу? Клаву). I люблю я ??, i вона мене, i вип'?мо за
не?. (Бере чарку).
К л а в а. Тобi досить.
М а л я р. А мiж iншим. Клавочко, бiльше пити не буду... Сьогоднi ми
вiзьмемо доченятко, пiдемо в парк... Я вас покатаю на колесi, люблю
догоджати сiм'?. А сьогоднi просто щастя: прийшов, заключив контракт,
могорич, i тут дружина. От iсторiя з епiлогом. Давайте вип'?мо всi. (Бере
пляшку, налива?).
П л а т о н (забира? пляшку). Встигнемо.
М а л я р. Уже жаль стало. От чоловiк!
П л а т о н. Встигнете випити, а зараз поговорiть... Вам е про що
поговорити.
Довга пауза. Федiр i Клава зрозумiли, на що натякнув Платон. А Маляр не
розумi?.
М а л я р. Хитрун Платон Микитович, влаштував театр на дому. Хоче
цiкавих iсторiй послухати. Ось я розповiм одну: у СМУ-3 хлоп'яга
дiзна?ться, що товаришок до його жiнки, скажем, не байдужий, вона теж
вза?мно... Що робить хлоп'яга? Купу? дружинi квиток на БАМ i каже: "?дь,
там прохолонеш, подума?ш, повернешся через рiк, станеш передi мною
навколiшки, а я подивлюся, простити тебе чи нi". А що було далi - не
вгада?те! Вона взяла квиток i по?хала, а далi... Ще дивнiше! Його дружок
теж махнув на БАМ. I зовсiм уже незрозумiле. Чоловiк кинув усе i дременув
за ними... Що там мiж ними трьома вiдбува?ться в тайзi, мабуть, тiльки
ведмедi знають. От вам iсторiя з епiлогом! Сподобалось?
П л а т о н. Сподобалося.
М а л я р. А тепер - дiло! Триста цiлкових... П'ять днiв... Я знаю, що
ви тугодум. Завтра забiжу, скажете - так чи нi. Ходiм, Клавочко.
П л а т о н. Може, ще в кого ? iсторiя з епiлогом?
М а л я р. Ще пляшку на стiл, i в мене вистачить iсторiй до свiтанку.
(Налива? чарку). Клаво, пий для спiльностi духу. Сердься, Клавочко, але
люби мене. (Цiлу?).
Пауза.
К л а в а. Я люблю Федора.
М а л я р. I я люблю Федора, хороший хлоп'яга. (Хотiв випити, потiм
поставив чарку). Клавочка жарту?, хороша ознака.
К л а в а. Я не жартую. Федiр - дорога менi людина, я все -думала, як
це тобi сказати, i ось тепер ти зна?ш все.
М а л я р. Що за театр?! Що за комедiя? Позбиткуватися вирiшили над
п'яним. Та я тверезiший вiд вас усiх, тверезих! А п'ю, бо хочу, бо так
душi хочеться!.. Я живу!.. Живу сьогоднi!.. П'ю сьогоднi!.. Завтра - нiхто
не зна?, яке воно буде. Що таке завтра? Його може й не бути. Бомбочка...
атомка шарахне - i нема? Федора, нi стола, нi мене, нi навiть Клави,
навiть Платона Микитовича теж... Тiльки купка попелу. Нема? нiкого на
свiтi. Нi амеби, нi президента!
К л а в а. Ти зрозумiв, що я тобi сказала? Люблю Федора...
Пауза.
М а л я р (iншим, протверезiлим, недобрим голосом). Мене розлюбила
Клава-Клавочка. Я ще тебе називав муращечкою, ха-ха... Чого, мурашечко,
розлюбила?
К л а в а. Ти божевiльний! Не можу бачити щодня вдома божевiльного.
М а л я р. Бив? Щипав? Кусав?
К л а в а. Тихий чи буйний, але п'яний, божевiльний. Божевiлля тво? не
злюбила, а потiм зненавидiла.
М а л я р (пiдвiвся, пiдiйшов, наче краще хотiв роздавитися Клаву).
Колись цей божевiльний купив тобi червону шкIряночку, ти одягла i, щоб
побачити себе у дзеркало, стала на табуретку... Понаравилося, сподобалося,
прямо з табуретки повiсилась у мене на ши?. Ледь не задушила, цiлувала:
"Коханий, рiдний мiй трудiвник, спасибi..." Пам'ята?ш?
К л а в а. На першому курсi. Восьмого березня...
М а л я р. А квартиру менi дали, я ?? розмалював пiд бурштин, пiд синь
небесну... Руки цiлувала, ха... ха... Мурашко, було?
К л а в а. Було.
М а л я р. Федоре, подивися в мо? очi: що ти в них бачиш?
Ф е д i р. Вилупкуватi.
М а л я р. А Клава побачила, що то озера, а в них iскорки сонця... Так,
бувало, говорила, точно так, у мене пам'ять гостра, i мрiяла, аби донька
була на мене схожа. Так i сталося - схожа, особливо очима. Тепер
мурашечка-хвойдоч-ка переметнулася... Тепер Федiр - коханий-рiдний, у
нього озера, i в них плавають сонця... Тепер мрiятиме, щоб на нього були
схожi дiти... ха... ха...
Пiдленький, довгий смiх. Федiр не витриму?, пiдвiвся, пiдiйшов до
Маляра.
П л а т о н. Сядь, Федоре!
К л а в а. Кохала, було. Потiм ти почав кожного дня давати коханню
отрути по краплi, по крапелинi. Тру?в, тру?в... Я його лiкувала, рятувала,
ночами над ним плакала, а воно все кволiшало i померло.
М а л я р. Де ж ти його поховала? Пiду на могилку погляну, пом'яну,
вип'ю, загородочку, пам'ятничок поставлю.
К л а в а. Кохання там, де народилось, там i хоронять. У серцi!
М а л я р. Поетеса, а я й не знав. А може, не поетеса, а просто шлюха!
(I вже зовсiм iншим голосом). Пора додому! Донька сама боятиметься.
К л а в а (пiдвелася). Пора.
Маляр вийма? iграшкову машинку "Волгу", заводить ?? i ставить на стiл.
Iграшка об'?хала стiл.
До побаченая. Дякую за чай! (Швидко виходить).
Маляр схопився услiд за Клавою, але Федiр заступив йому дорогу.
Ф е д i р. Не смiй! Не смiй доторкатися Клави, Маляре! Не один, сто
вас, малярiв, стане мiж нами - всiх змету! Люблю Клаву... Вона мо? життя!
(Виходить).
М а л я р (аж задихнувся, аж знесилiв вiд лютi. По мовчанцi з
неприхованою ненавистю). Платоне Микитовичу, оце так ви надумали
розважитися, театр на дому? А я й справдi подумав - потрiбен ремонт,
могорич приготував старий... Наслухався ??, тепер мене послухай! Усе, що
вона тут натякала, Клава, Клавочка, квiточка, мурашечка, я зiбрав усе!
Зiбрав до останнього слова i поверну, запхну ?й в горлянку, щоб не було
охоти знову пускати ?х на волю вольну!.. Я це зроблю! Бо це наше сiмейне
дiло! А коли ви, поряднi люди, Ангели, будете руйнувати мо? гнiздо, я вашi
крила вогнем обпалю! Любить, не любить - хай це нiкого не обходить. У мене
сiм'я, дочка! А Федоровi сво?му передайте: боротися з ним не буду, вiн
сильнiший. Боротися не буду, а вбити - вб'ю! (Пiдводиться, криво
посмiхнувся). Iсторiя з епiлогом!. А хто ?? розповiв? Я? Федя? Клава? НI!
Ти мовчки розповiв, старий ка?н! Ти!. (Посмiхнувся), Iсторiя з епiлогом.
Завiса
ДIЯ ДРУГА
КАРТИНА ДРУГА
Подвiр'я. Платон майстру?. Заходить Крячко.
К р я ч к о (сiда? на ослiнчик). Дай випити!
П л а т о н (кивнув на пляшку). Пий, якщо там лишилося!
К р я ч к о. Не того, валер'янки...
Платон iде до хати.
Все частiше й частiше хапа?. (Бере пляшку). Чим це вони запивали? Може,
могорич давали Маляру, щоб жiнку уступив Федоровi...
Входить Платон, пода? шкалик i чашку з водою.
П л а т о н. Скiльки крапель? Тридцять? (Пода? Крячковi).
К р я ч к о (випива?). Бридке! Це вже мене втрет? чи вчетверте так.
Начебто гвiздок пiд лопатку. (Пауза). Хочу, Платоне, поговорити, як далi
жити. Тебе трохи дiти трусонули... Тепер i мене краще зрозумi?ш. Учора
ввечерi мого взяли. Назюзюкався, бешкетував... Пострижуть, мiтлу в руки i
- пiдмiтай на виду у всiх... Що робити? Ну що?.. (Бере чашку, вилива?
рештки горiлки, п'?). Як менi, батьковi, в такiй ситуацi?? Говори... Ти ж
дума?ш, що ти розумний, то говори... Що робити? Вiн на виду у всiх вулицю
пiдмiтатиме, а менi?
П л а т о н. Дiстань i собi мiтлу, станьте вдвох поруч i пiдмiтайте.
К р я ч к о. З якого це ти боку за?жджа?ш?
П л а т о н. З того, що треба.
К р я ч к о. Нi, не туди вернеш. Ось я скажу! У вихованнi молодi
помилочки були i ?. Учиться, бовдур, нiкудишньо, а йому все рiвно трi?чки
ставлять. Бо школа змага?ться з iншою школою - треба перемогти в
успiшностi. Не вчив i не учить, а його переводять з класу в клас, бо треба
перемогти в соцзмаганнi. В комсомол затягли, бо треба, щоб зростала
органiзацiя... Вiзьмемо мiлiцiю... Ось мiй потрапив у погану компанiю. А
чому ця компанiя iсну?? Бо мiлiцiя ходить - руки в кишенi. А нема того...
Зустрiв мiлiцiонер хулiгана - по макiтрi, по макiтрi! А вiн засюрчить i
тiка?. Ось тобi страж порядку.
П л а т о н. А ти сам пробував сина по макiтрi?
Пауза.
К р я ч к о. Уже не подужаю... Та й жаль. Змалку треба було вчити. Але
як?
П л а т о н. Трудом! Здорову руку прив'яжи, щоб вона не рухалася
мiсяцiв зо два, а потiм вiдв'яжи, склянки води до рота не донесеш нею. А
коли твiй син не два мiсяцi, а двадцять рокiв нiчого не робить, то ясно -
калiкою став... ?сти, пити хоче, а робити - нi. Калiка з калiк.
К р я ч к о (спалахнув). Iнших учиш, а в самого... Федiр з докторшею...
Молодшого з жiнкою прогнав! Мабуть, царство тво? вже розвалилось, а, я все
ходжу сюди на екскурсiю - на останню сiмейну монархiю дивитися. (Пауза).
Тво? ж трудилися! Ти ж ?х з трьох рокiв примушував трудитися, а тепер -
що?! Ну що? Ти для них нуль без палички! Десять нулiв без палички! Нiчого
в тебе вчитися, i не хочу! Бувай здоровий! Мене учить, а в самого
розпада?ться монархiя.
Перемiна свiтла.
Ранок. Уляна пора?ться бiля столу. Платон сидить осторонь, розгляда?
Павликову куртку.
У л я н а. Базар був хороший, i м'ясо дешеве, i городина, я й для
Крячка купила дещо. А машин тих пона?здило i з города, i з села... Один у
"Ладi" поросят привiз продавати.
П л а т о н. Гудзики прикрiпи, а то загубляться, таких не знайдеш. Це ж
нiмецькi.
У л я н а. Забув покласти.
П л а т о н. Забув, та й усе.
У л я н а. Питаю, куди ж ви? Куди, Павлику, а вiн мовчить... Сiда? в
автобус... Кажу, заходь, а вiн мовчить! I вона, горобеня, горнеться до
нього. Вигнали дитину! I бог, i люди нам не простять.
П л а т о н. На самостiйне життя пiшов.
У л я н а. Душi в тебе нема?!
П л а т о н (пiдiйшов, увiмкнув репродуктор, тiльки почув: "Поставьте
ноги на ширину плеч" i вимкнув). Люди давно працюють, а воно каже:
"...ноги на ширину плеч".
У л я н а. Де ?стимуть, де житимуть, що одягатимуть?
П л а т о н. Женився... думав.
У л я н а. Надiявся, ми допоможемо.
П л а т о н. Чого це ми? ?м у вiсiмнадцять рокiв Конституцiя дала право
вибирати, а в дцадцять один воно може бути членом уряду. А я б записав: "З
шiстнадцяти рокiв - ?сти свiй хлiб!" (Пауза). Iнакше все нанiвець пiде. Нi
газети, нi кiно, нi збори, нi лекцi? не допоможуть! Коли до роботи не
призвича?не, то калiка.
У л я н а. Наш Павлик непризвича?ний! Грiх так i думати.
П л а т о н. Значить, проживе.
У л я н а. Ми в молодостi набiдувалися. Хай би хоч дiти...
П л а т о н. "Ми набiдувалися", "Хай хоч дiти"! Це якийсь ворог
Радянсько? влади придумав, аби дiтей розбещувати. Бiдувати - одне, а
працювати - iнше. I жити треба не ябияк, а добре, багато, - вкоренятися в
життя, щоб усе було i про запас було. I це не грiх. Заробила моя сiм'я на
"Запорожця", а державi два "Запорожцi" ми заробили; телевiзор - ?й два
телевiзори. Бiльше ми робим - краще державi. Бiльше труда - мiцнiша
держава. Арифметика простiша простого.
У л я н а. Лiда завтра ?де, я купила сала - у них такого не знайдеш, -
кiлограмiв зо три, i ще дещо. Але чи не важко буде Лiдi? В не? чемодан i
сумка.
П л а т о н. Я з нею по?ду.
У л я н а. Куди?
П л а т о н. До Петра. На пару днiв по?ду. Подивлюся, як живуть, як на
хлiб заробляють.
КАРТИНА ТРЕТЯ
Раннiй ранок. Дача Петра. Повне враження, що це подвiр'я Платона. Ганок
будиночка з прибудовою. Дощаний стiл, стовпчик з умивальником. Лише впада?
в око вибагливе крiсло-гойдалка та лiтнi кольоровi стiльцi навколо столу.
Платон сто?ть посеред двору, огляда? подвiр'я. Пiдiйшов до стiльця, сiв i
тут же пiдвiвся, нiби злякався, що вiн розвалиться пiд ним. Попробував, чи
мiцно вкопаний стiл. Пройшовся двором, наче шука? собi роботи. З'явля?ться
Вiля, молодий хлопець у джинсах, довгоносий, з гiтарою, сорочка в пальмах,
вiн деякий час спостерiга? за Платоном Микитовичем.
В i л я. Привiт, батьку! (Заходить у двiр). Столяр? До Петра
Платоновича завiтали? Ви ж обiцяли прийти ще на тому тижнi. А де вашi
iнструменти? Правда, тут усе ?. Оно прибудова - майстерня, там i матерiал,
i iнструмент. Я чув, господар хотiв, щоб зробили ослiнчик, а головне, на
ганку вгорi - пiвник, а по боках отакi... (жест) вiзерунки з дерева.
П л а т о н. Навiщо воно здалося?
В i л я. У його батька так. А вiн хоче, щоб усе, як у батька. Примхи
великих!
П л а т о н. Це ж не його дача, я так розумiю?
В i л я. Цю дачу вiн кожне лiто оренду?. Iди, старий, у майстерню i
вирiзуй пiвникiв, курочок, мережки, грошей тобi дадуть, скiльки заправиш.
Вони у них водяться. Але щось менi зда?ться, ви теж не з бiдних.
П л а т о н. На лобi написано?
В i л я. Друкованими лiтерами.
П л а т о н. Дачник?
В i л я. Так.
П л а т о н. Державний?
В i л я. Батько - державний, а я при ньому.
П л а т о н. Вiдпочива?ш?
В i л я. Кайф ловлю.
П л а т о н. Слово яке чудне!
В i л я. Щастячко, задоволення, насолода, при?мнiсть, легкiсть,
радiсть.
П л а т о н. Збагнув. (Пауза). Щасливий батько!
В i л я (посмiхнувся). Одержати задоволення хочете?
П л а т о н. Хочу.
В i л я. Повчiть мене, як треба жити. Я - весь увага. (Сiда?, наче
зiбрався три днi слухати).
П л а т о н. Досi не навчили, то вже не научиш. Як тебе звуть?
В i л я. Вiля.
П л а т о н. Спiвак?
В i л я. Заспiвати?
П л а т о н. Безкоштовно?
В i л я. Для вас. (Спiва?, акомпану? на гiтарi).
...А вiтер часу пiдганя? кораблi, кораблi, кораблi!..
Якось стара ворона
Знайшла шматочок сиру
I вчила молоду,
Як сир той не вiддати
Лисицi!
...А вiтер часу пiдганя? кораблi, кораблi, кораблi!..
I молода ворона
Взяла шматочок сиру,
Щоб за хвалу собi
Той сир подарувати
Лисицi...
...А вiтер часу пiдганя? кораблi, кораблi, кораблi!..
Концерт закiнчено, при?мно було познайомитися. Можете приступати до
роботи. Скоро господар прибуде. До зустрiчi. (Виходить. Наспiву?: "...А
вiтер часу пiдганя? кораблi, кораблi, кораблi!.."')
П л а т о н (провiв його поглядом). Нiби воно й не зовсiм дурне.
(Огляда? двiр). Прямо-таки як у мене. Ослiнчика, правда, браку?.
Заходить Лiда.
Л i д а. Рано ж ви вста?те. Де були? Я вже думала, чи не в мiсто
майнули.
П л а т о н. Луки подивився. Райськi мiсця.
Л i д а. А я в село сходила, молока взяла. Тихо тут у нас. А в будень i
людей не побачиш.
П л а т о н. Я вже одного бачив. Сюди заходив.
Л i д а. Хто ж це?
П л а т о н. Якесь хлопеня з гiтарою. Патлатеньке, Вiлею назива?ться.
Л i д а. То он з тi?? дачi.
П л а т о н. Батько - шишка?
Л i д а. Шишка.
П л а т о н. А синок - телiпай-хвiст?
Л i д а. Помиля?тесь. Вiдомий художник. Його роботи експонуються на
виставках, навiть за кордоном. Талант!
П л а т о н. Часом глянеш на людину i спершу побачиш, дурний вiн чи
розумний, а потiм уже - блондин чи чорнявий. А тут не доглянув.
Л i д а. Находилися. Вiдпочинете трошки?
П л а т о н (посмiхнувся). Пiвника та мережку буду вистругувать.
Л i д а. Петро сказав?
П л а т о н. Вiля.
Л i д а (жест). Петро все хоче, як удома! I прибудiвочок спорудив. У
вихiднi щось майстру?, i маленький Платончик привча?ться.
П л а т о н. У батькiв мале зимуватиме?
Л i д а. На осiнь привезу. Коли синок з нами, i дишеться легше. (Iде до
хати),
П л а т о н (про себе). Не вернеться Павлик! (Пауза). I Федiр
заплутався. "Розвалю?ться сiмейна монархiя", - каже Крячко. А хто ??
розвалю?? Прогледiв ти десь, Платоне. Як .бува? в життi. От батько -
шишка, а син роботящий, художником став. А в Крячка з худо? кишенi син
вино точить.
Л i д а. З ким ви говорили?
П л а т о н. Уголос роздумував. У нас гостi будуть чи сама в гостi
зiбралася? Так вичепурилася.
Л i д а. Петро з хвилини на хвилину прийде. До гостей можна сяк-так, а
до чоловiка треба прибратися. Мене Петро нiколи не бачив розпатланою чи
недбало одягненою.
П л а т о н. Як на свято...
Чути сигнал машини.
Л i д а. Це Петро. Але не на сво?й, а на якiйсь iншiй машинi.
П л а т о н. Життя - будень...
Заходить Петро з пакунками.
П е т р о (цiлу? Лiду). Добрий ранок! Як почува?те себе, тату?
П л а т о н. Нiчого.
Л i д а. На чи?й машинi при?хав? Сигнал iнший.
П е т р о. Нову "Волгу" дали.
Л i д а. Нова - не грiх i шампанське на стiл. (Виходить).
П л а т о н. Це ж як дали?
П е т р о. Службова машина.
П л а т о н. А дача?
П е т р о. Теж службова.
П л а т о н. Безкоштовно?
П е т р о. Плачу.
П л а т о н. Здорово ти живеш, Петре. Квартира, машина, дача i
зарплатня чимала. Держись, Петре, тако? роботи! Держись! Зайву годину-двi
на роботi побудеш, не злиня?ш. Думав, ти непогано влаштувався, а щоб так -
i гадки не мав. Держися!
П е т р о (засмiявся). Постараюсь!
П л а т о н. Ото держава да? тобi так багато, може, й зайве. (Пауза).
То ти вже дивись, не пiдведи. В добрi i шанi син, а батько вдвiчi
щасливий!
П е т р о. Все, що я маю, то все завдяки вам... (Наспiву?).
I сказала стиха мати:
- До роботи, бо йде тато! -
I повчала стиха мати:
- А як жити, скаже тато!
П л а т о н (усмiхнувся). Не забув?
П е т р о. Нiчого не забув...
П л а т о н. I пiвника, i рiзьбу хочеш? Зроблю.
П е т р о. Удвох за вихiдний управимось.
Заходить Вiля.
В i л я. Начальство при?хало?
П е т р о. Вiлю, привiт!.. На снiданок просимо. Знайомся, це мiй тато,
а це Вiля, вже визнаний талант!
П л а т о н. Ми знайомi.
П е т р о. Вже був у нас?
В i л я. Рано-ранесенько заходив, щоб мати з вами, Петре Платоновичу,
серйозну розмову.
П е т р о. Серйозну розмову перенесемо на роботу, а зараз снiдати.
Л i д а (з хати). З шампанським!
В i л я. На роботi не пройду через шеренгу засiдань, нарад.
Л i д а (вигляда? з дверей). Бiдолашний Вiля, воно таке скромне та
несмiливе, що й не проб'?ться... Поснiда?мо i поговоримо. Петрику,
переодягнися, я приготувала тобi.
П е т р о. Залишаю вас на хвилинку. (Iде до кiмнати).
П л а т о н. В якiй справi до Петра?
В i л я. Квартиру вибиваю.
П л а т о н. У батькiв живеш?
В i л я. Жив у батькiв, а тепер вiдлучають, як теля вiд корови.
П л а т о н. Не теля, а бузiвок. Пора! Хiба Петро розда? квартири?
В i л я. Вiн один iз сотнi тих, хто ма? поставити резолюцiю на
одержання.
П л а т о н. Один iз сотнi? А дев'яносто дев'ять уже обiйшов?
В i л я. Ваш син правофланговий.
Виходять Петро i Лiд а, несуть на стiл снiданок.
П е т р о. Вiля i Петро - шампанське, а ви, тату?
П л а т о н. Нiчого.
В i л я. Ми люди цивiлiзованi, не будемо переобтяжувати себе
умовностями. До вас при?хав батько. Вам краще побути самим, менi ж головне
- вирiшити сво? справи i пiти. На мене чека? цiкаве товариство.
П е т р о. Що хотiв?
В i л я. Допомога з квартирою. Не в планi свiтлого майбутнього, а
вагомо, грубо, зримо...
П е т р о. Ти заслужив...
В i л я. Краще сказати - заробив... Дуже не люблю слова "заслужив". У
ньому якийсь присмак...
П л а т о н. "Заробив" - краще слово.
П е т р о (засмiявся). Змовилися. Коли вже на те пiшло, це ти, Вiлю,
мав би ставити менi шампанське. Вважай - ма?ш квартиру.
В i л я. Менi ця казка подоба?ться. (Наче пiдрахову? собi пульс). Аж
пульс зачастив.
П е т р о. Поки що йдеться про однокiмнатну.
В i л я. З акварелi на олiвець!
П е т р о. У цьому роцi почина?мо будувати.
В i л я. В якому райському куточку?
П е т р о. В кiнцi Качаловсько?.
В i л я (помовчав - наче в умi оглянув це мiсце). Iнших полотен нема??
П е т р о. На жаль.
В i л я. Спасибi за увагу!
П е т р о. Не влаштову??
В i л я. Хто буде жити в тому будинку?
П е т р о. Двiстi квартир, двiстi сiмей.
В i л я. Точнiше, близько тисячi невинних - засуджених до каторги...
П е т р о. Замудро висловлю?шся.
В i л я. Петре Платоновичу, вам не пiдходить роль на?вненького
чиновника. Добра i щастя! (Поклонився, виходить, наспiвуючи пiсню: "...Л
вiтер часу пiдганя? кораблi, кораблi, кораблi!")
П е т р о. Перекипить.
Л i д а. Чого йому те мiсце не до вподоби?
П е т р о. Трохи шумно. Але ж мiсто не село, скрiзь шум.
Лiда ставить на стiл шампанське, келихи.
Л iд а.
I сказала стиха мати:
- ?жте, дiти, бо йде тато.
П е т р о. Ця пiсня, зда?ться, i не затиха? в душi... Я iнодi працюю i
ловлю себе на тому, що беззвучно наспiвую собi нашу сiмейну пiсню. Тату,
який я щасливий, що ти при?хав.
П л а т о н. Я теж. Побачив, як живете... Добре живете, Петре, дорожи
роботою... Ще раз скажу, не ображайся. Багато тобi дають, тож i ти працюй
на совiсть.
Чу?ться далекий чоловiчий голос, що спiва?.
(Прислуха?ться). Ану тихiше. (Пауза.) Наче Павликiв голос... Таке
вчулося, i снився вiн...
Перемiна свiтла.
Надвечiр'я. Платон бiля майстернi вистругу? дерев'яну мережку. Повз
двiр проходить Вiля.
В i л я (зупинився). Добрий вечiр. Виходить, не помилився... Ви таки
майстер, i тут Петро Платонович зекономив... Вiн любить економити... Сво?
i чуже.
Пл ат о н. Зайди. Я навiть хотiв тебе шукати.
В i л я. Я вам потрiбний? (Заходить у двiр). Портрет свiй замовите? Не
вийде!
П л а т о н. А кого ж ти малю?ш, коли не секрет? Кого скажуть?
В i л я. Не так легко пояснити вам.
П л а т о н. Спробую зрозумiти.
В i л я. Шукачi женьшеня довго, дуже довго ходять тайгою, поки
знаходять заповiтний корiнь. Отак i я серед людсько? тайги шукаю того, хто
засвiтиться в менi... засвiтиться - того й пишу.
П л а т о н. Гарно сказав... Куди поспiша?ш?
В i л я. Один мудрий чоловiк говорив: "Хочеш скорiше дiйти, не спiши!
Хочеш довго прожити, не думай про це! Хочеш, щоб люди тебе любили, - не
лiзь ?м на очi!"
П л а т о н. З квартирою теж не поспiшав?
В i л я. I не поспiшав, а спiткнувся.
П л а т о н. Що ж воно за мiсцина на Качаловськiй?
В i л я. Цiкавить?.. Може, Петро вам теж квартиру там пропону??
П л а т о н. Що за мiсцина, розказуй.
В i л я. З одного боку завод, наче зiпсований велетенський шлунок,
бурчить день i нiч. З другого - за п'ять рокiв збудують мiст, i весь
вантажний транспорт попiд будинком пiде... А якщо врахувати сучасну
звукоiзоляцiю...
П л а т о н. Може, ти, синку, не в курсi... Бува?, набалакають.
В i л я. Iнформацiя точна!
П л а т о н. Знали i робили?
В i л я. Типовий випадок.
П л а т о н. I жити, кажеш, там погано буде?
В i л я (засмiявся). Весело! Закiнчили iнтерв'ю... Дозвольте
вiдкланятися.
Виходить.
Перемiна свiтла.
Лiда в крiслi-гойдалцi горта? журнал. Петро за столом нерегляда?
газети, помiтно хвилю?ться.
Л i д а. Петрику, не хвилюйся, Платон Микитович скоро прийде.
П е т р о. Не збагну, що сталося? Тато збирався сьогоднi додому...
Раптом забажалося по?хати в мiсто, до того ж одному, без мене...
Л i д а. Може, щось надумав купити.
П е т р о. Недiля, магазини зачиненi.
Л i д а. Не дитина, не заблука?.
П е т р о. Пора б уже й прийти.
Л i д а. Почека?мо. Гадаю, на обiд повернеться.
П е т р о. Лiдок, давай пройдемося перед обiдом.
Л i д а (пiдводиться). До автобусно? зупинки.
П е т р о (усмiхнувся). Вгадала. Думаю, зустрiнемо тата.
Л i д а. При батьковi ти ще хлопчакуватiший. Ходiмо, мiй хлопчику.
Виходять. Заходять Платон i Вiля.
В i л я. Оно вашi кудись пiшли.
П л а т о н. Мабуть, на зупинку мене стрiчати.
В i л я. Побачать таксi, догадаються, що ви при?хали. Дивiться, вже
повернулися. Пiду. Бо й менi дiстанеться.
П л а т о н. Гада?ш, нiчого не вийде?
В i л я. Якби навiть знали, що завтра та мiсцина провалиться або там
вибухне вулкан, все одно будуватимуть, бо ? пiдпис, ? резолюцiя, ?
постанова...
П л а т о н. Навiщо перебiльшу?ш?
В i л я. Для кращого сприйняття.
П л а т о н. Якi ж то господарi?
В i л я. Всi вони чи?сь сини, чи?сь онуки... Добра i здоров'я, Платоне
Микитовичу. (Виходить).
Заходять Лiда i Петро.
Л i д а (глянула на годинник). Без десяти третя.
П л а т о н. Я вчора замiтив, що ви о третiй обiда?те, ну й старався не
запiзнитися.
Л i д а. У мене все готове, навiть вареники з медом. Хто забажа?, можна
й з сметаною. (Iде в хату).
П л а т о н. Поговоримо, Петре, поки Лiда приготу?.
П е т р о. Де ви були?
П л а т о н. На Качаловськiй.
Пауза.
П е т р о. Вiля возив?
П л а т о н. Я його... Вiн менi за провiдника був.
П е т р о. Воно вам треба?
П л а т о н. Колись малим ти просився: "Поведiть, тату, на завод,
покажiть, що ви там робите". I я водив тебе. А тепер захотiлося
подивитися, що син робить.
П е т р о. Не тiльки я...
П л а т о н. I ти.
П е т р о. Державна комiсiя...
П л а т о н. Державна!
П е т р о. Вiля вас потягнув! Хлопчик хоче чужими зубами мене вкусити.
П л а т о н. На Качаловськiй уже екскаватори морди позадирали.
П е т р о. Ви при?хали до нас на пару днiв у гостi... То вже коли й
вести мову, то про сво?, про наше... Я все думаю, як Павлик...
П л а т о н. Я теж думаю. (Пауза). А ти, Петре, жив би в такому
будинку, як на Качаловськiй?
П е т р о. Припекло - жив би...
Видно, прихову? роздратування. В цей час непомiтно входить Лiда, сiда?
на стiлець, слуха? розмову.
Щоб покiнчити... давайте зараз вiдповiм на всi питання, пов'язанi з цим
будинком, точнiше - з його будiвництвом.
П л а т о н. Так би й давно - поговоримо, синку. Ти ж розумний хлопець.
П е т р о. Слухаю, тату.
П л а т о н. Ти теж пiдписувався, що там можна будувати?
П е т р о (посмiхнувся). Пiдписувався.
П л а т о н. Така посада в тебе?
П е т р о. Така.
П л а т о н. А коли б твого пiдпису не було, стро?ли б чи нi?
П е т р о (завагався). Може, й нi. (Посмiхнувся). Питань у прокурора
бiльше нема??
П л а т о н. ?. А чому все-таки пiдписав?
П е т р о. Усе не так просто, як ви дума?те... Ну, як вам сказати...
Якби збудували десь подалi - зв'язати його з комунiкацiями коштувало б
дорожче, довше тяглося б саме будiвництво. А тут ми вклада?мося в строк. I
потiм - цей будинок, так би мовити, прикрасить, увiнча? Качаловську
вулицю. Вимальову?ться певний ансамбль...
П л а т о н. Але ж сотнi людей трудом заробили, чекають на квартиру, на
свiй куток, затишок... Квартира не готель - при?хав, по?хав. Там будуть
народжуватися, життя проживати, вмирати. А ви: "комунiкацi?", "план",
"увiнчати Качаловську".
П е т р о. Живуть, умирають - далеко, тату, загляда?те.
П л а т о н. Завод гуде. За п'ять рокiв мiст, машини задимлять,
заревуть...
П е т р о. Мiст буде за п'ять рокiв. Про нього мало хто й зна?.
П л а т о н. I за п'ять рокiв мешканцi поскаржаться, почнуть
розбиратися, а там i твiй пiдпис, Петре. I скажуть: совiстi в нього не
було, i з роботи наженуть, i все - шкереберть.
П е т р о. Тату! (Поясню? тоном учителя). За п'ять рокiв я, може, й не
працюватиму тут, переведуть на iншу роботу. За п'ять рокiв кому захочеться
повертатися до будiвництва? А коли й розглядатимуть, то в крайньому
випадку - догана. Ось так! (Пауза). Лiдо, ми закiнчили державну розмову.
Можна обiдати. Я, тату, дiстав чеське пиво. Спецiально для вас, я пам'ятаю
нашi обiди з пивом, раз на тиждень. У вас залишився той кухоль череп'яний,
не побили?
П л а т о н. Цiлий.
П е т р о. Пиво з тараночкою - вищий делiкатес!
П л а т о н. Петре, скажи, ти любиш свою землю, людей сво?х, державу
свою?
П е т р о (спалахнув, тихо). Тiльки вам я прощаю такi запитання!
П л а т о н. Любиш, iнакше й немислимо. (Пауза). А зна?ш, хто найбiльше
шкоди приносить землi нашiй, людям, державi нашiй? Маленькi временщики!
П е т р о. До чого я тут?
П л а т о н. До того! У тобi теж временщик обiзвався... За п'ять рокiв,
мовляв, може, мене на цiй роботi й не буде. Мовляв, iнший буде вiдповiдати
- ось i вся фiлософiя временщика. Наробить, напакостить, наплута?, грядку
свою споганить, потiм на iншу роботу сам пiде або перекинуть... I сухим з
води! За кожен рiк, за кожен мiсяць, за кожну годину сво?? роботи -
вiдповiдай! Помреш, i тодi пам'ять про тебе вiдповiсть за дiла тво?.
Iнакше немислимо... (Пауза). Кажеш, у крайньому разi - догана. Отi догани
в печiнках народних вiдболюють!... Догани! Всi догани, винесенi в кра?нi,
можна в один сейф зiбрати! Чу?ш, в один сейф! А бракованi будiвлi, заводи,
знищенi рiки, тисячi машин та на мiльярди бракованого ганчiр'я... Це ж тi
самi догани, ?х не схова?ш у сейф. (Посмiхнувся). I не побачиш ?? на
чоловiковi! Хоч би ??, як гирю, на. шию чiпляли, сучi сини, аби поперек
трiщав вiд не?! Ось так, мiй сину...
П е т р о. Послухати вас, за кожну дрiбницю - суд?
П л а т о н. Труд людський цiнувати треба, як свiй! Людину цiнувати й
себе!
Лiда приносить пиво, налива? його в бокали, пода? Петровi й Платоновi.
"Жильцi"... А можна сказати, тi, що податок платили, щоб в iнститутах
учити вас... вивчили, а ви ?м на Качаловськiй...
Л i д а. Випийте, оратори.
П е т р о. Я аудиторiя, а тато оратор.
П л а т о н. ? такi, синку, що мене по-всякому прозивають: i "жмикрут",
i "користолюбець", i "скнара"... нехай собi. Iнодi побачиш: труби
валяються поржавiлi, купа цементу пiд дощем пропала... I менi жаль, повiр,
як свого, аж у грудях пече... Бо воно таки наше... спiльне... Держава в
нас така! Хочемо жити добре. Вiд заводу аж до соломинки, до гвiздочка, до
кирпичинки - все берегти треба! Скупими бути! А не розкрадниками i
байдужниками! Скупими!!! Iнакше i немислимо!
П е т р о. Будемо кiнчати диспут.
П л а т о н. Будемо... (Пауза). Поки не пiзно, напиши, синку, куди
слiд... Напиши: помилився. Зiзнайся, що помилився. Хай будують не там...
Сядь i напиши...
Л i д а. Так просто: сядь i напиши.
П е т р о (здивовано). Що написати?
П л а т о н. Що жити там людям не можна. I доведи.
П е т р о. У вас вiдсутня логiка. У будiвництво вкладено вже десятки
тисяч карбованцiв. Заклика?те скупими бути, а тут - тисячi на вiтер. Хто
дозволить?
П л а т о н. А витратити мiльйон на будинок, в якому жити каторжно,
мiльйон - ще бiльше марнотратство... i зневага до людей... Тож, поки не
пiзно, пиши...
П е т р о. Власне, чого я маю тримати звiт перед вами за сво? службовi
справи?
П л а т о н. Я твiй батько.
П е т р о. З пiонерського вiку давно вийшов.
П л а т о н (не стримав гнiв). З вiку сина мого не вийдеш нiколи! Тебе
називають не Петько, а Петро Платонович! I Платон за тебе, за дiла тво?
вiдповiда?. I совiсть роду свого не дам плямити!
Л i д а (проспiвала).
I повчала стиха мати:
- А як жити, скаже тато.
Петро кинув у ?? бiк сердитий погляд.
Просто пригадала.
П е т р о (йому не по собi, налив пива, пробу? посмiхнутися). Напишу...
Пiдтвердиться, припинять будiвництво, а мене з роботи-...
П л а т о н. Жаль... та нiчого не зробиш. Так сталося. Знайдеш iншу.
П е т р о. Така робота, як моя, на дорозi не валя?ться.
П л а т о н. Яку .вже дадуть.
П е т р о. З партi? теж...
П л а т о н. А якщо й з партi?... Тут нiчого не вдi?ш. Значить, не може
партiя таких тримати! Вона ? i ма? бути чистою! Свою совiсть вiдбiлиш.
Вину трудом спокуту?ш, може, повернуть.
П е т р о (вдарив кулаком по столу). Досить, награлися словами...
(Схаменувся). Вибачте, не стримався... Але ж i ви, тату... В держави
багато органiзацiй i органiв, яким належить перевiряти i наглядати.
П л а т о н. У держави вас мiльйон - за всiма i не встежиш, а в мене
вас четверо. Кожного мушу бачити i за кожним наглядати! Споконвiкiв так
велено батькам! Iнакше немислимо.
П е т р о. Вас не перекона?ш... Давайте хоч перепочинемо...
П л а т о н. Напиши, а потiм перепочинемо.
П е т р о. Що? Що написати?!
П л а т о н. Я, Ангел Петро Платонович, хочу зiзнатися...
П е т р о (хрипло). Ну й пишiть!
П л а т о н. Писати будеш ти!
Завiса. Чути Платонiв голос: "Я, Ангел Петро Платонович, визнаю, що
постанова про спорудження житлового будинку на Качаловськiй вулицi
помилкова. Велика вина в цьому i моя..."
Голос Платона затиха?. Виника? спiв пiд гiтару: "...А вiтер ча:су
пiдганя? кораблi, кораблi, кораблi!.."
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Рання осiнь. Подвiр'я Платона. Платон майстру?. Заходить Крячко,
спостерiга? за Платоном.
К р я ч к о. Сопеш уже, Платоне... А чого? Дiти обшматовують, обкусують
здоров'я батькiв. Павлика не чути? А як Петро? Пережива??.. Така робота
була, а тепер рядовим iнженером. Залишив квартиру. Соромно стало, i до
батька! А Лiди не видно. Кинула? Така красива, ?й грошi треба, а
рядовий... вже не той коленкор. I Федiр, бачу, ходить з докторшею... В них
i досi невизначено. Дiти! (Пауза), Але тво? хоч на волi, а мого на три
роки в колонiю... ?здив, провiдував... Там така шпана, що попа туди
посади, вийде звiдти бандюгою першого гатунку! (Пауза, вийма? з кишенi
сло?к). Був оце в аптецi, купив настоянки конвалi?. Ти ще мiцний, а я на
лiках... (Подивився). Маляр iде. П'яний як чiп. Мабуть, до тебе.
Заходить Маляр. Спершу ледве вловлю?ться, що вiн п'яний.
М а л я р (огляда? дворище, нiби хотiв переконатися, що ?х тут лише
дво?. Пiдiйшов до Крячка). Громадянин Крячко, активiст i агiтатор, член
товариського суду ЖЕКу, батько арештанта... Який ще в тебе чин? Згадав -
пенсiонер! Нiчого не робиш, а тебе годують, одягають... А навiщо? Добриво
для суспiльства! Ось ти хто!
К р я ч к о. Маляре! Малюй, а людей не чiпай.
М а л я р. Не сердься, товаришу Крячко. Я без злоби, я просто почав
розглядати людей, заходячи ?м з тилу... Анфас вони чепурнi, а з тилу -
облiпленi кiзяками життя... I хочеться менi скласти книжку "Хто ? хто?".
К р я ч к о. Починай з себе.
М а л я р. Я особистiсть складна. Ти, Крячко, дивився коли-небудь у
довжелезну трубу, що лежить на землi? Глянеш - i далеко-далеко маячить
кружечок порожнечi. Отак я iнодi життя сво? бачу - як труба... I з цього,
iз того боку порожнеча. (Сiда? на стiлець, голова важко пада? на груди,
нiби раптом задрiмав).
К р я ч к о. Набрався спозарання, а мо', ще звечора.
П л а т о н. Iтимеш, забери його. Додому заведеш.
К р я ч к о. Його нести треба, а сил нема?.
М а л я р (прокинувся. Знову оглянув подвiр'я), Платоне Микитовичу,
пiдiйдiть... Хочу вам щось сказати при свiдках.
Платон пiдходить.
Я прийшов до вас свататися... Вiддайте менi мою жiнку. Так-так,
вiддайте! Ми ще не розведенi, живемо в однiй квартирi, але вона вже
ваша... Вiддайте! Я заново з нею одружуся. Весiлля вiдгуляю. Бувало, i
лаяв ??, i бив потроху... Бачите, як на духу перед вами... Зраджував,
бувало, тому що вона менi здавалась якоюсь прiсною, i очi, i руки, i як
повернеться, як пройде, - все менi не подобалося, а тепер... (Вирива?ться
безглуздий смiх). Усе подоба?ться!.. Подоба?ться!.. Вiддайте менi.
Могорич... Заново весiлля вiдгуля?мо.
К р я ч к о. Не до Платона, до Федора апелюй...
М а л я р. У Платоновi собака заритий, вiн дiло вершить! (Наче щось
згадав). Вона безпутна ганчiрниця, ?й аби наряди, вона розорить Федора i
вас. Вона звикла... У мене навар був, i все вона... Не до вашого двору.
Голова болить... Забув похмелитися...
К р я ч к о. Ходiмо, проведу.
М а л я р. Тут недалеко "чорнила" продаються. Але похмелюсь i прийду, я
вам таке розповiм...
Крячко i Маляр виходять. Потiм Маляр поверта?ться.
Забув сказати... спалю я ваше коршаче гнiздо, а ?? скалiчу. I буде ще
одна iсторiя з епiлогом... (Виходить).
Платон Микитович сiв на край столу. Видно, i на душi важко, i серце
болить. Не помiтив, як зайшов Павлик. Вiн наче змужнiв, наче аж вирiс, а
може, йому нада? такого вигляду прикрашена численними кишеньками та
змiйками куртка.
Зайшов у двiр, нiби в хату, зняв кепку. Дивиться на батька, вiд
хвилювання слово приготовлене загубилося.
П а в л и к. Тату...
Платон не оглянувся, може, недочув, а може, дума?, що почулося. Тату!..
П л а т о н (оглянувся). Це ти?.. Павлику... (Пiдвiвся).
П а в л и к. Я, тату...
П л а т о н. Повернувся... (Пiшов, зачинив дверi майстернi). Де
пропадав?
П а в л и к. Як мама?.. Дома все благополучно?
П л а т о н. Помаленьку, все благополучно... Iнститут не кинув?
П а в л и к. Домовився на вечiрнiй... А канiкули i оце трохи вересня
захопив - на Пiвночi у будiвельному загонi...
П л а т о н. Таки по?хав?
П а в л и к. По?хав i не шкодую... Важко було, а потiм оговтався.
П л а т о н. А Оля?
П а в л и к. Зi мною. ?сти бригадi варила... Заробили ми там, тату,
чимало... Близько двох тисяч...
П л а т о н. Такi великi грошi?
П а в л и к. Великi? Подивiться на руки...
П л а т о н. Пробач, синку, що тодi так...
Пауза. Батько i син наче в душi пережили ту пам'ятну розлуку.
П а в л и к. Було i минуло.
П л а т о н. I Петро живе з нами...
П а в л и к. Пере?хав сюди на роботу?..
П л а т о н. Додому при?хав i на роботу тут влаштувався.
П а в л и к. А Лiда?
Пауза.
П л а т о н. Оля чого ж не прийшла?
П а в л и к. Ми завтра, на суботнiй обiд.
П л а т о н (якимсь голосом, наче стримуючи i плач i радiсть).
Збира?ться сiм'я... Синку, Павлику, драстуи! (Пiдiйшов, обняв сина).
Перемiна свiтла.
З протилежних бокiв виходять Таня i Вiля. Вони вже до цього помiтили
одне одного. Наблизились, зупинились. Очi в очi, наче ?м не розминутися,
наче вичiкують, хто перший скаже слово.
Т а н я. Так вдивля?тесь, наче впiзна?те?
В i л я. I пiзнаю.
Т а н я. Мене?
Пауза.
В i л я. Свою суджену в тобi.
Т а н я. Ви...
В i л я. На цьому й зупинимось, дiвчинко. (Рухом руки наче зняв з очей
полуду). Бува? ж таке, наче долю свою зустрiв... А тепер спокiйно
подивлюся. Когось ти нагаду?ш... Чи не донька Ангела Платона Микитовича?
Т а н я. Так... (Нiяк не може отямитись вiд враження зустрiчi).
В i л я. Де вiн живе?
Т а н я. Тата зараз нема? вдома.
В i л я. Коли буде?
Т а н я. На обiд. Сьогоднi о п'ятiй на обiд ми всi збира?мося.
В i л я. То я зайду о сьомiй.
Т а н я. Можна й зараз.
В i л я. Менi пообiцяли номер у готелi... За пару годин.
Т а н я. Що татовi сказати?
В i л я. При?хав Вiля. Портрет його писати.
Т а н я. Татiв?
В i л я. Скажи, вiн засвiтився...
Т а н я. Засвiтився?.. Не розумiю.
В i л я. Платон Микитович зрозумi?. Таню, ви теж будете о сьомiй?
(Виходить).
Т а н я. Художник... Малювати портрет тата, а може, як той
кореспондент, утече. Везе ж менi на зустрiчi. Татовi не буду зараз
говорити, скажу пiсля обiду.
КАРТИНА П'ЯТА
Подвiр'я Платона. Уляна накрива? на стiл. Таня зачiсу?ться. Федiр
лагодить стiлець. Платон ми? руки, бiля нього сто?ть Оля з рушником.
Павлик вносить батькове крiсло.
У л я н а. Федоре, залиш той стiлець. (Пiдрахову? стiльцi бiля'столу).
Тут уже всiм вистачить...
Ф е д i р. Пару хвилин...
П л а т о н. На Пiвнiч злiтали. Мама зна??
О л я. Ми з Павликом написали.
Т а н я.. Тату, тiльки пиво чи й вино можна? На честь при?зду Павлика.
П л а т о н. Обiйдемося.
Ф е д i р (вiдремонтований стiлець ставить бiля столу). Хай буде вино
на столi.
П а в л й к. А борщ як пахне!
Заходить Лiда, як завжди, модно вдягнена, але без речей. Усi здивованi,
аж очам сво?м не вiрять.
Л i д а (усмiхнулася). У театрi це назива?ться - нiма сцена. Диву?тесь,
нiби я з того свiту, i ви теж, Платоне Микитовичу, здивованi?
П л а т о н. Без речей?..
Л i д а (мовляв, як бачите). Без речей легше.
Входить Петро, не бачить Лiди.
П е т р о. Хто допоможе? Розучився галстук зав'язувати.
Помiтив Лiду, довга пауза. Тиша. Лiда пiдходить до Петра, зав'язу?
галстук. Вiдступила на пiвкроку i майже закричала.
Л i д а. Петрику, поцiлуй же, клята душа твоя. (Кинулася, обняла
Петра).
У л я н а (перехрестилася). Слава богу!..
Ф е д i р (усмiхнувся). До того йшлося...
Л i д а (до Платона). Хотiла розлучитися, щоб не бачити його. Зна?те,
що устругнув ваш синок? Написав: "Можеш до мене не повертатись, я тебе
зрозумiю i прощу, мене вже зняли..." Та напиши, що старцювати пiшов,
однаково ж любити буду.... Доленько моя ти ясна.
Т а н я. Лiдо, давай я вiд усiх присутнiх розцiлую тебе. (Цiлу?). Ти
наша!
П л а т о н. Наша...
Т а н я. А ти ще бiльша модниця...
Л i д а. Бо тепер я маю ще бiльше подобатися чоловiковi... Бач,
пробував вiдмовитися.
П л а т о н. А речi на станцi?? У камерi?
Л i д а. Не дотягнула сама, набрала всього, ще й машинку друкарську...
Я ж до замiжжя вчилася стенографi? i друкування. Тепер вiзьмуся.
П л а т о н. Ти ще й така?
Л i д а. I така...
У л я н а. За стiл, дiти.
Т а н я. Оце сьогоднi свято так свято!
Уляна пiдрахову? стiльцi. Це зайвий...
Ф е д i р. Хай сто?ть.
Коли вже всi сiли, Платон Микитович дiста?
блокнот, надiва? окуляри.
Т а н я. Тату, заради гостей можна б було експропрiацiю перенести на
завтра.
П л а т о н. Тут гостей нема?, всi сво?.
Федiр, що весь час поглядав на дорогу, пiдвiвся. Заходить Клава.
К л а в а. Добрий день, моя доля не вмерла, на обiд потрапила.
Платон (пiдвiвся, пiшов назустрiч). Не вмерла! Може, тiльки
народилася... (Пiдiйшов, пiдвiв до вiльного стiльця). Сiдай обiдати з
нами. Оце, запам'ятай, Клаво, тво? мiсце буде i стiлець твiй. (Повернувся
до свого крiсла).
Т а н я. Тату, перенесемо на завтра.
П л а т о н. Навiщо переносити?
Т а н я (пода? грошi). Сто сiмдесят. Тридцять залишила на курси.
П л а т о н. Вже нiчого.
Т а н я. У складальний перейшла.
П л а т о н. Мовчала?
Т а н я. Сюрприз.
Ф е д i р (пода? грошi). Двiстi вiсiмдесят...
Т а н я. Росте людина... Похвалiть, тату.
П л а т о н. Йому багато й треба.
П е т р о. Вiзьмiть, тату, й мо?.
Платон подивився на Лiду.
П л а т о н. Я вже завiв графу на тебе, Петре. Скiльки ж?
П е т р о. Сто сiмдесят п'ять.
П л а т о н. Малувато...
П е т р о. Гола зарплата... Прогресивка в кiнцi кварталу.
П л а т о н. Придивляйся, як можна приробити.
П е т р о. Придивляюся.
П а в л й к. Тату, а вiд нас з Олею вам подарунок.
Л i д а. Берiть, берiть. Традицi? Ангелiв порушувати не треба.
Оля i Павлик виносять вузол, розв'язують, там кожух. Павлик накида?
батьковi на плечi.
П л а т о н. Оце кожух, зносу йому не буде... Павлику, Олю, спасибi
вам... Але, Павлику, цим не вiдбудеш. (Поверта?ться у крiсло). Ото ви
заробили з Олечкою близько двох тисяч, теж треба сюди. (Стука? пальцем по
блокноту).
Т а н я. Тату, це вже недозволений прийом.
У л я н а. Лише в пiр'ячко вбиваються.
Ф е д i р. Вони ж студенти.
П л а т о н (наче й не чув, що говорили). Треба сюди. У Федора
назбирано, вистачить на кооперативну квартиру. А в Петра, як у Сковороди,
тiльки книжки. Треба йому допомогти на кооператив. Ти, Павлику, житимеш у
нас. Учитесь обо?, треба вам i ?сти, i все приготувати. Словом, житимете у
нас.
Т а н я. Тату, це порада чи директива?
П л а т о н (ледь усмiхнувся). Постанова. (Згорнув блокнот, окуляри,
пiдвiвся). Сьогоднi пообiда?те, дiтки, без мене. Пiду вiдпочину... (Пiшов
до хати, на ганку оглянувся на сво?х, нiби хотiв повернутись, i пiшов до
хати).
Л i д а. Платоне Микитовичу, як же...
У л я н а. Хай трошки полежить, притомився.
Т а н я. Постанову будемо обговорювати?
О л я. Ми з Павликом згоднi, як тато сказали.
В цей час врива?ться пiсня "Мой дед - разбойник"... Вона глушить усе,
через деякий час обрива?ться.
Т а н я. Ванько повернувся!
Ф е д i р. Йому ж три роки колонi? дали.
У л я н а. Схаменувся, i помилували...
Т а н я. Прийшов - i знову за свою музику.
Подзвоню.
У л я н а. Хай гра?, перетерпимо...
Музика урива?ться.
Ф е д i р. Вiзьмусь я за Ванька.
Т а н я. Поб'?ш?
Ф е д i р. На завод поведу.
Т а н я. Я допоможу.
Заходить Крячко.
К р я ч к о (про себе). Зiбралося стiльки, що й не полiчити. Доброго
вам дня!
У л я н а. Син повернувся? Це вам радiсть...
К р я ч к о. Де там повернувся... Ще в колонi? бути та бути...
Т а н я. А музика?
К р я ч к о. Така туга найшла на мою душу, туга за сином... Взяв та й
увiмкнув його музику. Хоч на секунду, наче вiн у хату... (Пауза).
У л я н а. Сiдай, пообiда?ш з нами.
К р я ч к о. А де Платон Микитович?
У л я н а. Вiдпочива?.
К р я ч к о. Платон вiдпочива?? Свiт не бачив. Пiду до нього.
У л я н а. Усе прохолоне... Обiдайте. Федоре, наливай вино.
Федiр налива? вино в чарки.
Л i д а. Кому ж перший тост? Найстаршому.
Т а н я. Або наймолодшому. Мамi або менi.
У л я н а. Говори, доню, ти, який з мене оратор.
Т а н я (пiднiма? чарку). За тата! Але, перш нiж випити, давайте
заспiва?мо нашо? дитячо?. Побачите, тато вийде! Вiн не призна?ться, а
любить цю пiсню.
(Почина? повiльно, а згодом пiдхоплюють усi).
I сказала стиха мати:
- Не пустуйте, бо йде тато! -
I сказала стиха мати:
- Спати, дiти, бо йде тато! -
I сказала стиха мати:
- ?жте, дiти, бо йде тато!
На цi слова виходить з хати Крячко, iде аж на авансцену, сам не свiй.
I сказала стиха мати:
- До роботи, бо йде тато.
К р я ч к о. Як ?м сказати, що в них уже нема? тата! Уже нема? батька!
(Ледве стриму? чоловiчий плач). Уже нема? Платона!
I сказала стиха мати:
- Хоч женитись, спитай тата.-
I навчала тихо мати:
-А як жити, скаже тато.
Завiса
** ГОЛУБI ОЛЕНI **
Повiсть про кохання
на двi частини
ДIЙОВI ОСОБИ
Оленка
Кравцов
Ковалиха
Скирда
Чорний
А с я
Вiчний
Федiр Iванович
Молода жiнка
Бiла Мафiя
Дипломат
Адвокат
ДIЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Маленька хата. Посерединi стiл у формi трикутника, кiлька табуреток.
Дерев'яна канапа покрита смугастою домотканою ковдрою. На бiлiй стiнi
дивовижнi, невправнi i, може, саме тому такi виразнi малюнки: серед них
впадають в очi голубi оленi. Попiд стiною горщики, горщата, глечики.
Пов'язанi в маленькi снопики висушенi трави, квiти. На канапi сидить
Ковалиха, вишива? червонi квiти по бiлому полотнi, ?й уже за сiмдесят,
обличчя вольове, а глибокi зморшки надають йому аж надмiрно? суворостi.
Серед хати сто?ть Оленка, барвисте платтячко, непокiрнi косички, пов'язанi
стрiчкою, в руках велика, чимось схожа на не? лялька. Оленка
прислуха?ться, вона - нiби наполоханий птах, що ось-ось ма? злетiти.
Пауза.
О л е н к а. Чу?ш, бабо, затихло. Коли стрiляли, менi аж морозно було,
а затихло - ще страшнiше стало. (Пiдходить, вгляда?ться у вiкно). Далеко
щось горить, чу?ш, бабо? Мабуть, нiмцi села палять. (Повернулась до баби).
Бабо, бабуню, давай тiкати! Втечемо. Потiм, коли ?х виженуть, -
повернемось. Чу?ш, бабо? Наша хата край села, до нас перших i прийдуть.
(Пауза). Тобi добре, ти не одну вiйну пережила, а в мене це перша, того й
боюся. Не хочеш тiкати, давай захова?мось у погрiб! Наносимо туди ?жi,
подушки вiзьмемо, лампу. Чу?ш, бабо? Адже прийдуть!
К о в а л и х а. Може, й не прийдуть.
О л е н к а. А чого ти фотографi? десь подiвала? Сала не стало в
коморi, теж заховала... Бо зна?ш, що прийдуть. (Наче аж сердито). Вда?ш iз
себе Наполеона - кругом бiй iде, а тобi байдуже!
Пауза. Чути скрип хвiртки, голоси.
(Припала до шибки). Ой! Iдуть! Один, два, три. Iще... До ново? хати
пiшли. Бабо! (Вiдскочила вiд вiкна). Сюди один iде!
Ковалиха нiби не чу?, продовжу? вишивати. Заходить Скирда. Шинеля
накинута на плечi, рука пiдв'язана, пiдборiддя теж забинтоване. Очi в
нього, як чорнi провалля. Пауза.
С к и р д а (говорить крiзь зуби, не розкриваючи рота). Ключi!
Ковалиха, нiби тiльки тепер помiтила його, пiдвелся, подала ключ
Скирдi, той узяв i мовчки вийшов. Баба знову взялася за шитво.
О л е н к а (з полегшенням). Це нашi. Говорить по-нашому, i шпала в
петлицi. (Погладила ляльку). А ти, дурненька, злякалА с я, хотiла навiть у
погрiб... Треба бути такою хороброю, як наша баба. (Знову пiдiйшла до
вiкна). Когось понесли на носилках. А що, коли то вбитий? Бабо, чу?ш?
(Пауза). А цей знову йде!..
Заходить Скирда.
С к и р д а. В селi ? лiкар?
Пауза.
О л е н к а. Баба Ковалиха лiку?. У не? i лiкарi лiкуються.
С к и р д а. Де вона?
О л е н к а (кивнула в бiк баби). Он сидить.
С к и р д а. Комкора поранено! (Пiдiйшов до Ковалихи, взяв у не? шитво,
кинув на канапу).
Баба. пiдвелася, подивилася в очi капiтановi, повiльно склала полотно,
пiшла з хати. За нею Скирда.
О л е н к а. Цей, iз шпалою, страшнючий, а баба його не бо?ться!
(Прислуха?ться). Знову хтось iде...
Заходить Кравцов, молодий солдат - гвинтiвка через плече, пiлотка збита
на потилицю, шинеля напiврозстебнута, видно, не чекав тут когось побачити,
а тим паче дiвчину. Несподiванiсть зустрiчi. Вражений красою Оленки,
хлопець зупинився. Зупинився, дивиться, не може вiдiрвати погляду вiд не?.
Мов зачарований... Оленка теж задивилася, не вiдводить очей. Може, це й
було те "з першого погляду", що лиша?ться навiки. Несподiванiсть,
здивованiсть... а потiм обо? наче аж знiяковiли...
К р а в ц о в (швидко поправив пiлотку, застебнув шинелю, пiдтягнув
ремiнь). Здрастуй!
О л е н к а (вiдступила крок, мов запрошуючи його в хату). Добрий
вечiр!
К р а в ц о в (пiднiс руку до пiлотки). Кравцов! (Уже з нотками
"бувалого солдата"). Ординарець командира! (Зняв гвинтiвку, поставив ?? в
кутку, пiдiйшов до столу, розгляда? ляльку). Як ?? звати?
О л е н к а. ?лонка.
К р а в ц о в (не дивлячись на Оленку). А тебе?
О л е н к а (вже опанувала себе, в голосi характерна для не? насмiшка).
Сьогоднi мене теж можна називати ?лонкою.
К р а в ц о в. А вчора як називалась?
О л е н к а. Роксолана.
К р а в ц о в. А завтра?
О л е н к а. Жанна!
К р а в ц о в (усмiхнувся). Д'Арк?
О л е н к а. Так.
Пауза.
К р а в ц о в. Вiйна, а вони в ляльки граються. Тиловики!
О л е н к а. Хто-хто?
К р а в ц о в. Тиловики!
Г о л о с К о в а л и х и. Принеси води!
О л е н к а. Несу. (Вхопила вiдро, вибiга?, у дверях спинилась,
оглянулась на Кравцова).
К р а в ц о в. Ох, i дiвчина! (Пауза). I на малюнках тако? не бачив!
Оце дiвчина! (Постояв, ще раз, нiби в уявi, подивився на не?). I в кiно
тако? не бачив! (Бере ляльку, розгляда?).
Вбiга? Оленка.
О л е н к а. Не займай!
К р а в ц о в. Плаття ?й сама шила?
О л е н к а. Iванушка!
К р а в ц о в. Який Iванушка?
О л е н к а. Iванушка-дурачок, чув про такого? Вiн у мене служить.
К р а в ц о в. У тебе що, не всi дома?
О л е н к а. Всi! Ще й зайвi прибилися.
К р а в ц о в (усмiхнувся). Дивачка, досi з ляльками гра?ться!
Заходить Скирда. Кравцов знiяковiв вiд того, що лялька в руках.
С к и р д а (до Кравцова). Вiчного!
К р а в ц о в. ?сть! (Ставить ляльку на пiдлогу, вибiга?).
Скирда поволi нахиля?ться, йому це важко, бере ляльку, якусь хвилину
дивиться на не?, потiм примощу? на столi. Видно, затуманилась голова,
опустився на табуретку, заплющив очi. Оленка боязко пiдступила до нього,
щось хотiла сказати i не посмiла. Вбiга? Кравцов.
К р а в ц о в (хотiв вiдрапортувати, але глянув на капiтана). Спить...
О л е н к а. Говорить так дивно i весь такий -зчорнiлий...
К р а в ц о в. Знала б ти його! Недавно вiн сам з кулеметом!.. Нiмцi
прямо на нього, а вiн строчить! Вони - в атаку, а вiн строчить! Нiмцi так
i не пробилися. Знайшли капiтана непритомного бiля кулемета. Весь
закривавлений - i кулемет у кровi, наче i вiн поранений... Капiтана кулi -
в руки, в груди, щелепу перебито... Вiн уже днiв п'ять не ?сть.
О л е н к а. П'ять днiв?
К р а в ц о в. Я бачив, як воду пив. Лiг i (жест) влива? потроху.
О л е н к а (щось приготувала в кухлi i несмiливо пiдiйшла до Скирди).
Ось випийте, дядьку, вам легше стане...
К р а в ц о в. Так його не розбудиш, вiн хтозна-коли й спав.
О л е н к а. Дядьку, проснiться.
Скирда не чу?.
К р а в ц о в. Не дядько, а капiтан! I будити його треба так!
(Виструнчу?ться i на весь голос). Товаришу капiтан!
Скирда розплющив очi.
За Вiчним послали!
Оленка пода? кухоль. Скирда дивиться на дiвчину сво?м суворим поглядом,
наче хоче збагнути, що тут дi?ться.
О л е н к а. Випийте! Це молоко з медом. ?сти не хотiтиметься i сили
додасть. А вже пiсля цього так заснете, що хай вiн кричить, хоч лусне, не
проснетесь!
Скирда, що вже взяв кухоль, поставив його на стiл.
К р а в ц о в. Нам спати не можна!
О л е н к а. То ви так би й сказали. У бабунi навар ?, що сон як рукою
знiме. (Бере глечика, налива? в молоко яко?сь рiдини). Я на собi
пробувала, три днi не могла заснути... Це такий напiй...
Скирда деякий час сто?ть, немов роздуму?, а потiм бере кухоль i
виходить з хати.
К р а в ц о в. Вiн ад'ютант комкора! Його всi бояться. У нього одна
шпала, а бояться - в кого й двi, й три.
О л е н к а. I ти бо?шся?
К р а в ц о в. Ми, штабiсти, звикли.
О л е н к а. Штабiсти - це хто?
К р а в ц о в. Командний склад.
О л е н к а. I ти склад?
К р а в ц о в. Склад!
О л е н к а. А чого тебе взяли в склад?
К р а в ц о в. Беруть тих... (Жест, хто ма? в головi).
О л е н к а. А ти ма?ш?
К р а в ц о в. Можу подiлитися.
О л е н к а. Скiльки класiв?
К р а в ц о в. Студент.
О л е н к а. А рокiв?
К р а в ц о в. Двадцять три!
О л е н к а. Уже старий.
К р а в ц о в. А тобi?
О л е н к а. Вiсiмнадцять.
К р а в ц о в. Пацанка!
О л е н к а. Цього року в iнститутi вже була б.
К р а в ц о в (огляда? стiни), В художньому?
О л е н к а. Подоба?ться?
К р а в ц о в. Трохи подоба?ться, а трохи нi! Все i схоже, i нiби не з
цього свiту!
О л е н к а. Все з мого свiту!
К р а в ц о в. Дивачка!
Десь застрочили i замовкли кулемети.
О л е н к а. Знову!..
К р а в ц о в (прихову? тривогу). На флангах.
Заходить Скирда. Кравцов виструнчу?ться.
С к и р д а. Омелу свiжу!
О л е н к а. Знаю. Це бабунi для лiкiв треба! Омела росте на в'язi,
бiля наших ворiт.
Скирда поверта?ться до Кравцова.
К р а в ц о в. ?сть дiстати омелу! (Виходить),
С к и р д а (довго, наче вперше побачив, дивиться на Оленку сво?м
суворим поглядом). Де батько?
О л е н к а. На фронтi.
С к й р да. А мати?
О л е н к а. Ще коли я була маленькою, ?й робили операцiю i... (Пауза).
Може, вам iще молока?
С к и р д а. Тато пише?
О л е н к а. Давненько... (Перемага? душевний бiль, по паузi). Вам
зварити кашi молочно?? Я вмiю.
С к и р д а. Не треба. (Пiдiйшов до Оленки, поклав руку на плече).
О л е н к а. Нiмцiв не пропустите?
Скирда прийняв руку, вiдiйшов вiд Оленки, промовчав. Вбiга? Кравцов з
омелою в руках. Видно, прихову? бiль.
К р а в ц о в. ?сть омела!
Скирда пильно дивиться на Кравцова. Пауза.
С к и р д а. Кравцов, знiмiть шинелю!
К р а в ц о в. Товаришу капiтан!.. (Пiд суворим поглядом капiтана
знiма? шинелю, кладе на табуретку),
Заходить Ковалиха, мовчки спостерiга?.
С к и р д а. Знiмiть гiмнастерку!
К р а в ц о в (оглянувся на Оленку). Товаришу!.. (Спiткнувся об погляд
Скирди, знiма? гiмнастерку, тепер видно пов'язку, через яку просочилася
кров). Це тiльки дряпонуло. ?й-богу, дивiться, я можу зарядку робити.
(Робить вправи).
О л е н к а. Кров!..
К р а в ц о в. Лiз за омелою i пов'язку зрушив.
Ковалиха пiдiйшла, оглянула пов'язку. Торкнулася чола. Скирда подивився
на Ковалиху, нiби запитав: "Що робити?"
К о в а л и х а. Гарно перев'язано. Хто?
К р а в ц о в (швидко одяга?ться). Вiчний! Вiн усе вмi?.
К о в а л и х а. Скiльки тобi рокiв, хлопче?
К р а в ц о в (зам'явся, подивився на Оленку, на Скирду). Скiльки менi
рокiв?..
К о в а л и х а (зняла з нього пiлотку i наче вiдповiла на його
запитання). Дев'ятнадцять.
К р а в ц о в. Завтра двадцятий пiде.
К о в а л и х а (до Оленки). Дай хлопцевi повечеряти. (До Скирди).
Начальнику тво?му зараз не можна розмовляти, не треба нi з ким бачитись,
нiкого не чути, i на порiг щоб нiхто!
С к и р д а. ?сть!
Ковалиха виходить, за нею Скирда.
К р а в ц о в (йому аж жарко стало). Ну й баба в тебе. Вона що,
ворожка?
О л е н к а (схвильовано). Ти поранений? Тобi боляче?
К р а в ц о в. Дрiбницi.
О л е н к а. Давай я тебе лiкуватиму. Баба - комкора, а я - тебе.
К р а в ц о в. Мене лiкувати? Я хоч i сьогоднi в бiй!
О л е н к а. Лоша.
К р а в ц о в. Що?!
О л е н к а. Я тебе називатиму лошам.
К р а в ц о в. Легше, громадяночко. А то попрошу звiдси.
О л е н к а. Мене з мо?? хати?
К р а в ц о в. Час во?нний - i ця хата мобiлiзована! Ви що, куркулi?
Двi хати ма?те.
О л е н к а. Це-мiй палац! А то - хата.
К р а в ц о в (огляда? хату, усмiхнувся). Палац! А живете де?
О л е н к а. День - у палацi, а день - у хатi.
К р а в ц о в. Прийдуть нiмцi i хату i палац спалять.
О л е н к а. Не вiдступайте - не прийдуть!
К р а в ц о в. Про Кутузова чула? Отак i ми.
О л е н к а. Аж до Москви.
К р а в ц о в. Вiйськова та?мниця.
О л е н к а. А ти герой! Поранений i не признався.
К р а в ц о в. У нашiй частинi всi геро?.
О л е н к а. А як назива?ться ваша частина?
К р а в ц о в (подумав). Енська.
О л е н к а. Енська? Назва якась дивна. Будемо вечеряти.
К р а в ц о в. Я не голодний.
О л е н к а. Так i повiрю. (Пода? на стiл хлiб, молоко). Хочеш борщу?
К р а в ц о в. Хто ж вечеря борщ?
О л е н к а. Сало ?. (Пода? на стiл). А що ти любиш?
К р а в ц о в. Солдат любить добавку.
О л е н к а. З'?ж це, добавлю. Як тебе звати?
К р а в ц о в. А яке iм'я тобi подоба?ться?
О л е н к а (подумала). Максим!
К р а в ц о в. Називай Максимом. Я теж хочу мати кiлька iмен.
О л е н к а. Сiдай вечеряти, Максиме, i я з тобою.
Сiдають за стiл.
К р а в ц о в. Стiл якийсь чудернацький.
О л е н к а. Я погано знала геометрiю, i тато менi зробив стiл
трикутником. Як наочне приладдя до теореми Пiфагора.
К р а в ц о в. Дивний батько!
О л е н к а. Увесь в мене.
К р а в ц о в. I малювати вiн навчив?
О л е н к а. Вiн у мене i столяр, i маляр.
К р а в ц о в. Я теж столярую. Стiл собi зробив, шафу.
О л е н к а. Хваста?ш!
К р а в ц о в. Колись по?демо пiсля вiйни до мене, побачиш.
О л е н к а. Оце тiльки про те й думаю, як до тебе при?хати. Справдi
сьогоднi твiй день народження? Може...
К р а в ц о в. Нi, не збрехав - сьогоднi стукне дев'ятнадцять! Пiде
двадцятий. Летять роки!
О л е н к а. То будемо справляти день народження. Тiльки випивки у мене
нема?.
К р а в ц о в.У мене ? трохи розведеного спирту. Але взна? капiтан -
уб'? на мiсцi!
О л е н к а. Ти любиш випити?
К р а в ц о в. Нi.
О л е н к а. А я раз була п'яна, на випускному...
К р а в ц о в. Що ж ти робила п'яною?
О л е н к а. Цiлувалася з хлопцями... (Пауза, всмiхнулася). В записках.
Гра така ?. А ти пам'ята?ш випускний?
Хата затемню?ться. На
авансцену виходить Скирда, назустрiч - Вiчний.
В i ч н и й. Рядовий Вiчний за вашим наказом прибув!,
С к й р д а. Поранений?
В i ч н и й. Майже нi, товаришу капiтан!
Пауза.
С к и р д а. Завдання.
В i ч н и й. Слухаю, товаришу капiтан!
С к и р д а. Ручний кулемет, побiльше дискiв - i на дорогу, де мiсток.
Зна?ш?
В i ч н и й. Примiтив.
С к и р д а. Поки не вiдiйдемо, тримайся!
В i ч н и й. ?сть! (Пауза),
С к и р д а. Можеш не повернутися. (Пауза). Солдатську книжку! (Довга
пауза). Дiти ??
В i ч н и й. Дво?. (Пода? книжку). Хлопчики.
С к и р д а (не бере). Пошлю iншого.
В i ч н и й. Вiзьмiть!
С к и р д а. Подумав?
В i ч н й й. Вiйна!.. Що ж тут думати...
С к и р д а (бере книжку). Одному важко буде. Вiзьми з собою Кравцова.
В i ч н и й. Я сам!
С к и р д а. Кравцов не боягуз!
В i ч н и й. Знаю. Але вiн молодий, йому ще жити... Пiду, товаришу
капiтан. (Виходить).
С к и р д а. Вiйна священна, i солдати святi!
Висвiтлю?ться хата. За столом Оленка, Кравцов. На столi горить свiчка.
О л е н к а. На випускному я танцювала, танцювала! (Дивиться на
Кравцова). Давай потанцю?мо, Кравцов!
К р а в ц о в. Без музики?
О л е н к а. Згада?мо ту, що на випускному.
Виходить iз-за столу. Кравцов несмiливо торкнувся стану Оленки,
повiльно танцюють, а десь далеко народжуються звуки вальсу. Кравцов
нахиля?ться, мов хоче поцiлувати Оленку, дiвчина вiдстороню?ться, обо?
зупинилися. Мовчать.
К р а в ц о в. Закiнчиться вiйна - зустрiнемося. Побачиш, при?ду!
О л е н к а (посмiхнулася). Квитка не дiстанеш.
К р а в ц о в. А я не по?здом.
О л е н к а. Лiтаком?
К р а в ц о в. Я при?ду до тебе... (Зупинився, потiм глянув на голубих
оленiв). Ось на них, на голубих оленях! В заметiль таку, що тiльки в нас
бува?, - непроглядну, як бiлий дим. На голубих оленях! Вони мчатимуть, як
ось цi... Вiтром мчатимуть!
О л е н к а. Голубих оленiв не бува?, я ?х придумала.
К р а в ц о в. Раз ти придумала, то вони ?! I я ?х знайду! При?ду i
скажу: ?лонко, Роксолано, Жанно д'Арк, по?хали!..
О л е н к а. Куди?!
К р а в ц о в. Свiт дивитися! Я тобi покажу такi дивовижнi кра?!
О л е н к а. А ти ?х бачив?
К р а в ц о в. Снилось або уявляв! Може, по?демо в чужi землi
допомагати революцiю робити?
Ол е н к а. Не бо?шся?
К р а в ц о в. Я... Та от завтра бiй, i я пiду! Хай уб'ють, не боюся!
О л е н к а (тихо). А хто до мене при?де?
К р а в ц о в (подумав). Нi. Я виживу! Щоб до тебе повернутися!
О л е н к а. Виживи, Кравцов!
Пауза. Заходить Ковалиха, пильно подивилА с я на них.
К о в а л и х а (до Оленки). Пора спати. До сусiдiв iди.
О л е н к а (пiдвелА с я). Iду...
К р а в ц о в (теж пiдвiвся, до Оленки). Ми завтра переходимо на iншi
позицi?.
О л е н к а. До побачення... (Виходить).
К о в а л и х а. "На iншi позицi?" - командир... Лягай спати!
К р а в ц о в. Я на посту.
К о в а л и х а. Спи - не вкрадуть. (Виходить. З порога). Свiчку
загаси, коли лягатимеш, а то ще пожару наробиш.
К р а в ц о в (ходить по кiмнатi). Я найду ?? пiсля вiйни! Знайду!.. А
може, я ?й не сподобався? Я ж некрасивий. Бач, лошам мене обiзвала. Може,
я й схожий на лоша. Стрижений. Нiчого! За вiйну я ще таке волосся вiдпущу!
(Пауза), До сусiдiв пiшла... Де тi сусiди? Де ?? знайти?
Непомiтно для Кравцова заходить Оленка.
Ол е н к а. Я тут...
Кравцов пiдбiга? до не?, хоче обняти - i не смi?, опуска? руки.
О л е н к а. Не хочеться спати.
Помовчали.
К р а в ц о в. ?лонка... А завтра будеш Жанна. Дивна ти... Придумала -
кожен день нове iм'я!..
О л е н к а. А квiти ж мають по кiлька назв. ? така квiтка. Любка
дволиста, а ще вона назива?ться нiчниця, нiчна фiалка, I ще вона ма?
назву, зна?ш яку? (Пауза). Люби-мене-не-покинь...
Обо? знiяковiли, мовчать. Чути вальс.
Затемнення.
На авансцену виходять Ковалиха i Скирда.
К о в а л и х а. Лiкаря нема?... Таке у вас вiйсько!
С к и р д а. З оточення виходимо.
К о в а л и х а. Довоювалися.
С к и р д а. Як пораненi?
К о в а л и х а. Чоловiк тридцять треба тут лишити.
С к и р д а. Ранком нiмцi увiйдуть.
К о в а л и х а. Люди розберуть, приховають.
С к и р д а. Спасибi.
К о в а л и х а. Розпорядися, щоб зброю i що положено забрали у них.
С к и р д а. ?сть!
К о в а л и х а. Спирту дiстань. Рани нiчим промивати.
С к и р д а. Нема?.
К о в а л и х а. А ти дiстань! Треба!
С к и р д а. ?сть!
Розходяться в рiзнi боки. В тишi десь здалеку чути поодинокi пострiли,
короткi черги i звуки вальсу. Перемiна свiтла.
На тапчанi сидить Ковалиха, в руках-зiм'яте полотно з червоними
квiтами, обличчя наче закам'янiло, стало ще суворiшим. На столi горить
свiчка. Заходить Скирда. Пауза.
С к и р д а. Спасибi. I вiд командира корпусу подяка. (Пауза). Не
журiться. Ми ще повернемось!..
Пауза.
К о в а л и х а. Вам, командирам, матерi вiддали дiтей сво?х, дiтей
довiрили... А ви втiка?те, i ?х втiкачами зробили. Втiкачами i... (Пауза).
Насмiявся ваш солдатик... над онукою. Над Оленкою насмiявся.
Скирда (його аж хитнуло вiд несподiванки). Брехня.
К о в а л и х а (пiдняла на Скирду важкий погляд). Я багато прожила...
для тако? брехнi.
С к и р д а. Хто? (Не то запитав, не то вiдповiв). Кравцов... (Пауза).
Де Оленка?
К о в а л и х а. Не знаю, куди понесла свiй сором.
С к и р д а (хрипло). Трибунал!..
К о в а л и х а. ?? батько в першi днi загинув... Я не сказала, душу ??
берегла. (ПiдвелА с я). Вам би трибунал! Щоб матерi судили...
Пауза.
Скирда ступив до Ковалихи.
Чого печеш очима, скажений!
С к и р д а (якимось чужим голосом). Я сам... Без трибуналу... Сам!..
(Виходить).
Пауза.
К о в а л и х а. Скажений... (Виходить за ним).
Через деякий час в хату вбiга? Кравцов, видно, вкрай схвильований.
Зупинився. Швидкий погляд, наче щось шука?... Схопив вiдерце з фарбою,
пензель i великими лiтерами написав на стiнi: "Кохаю... Чекай! Кравцов".
Ще раз оглянув, нiби хотiв на все життя запам'ятати палац Оленки, - i
вибiг.
Сцена темнi?.
Десь далеко кулеметна черга. Вибухи. Iде бiй. Розпанахав темряву крик
Скирди: "Мовча-а-ать!!!" Освiтлю?ться авансцена. На вiддалi стоять один
проти одного Скирда i Кравцов. Кравцов з гвинтiвкою за плечима. Зблiдле,
аж крейдяне обличчя, згорблений, наче старий... Скирда впився в нього
поглядом. Довга, занадто довга для них обох хвилина. Скирда повiльно
вийма? з кобури наган... Кравцов знiма? з плеча гвинтiвку, обережно, нiби
вона зi скла, кладе ?? на землю, зняв пiлотку, затис ?? в руцi i
виструнчився. Скирда пiдняв руку з наганом. Мiж ними вже стала смерть.
Цi?? хвилини заходить Вiчний. Тримаючи за дуло, тягне ручний кулемет,
зупинився... повiв поглядом на Скирду, Кравцова, потiм зробив два кроки,
наче п'яний, i впав мiж ними...
Затемнення.
Десь покотився бiй i затих... Поволi, наче входить свiтанок,
освiтлю?ться хата. Оленка сто?ть бiля вiкна, опустила голову. Ковалиха
сидить на канапi, дивиться на не?.
К о в а л и х а (тихо). Збезчестити себе у вiсiмнадцять лiт...
О л е н к а. ...Вже казала тобi. Я кохаю його! (Пауза. Глянула бабi в
очi). Чу?ш, бабо, кохаю! (Пауза). I вiн... (Жест у бiк слiв, написаних
Кравцовим).
К о в а л и х а. Три слова. Залишилися тiльки слова...
КАРТИНА ДРУГА
Хата. За столом лейтенант Чорний. Молодий чубатий красень. На столi,
поверх розкиданих паперiв, лежить пiстолет. По другiй бiк столу сто?ть
Оленка, ?? важко впiзнати. Великi чоботи, подертий кожушок, пов'язана
вовняною хусткою. Видно, дуже стомлена. Лейтенант спiдлоба дуже суворо, на
його погляд, дивиться на дiвчину. Пауза.
Ч о р н и й. Почнемо спочатку?
О л е н к а. Як хочете.
Ч о р н и й. Будеш правду говорити?
О л е н к а. Буду.
Ч о р н и й. Не казки розповiдати, а правду!
О л е н к а. Правду.
Ч о р н й й. Вiд населеного пункту, в якому ти проживала, до фронту -
чотириста кiлометрiв!
О л е н к а. Не знаю, може, й чотириста.
Ч о р н й й. Як ти добиралась?
О л е н к а. По-всякому.
Пауза.
Ч о р н и й (намага?ться бути витриманим). Ти перейшла фронт?
О л е н к а. Перейшла.
Ч о р н и й. За завданням?
О л е н к а (помовчала). За завданням.
Ч о р н и й. За чи?м?
О л е н к а. За сво?м.
Ч о р н и й (рiзко). Не крути! Хто послав?
О л е н к а. Сама себе послала.
Ч о р н и й (схопився, але потiм знову сiв. Пауза). Одна перейшла чи з
групою?
О л е н к а. Одна.
Ч о р н и й. Який об'?кт тебе цiкавить? Тут, на фронтi?
О л е н к а. Енська частина.
Ч о р н и й. Ти така на?вна, така хитра, чи гада?ш, що я вже такий
телепень? Перейшла фронт! Ми язика не можемо взяти, а вона перейшла фронт!
Тобi фрiци придумали легенду нi к чортовiй матерi!? (Вдарив кулаком по
столу). Завдання, шифр, зв'язки!.. Викладай, коли хочеш жити!
О л е н к а. Чого ви кричите? (Розв'язала хустку, вона упала на плечi).
Ч о р н и й (схопився, бiга? по хатi, поглядаючи на Оленку, зупинився).
Коли зайшла у ваше село, як ти назива?ш, енська частина?
О л е н к а. Перед вечором.
Ч о р н и й. А пiшла з села?
О л е н к а. На свiтанку.
Ч о р н и й. То ти знайома була з тим солдатом десять годин?..
Оленка мовчить, схилила голову.
I так покохала його, що прийшла шукати милого аж на фронт. (Пауза.
Посмiхнувся). А може, фрiци i не дурнi... Складаючи легенди, дiяли за
принципом: чим невiрогiднiша брехня, тим бiльше схожа на правду! (Пауза).
За яку плату вони тебе купили?
О л е н к а (подивилася на лейтенанта). Ви таке говорите, нiби
божевiльнi.
Ч о р н и й. Ти... (Стримав образливе слово. Бере зi столу папiрець).
Твiй?
О л е н к а. Так.
Ч о р н и й. Тут написано: "Здрастуй, Кравцов!" Що це таке?
О л е н к а. Хотiла написати йому листа.
Ч о р н и й. Чому не дописала?
О л е н к а. Не знала, що далi писати.
Ч о р н и й. Не зна?ш, де вiн, а листа пишеш?
О л е н к а. Так.
Ч о р н и й. Може, вiн теж шпигун?
О л е н к а. Шпигун... У вас не всi дома.
Ч о р н и й (скипiв). Востанн? попереджаю: або кинь брехати, або
прощайся з бiлим свiтом. Iди подумай!
Оленка виходить.
(Ходить по кiмнатi, потiм зупинився, розмовля? сам з собою). Лейтенант
Чорний, давай поговоримо з тобою наодинцi. Уяви: ти не особист, а звичайна
собi людина, i тобi розповiли звичайну житт?ву iсторiю. В селi зупинилась
вiйськова частина, яка виходила з оточення. Молода дiвчина закохалася в
молодого солдата. Закохалася до червоних вогникiв. Солдат пiшов - а вона,
ризикуючи життям, розшуку? його. Повiрив би? Хтозна... (Пауза). Давай
тепер пiдiйдемо до цi?? справи з другого боку - ставлю себе на ?? мiсце...
Моя Тамара на фронтi, а я лишився в тилу. Потопав би за цотириста
кiлометрiв, щоб перейти фронт, щоб знайти ??, знаючи: мене в цiй подорожi
можуть коцнути. Ну, скажи, лейтенанте, пiшов би? Говори, тут нема?
нiкого!.. Нi! Не пiшов би... В тилу зв'язався б з партизанами або з
пiдпiльниками i воював би з фрiцами... А якби не Тамара, а Люся? Теж не
пiшов би. (Пауза). А може, мо? кохання, як кажуть, не з тi?? опери?.. Десь
глибоко в душi ти вiриш цiй красивiй дiвчинi. В не? чистi, невиннi очi...
(Бере зi столу комсомольський квиток). Вона прийшла з комсомольським
квитком... (Розгляда? квиток). Видно, у восьмому класi вступала в
комсомол. На фото ще зовсiм дитя. (Пауза). А коли вона справдi так коха??
Але ж, товаришу лейтенант, ворог пiдступний... Хтось мав рацiю, коли
сказав: краще розстрiляти десятьох невинуватих, нiж помилувати одного
шпигуна. Вiдкинь лiрику, лейтенанте... (Рiшуче вiдчинив дверi). Заходь!
Заходить Оленка, зупиня?ться посеред хати, втомлена, аж хита?ться.
Ч о р н и й. Може, тобi води?..
О л е н к а. Я ?? напилася досить, поки перепливала... (Пауза).
Лейтенант ходить по кiмнатi, потiм сiда? за стiл. Перемага? вагання.
Ч о р н и й. Слухай, "закохана"... Тебе треба було б до стiнки... але я
вiдпускаю. I котись вiд фронту подалi! Чого сто?ш, свiтиш очима?!
О л е н к а (простяга? руку). Квиток.
Ч о р н и й (пода? квиток). Вiзьми.
Оленка виходить.
Який з мене особист? Подам рапорт, на передову в пiхоту пiду, там
легше. А дiвчина гарна... (Пауза). Фронт, а менi дiвчата в головi.
Кiнчиться вiйна - закохаюсь у сто дiвчат, у сто i не менше.
Лiворуч сцени опуска?ться наче аркуш паперу в клiтинку... На ньому -
проекцiя листа:
"Здрастуй, Кравцов!.. Я вже теж в армi? - стою, регулюю..."
Чутно, поряд проляга? дорога, гуркiт машин, голоси: "Чого пригляда?шся,
красуня?", "Свого пiзна?ш!", "Катюша, привет!", "Брось в кузов пару
улыбок!", "Маша, привет с Гурзуфа!".
"...Сотнi тисяч пройшли, про?хали повз мене, а тебе не побачила... I ще
боюсь зустрiтися з тим пришелепкуватим лейтенантом..."
Згаса? лист.
Освiтлю?ться фронтова землянка.
За саморобним столом сидить старший лейтенант Чорний. Ася, капiтан
медично? служби, молода жiнка, перев'язу? йому руку.
Ч о р н и й. Якщо вже саме медичне начальство перев'язу?, - заживе.
(Пауза. Дивиться на Асю). Очi у тебе, як шахти - i дна не видно.
А с я. У тво?му батальйонi ? обмороженi?
Ч о р н и й. Добре, що на вiйну посилають i красивих жiнок, - воювати
легше. (Несподiвано для Асi обняв ?? здоровою рукою i поцiлував. Ася, наче
мiж iншим, дала йому ляпаса i продовжу? перев'язку. Чорний потира? щоку).
Це замiсть таблеток, щоб температуру збити. Ася Михайлiвна, вдар у другу
щоку для симетрi?.
А с я (кiнчила перев'язку). Пiслязавтра на перев'язку.
Ч о р н и й. Тобi б десь у театрi за роялем сидiти - ручки до бiса
хорошi,, а ти на фронт. А тут кулi, як бджоли над гречкою, лiтають,
дзижчать, ще якась ужалить. А поки цього не сталося... (Знову хоче ??
обняти, Ася знову да? ляпаса).
А с я. Нiби й затишшя на позицiях твого батальйону, а поранених чимало.
Ч о р н и й. З лiво? ти б'?ш слабкiше... Просись у госпiталь тиловий -
на передовiй сво? вже вiдробила.
А с я (строго). Товаришу старший лейтенант!..
Ч о р н и й. Зрозумiв - вiдставить лiрику. Обморожень поки що нема?. А
пораненi ?, i чимало - для затишшя... Нiмцi снайпера десь примостили.
Нiчого. Командування обiця? i менi снайпера дати.
Заходить Оленка в кожусi, валянках, у шапцi. Через плече гвинтiвка.
О л е н к а. Товаришу лейтенант, прибула у ваше розпорядження!
Ч о р н и й (глянув на Оленку, потiм аж нахилився вперед, не вiрить
сво?м очам). Товаришу капiтан медично? служби, галюцинацi? можуть бути вiд
тако? рани, як у мене? (Пiдвiвся, пiдiйшов до Оленки). Це ти?!
О л е н к а. Я.
Ч о р н и й. Знову до мене?
О л е н к а. У ваш батальйон.
А с я. Ви знайомi?
Ч о р н и й. Родичi. (До Оленки, строго). Документи!
Оленка пода? солдатську книжку.
Як ти потрапила на фронт?
О л е н к а. Попросилась... взяли.
Ч о р н и й. Знайшлись такi, що повiрили?
О л е н к а. Як i ви колись, товаришу лейтенант!
Ч о р н и й (поправив). Старший лейтенант! Я тобi й зараз не вiрю.
Вiзьму й вiдкомандирую...
О л е н к а. Фронт великий, робота знайдеться.
Ч о р н и й (розгляда? книжку). Регулiровщиком була, тепер снайпер.
Училася?
О л е н к а. Училася.
Ч о р н и й. Я тебе ще по всiх статтях перевiрю. Пiдкрiплення
назива?ться. Не вiрю я в патлатих солдатiв.
А с я. Старший лейтенант!
Ч о р н и й. Не про тебе мова.
А с я (пiдходить до Оленки). Будемо знайомi. Ася.
О л е н к а (пода? руку). Оленка...
Ч о р н и й. Пiдкрiплення! Оленка...
А с я. Будеш жити в цiй землянцi.
Чорний здивовано глянув на Асю.
Ч о р н и й. Це не ваша резиденцiя, а мiй батальйон, i господар тут я.
Житимеш у першiй ротi.
Ч у т и г о л о с. Товаришу старший лейтенант, прибув начальник штабу.
Ч о р н и й. Iду!.. (До Оленки). Гаразд, лишайся тут. Котелок, ложка,
кухоль, сподiваюсь, ?, а кухню носом почу?ш. (До Асi). Ходiмо, капiтане
медично? служби, проведу тебе, щоб бджола не вкусила.
А с я (до Оленки). Я до тебе буду заходити. Розташовуйся, вiдпочивай.
Ч о р н и й (виходить з Асею. Ще раз подивився на Оленку).
Пiдкрiплення!..
Оленка лиша?ться сама, втомлено опуска?ться на ослiнчик. Затемню?ться
землянка, висвiтлю?ться лист:
"...Здрастуй, Кравцов!.. Вбила першого нiмця, людину вбила, а мене
поздоровляють... Ось яка вона, вiйна... Морози страшнi, а ти, Кравцов, я ж
знаю, ходиш розхристаний. Бережись простуди i кулi бережись... Наступа?мо,
мiня?мо землянки, а вони схожi, як сестри. Батальйон наш iнтернацiональний
- зi школи знала, що в нас багато народiв, а тут на очi побачила. Всi мови
почула. В атаку iдуть на однiй: "За Советскую Родину!" Повар-черкес,
молодий, красивий, танцю?, як бог. Обiцяв у День Перемоги нам десять
баранiв засмажити..."
Характерними звуками "морзянки" через лист проповза? телеграфна
стрiчка:
Отдел учета персональних потерь сержантов солдат Советской Армии
сообщите имя отчество Кравцова
Зникають лист i телеграма, висвiтлю?ться землянка. Оленка сидить на
ослiнчику, без кожушка, на грудях орден Вiтчизняно? вiйни 2-го ступеня.
Заходить Чорний, кожух розстебнутий, шапка на потилицi... зупинився,
запалю? цигарку.
Ч о р н и й. Заходить бойовий командир, треба пiдхопитись - очима ?сти
начальство, а вона не помiча?. Чому? Тому що я сам розбалував. А чому
розбалував? Тому що для мене патлатий - то не солдат... (Пiдiйшов до
Оленки, ледь не торкнувся ?? грудей, вона вдарила його по руцi). Чого ти,
кiшка стозуба, - я хотiв ордени роздивитись... Ще молоко на губах, а уже
орден... Скiльки ти коцнула фрiцiв пiдраховують, а скiльки я - нема нiкому
дiла. Менi положено. Пишеш?
О л е н к а. Пишу.
Ч о р н и й. Шука?ш?
О л е н к а. Шукаю.
Ч о р н и й. Де папiр береш? Начштабу привозить?..
О л е н к а. Начштабу.
Ч о р н и й. Ти його теж через сво? оптичнi (жест) на мушку взяла.
Кравцов тебе любить, начштабу тебе любить, i я тебе люблю. Сьогоднi навiть
снилось, цiлував тебе. Розповiсти - як?
О л е н к а. Не треба.
Ч о р н и й. Краще покажу. (Обнiма? Оленку, нiби хоче поцiлувати,
Оленка вирвалась). Кинь думати про свого Кравцова. Скажи начштабу, хай не
приносить папiр - покохай (жест, мовляв) мене, ми з тобою по-сiмейному до
Берлiна...
Оленка вперше звела погляд на Чорного.
Чого нацiлилась оптичними?
О л е н к а. Коли будете давати рукам волю або говорити всяке...
пристрелю!
Ч о р н и й (аж вiдсахнувся). Ти що! Вiд тебе всього можна чекати.
Пожартував! (Пауза). До Берлiна ще далека дорога. Он до млина не дiйдемо.
Стояв млин, дiти на ньому гралися, i хто знав, що у вiйну вiн буде висотою
сто тридцять сiм... Через нього вчора... сорок солдатiв не повернулося з
атаки. На який хрiн ця висотка!.. Десь комусь на картi муля? очi. Але ?м
виднiше. Твiй начштабу теж в атаку з солдатами ходив... Безстрашна
особа...
Заходить Ася.
(Схопився, напiвсерйозно виструнчився, вiдрапортував). Здравiя жела?м,
товаришу капiтан медично? служби! У довiреному менi батальйонi...
А с я. Сидiть.
Ч о р н и й. ?сть сидiти!
О л е н к а. Чого ви так довго не заходили?
А с я. Роботи багато. (Засмiялася).
Ч о р н и й. Чого вам смiшно, Асю Михайлiвно?
А с я. В мене ? один санiтар, колишнiй бригадир колгоспу, так вiн каже,
що на фронтi теж треба трудоднi ввести. Бо ? лiнивi i роботящi, вiдважнi i
так собi... Мiж iншим, вiн хоче прийти побачити тебе, Оленко. Каже: "Що
воно за дiвчина?"
Ч о р н и й. Яка слава про тебе йде...
А с я. Тобi теж нiчого ображатися... Ордена одержав?..
Ч о р н и й (розпаху? кожуха). Ось, новенький.
О л е н к а. А не казали.
Ч о р н и й. Я скромний, а мене Ася не любить, Оленка застрелити
обiця?. Нiмцi теж думають, як би мене вбити... От життя!..
Ч у т н о г о л о с. Товаришу старший лейтенант, начштабу при?хав.
Ч о р н и й (до Оленки). Це ти його приманила, iншi батальйони живуть
спокiйно, а в мене гостi ледь не кожний день. Iду-у! (Виходить).
Пауза.
О л е н к а. Начштабу справдi часто заходить. Зайде, помовчить,
помовчить i пiде.
А с я. Кажуть, його дружина з якимось тиловиком втекла.
О л е н к а. Звiдки взнали?
А с я. Жiнки ж ? на фронтi. Для держав бувають та?мницi, а для жiнок -
не бува?. Вони знають, що й до тебе начштабу заходить.
О л е н к а. Ще поговiр пiде...
А с я. Нi, вони знають, що Кравцова шука?ш.
О л е н к а. А ви одруженi?
А с я. Не встигла.
О л е н к а. А родина у вас велика?
А с я. Велика, дуже велика... Вiд прабабусi до правнучки... Де вони
тепер? Розвiяла вiйна людей.
О л е н к а. А у мене тiльки бабуся лишилася... Не пускала з дому...
А с я. А ти втекла?
О л е н к а. Бабуся знала, що я хочу тiкати... Але вдавала, що не
вiда?. Тiльки татову похоронку на столi поклала.
Пауза.
А с я. Давай пiсля вiйни зустрiнемось... Фронтовi друзi - це вже
бiльше, нiж родичi.
О л е н к а. Обов'язково. I нашого комбата вiдшука?мо... Не уявляю його
в мирний час. Вiн орденiв ма? багато. Буде якимось начальником.
А с я. З орденами тепер стiльки, що для них посад i на всьому свiтi не
вистачить... Кожен повернеться до сво?? роботи. Я ось - у лiкарню.
О л е н к а. А я куди? Нiяко? професi?.
А с я. В iнститут поступиш.
О л е н к а. Все забула (усмiхнулася), крiм теореми Пiфагора.
А с я. Не журись, Оленко... Гiрше позаду. Тепер ми не тiка?мо, а
наступа?мо... Розгромимо фрiцiв, життя буде уявля?ш яке?
О л е н к а. Не уявляю.
А с я (усмiхнулась). Я теж... Ну, бувай, Оленко, пiду. Треба
приготуватися до бою. Випаде вiльний час - навiдайся до мене. (Виходить).
Заходить Федiр Iванович, в ньому зразу вгаду?ться кадровий офiцер. При
появi майора Оленка пiдхопилася.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Як життя, Оленко?
О л е н к а. Добре, товаришу майор.
Ф е д i р I в а н о в и ч (пiдходить до Оленки, дiста? з кишенi
рукавички). Це вам... як снайперу... пригодиться. А це папiр...
О л е н к а (примiря?). Якi теплi... Якраз на мою руку... Спасибi,
Федоре Iвановичу. I за папiр спасибi...
Федiр Iванович сiда?, запалю? цигарку. Довга мовчанка.
Ф е д i р I в а н о в и ч. (мабуть, не знаходить слiв). Як життя,
Оленко?
О л е н к а (усмiхнулась). Ви вже питали. Добре, товаришу майор! (Довга
пауза). Федоре Iвановичу, пробачте. Може, не треба було цього говорити...
Ви... не заходьте так часто до мене. Можуть не так подумати...
Ф е д i р I в а н о в и ч. Розумiю!.. (Пiднявся, видно, хотiв щось
сказати, але чи передумав, чи не змiг). До побачення. (Виходить).
О л е н к а. Мабуть, надаремно я так. I скучати буду за ним, за
мовчазними бесiдами...
Заходить Чорний.
Ч о р н и й. Про що ти говорила з ним, хотiв би я знати.
О л е н к а. Не скажу.
Ч о р н и й. Я думав, що, крiм наказiв, начштабу нiчого не вмi?
говорити. А з тобою, бач, балакун.
О л е н к а. Балакун.
Ч о р н и й. Математик вiйни... А з тобою говорить про любов?
О л е н к а. Говорить.
Ч о р н й й. Не вiрю... (Пройшовся по землянцi). Сьогоднi у
вiсiмнадцять нуль-нуль знову будемо брати той проклятущий млин - висоту
сто тридцять сiм... Ну, як доберемось, я власними руками порубаю його на
трiски i спалю... (Пауза). Нi, не спалю, хай останеться дiтям гратися... А
через цю iграшку десятки батькiв не повернуться додому...
Затемнення.
Чути вiддалений бiй. Тиша. Висвiтлю?ться лист.
"...Задивилася на журавлиний ключ i прогледiла нiмецького офiцера. Вiн
нiколи й не довiда?ться, що журавлi врятували йому життя.
...Двi доби була в сво?му "гнiздi". Повар сам, без наказу, вирiшив
принести менi гарячо? страви i не доповз. Убили черкеса..."
Висвiтлю?ться землянка. Оленка чистить гвинтiвку. Заходить Вiчний.
В i ч н и й. Можна?
О л е н к а. Заходьте.
В i ч н и й. Прийшов познайомитися, подивитися, що воно за снайпер. Ася
Михайлiвна дозволила, то й прийшов.
О л е н к а. Сiдайте.
В i ч н и й (з неприхованою цiкавiстю дивиться на Оленку). Таке дiвча,
а роботяще на вiйнi! Я б тобi по три трудоднi за один день писав. Дав бог
очi зiркi, чи як? Прицiлишся, i нема? фашиста?
О л е н к а (усмiхнулася). Прицiлюся, I нема?.
В i ч н й й. З першого дня на фронтi, а такого дива не бачив. Дiвча - i
стiльки поклало. А чого мало орденiв? Я б тебе ними обвiшав, як генерала.
I звання - старший сержант - мале.
О л е н к а. А яке б ви менi дали?
В i ч н и й. Капiтан, чи що... Я тобi, Оленко, гостинця принiс.
(Почина? виймати з усiх кишень). Ось духи, пахнуть, як конвалi?. Ось
шарфик - обв'яжеш шию, не буде холодно. Рукавицi хтось добрячi зв'язав,
шкарпетки вовнянi, хусточка з квiточкою, котушка з голкою, щось
розiрветься - заши?ш. Горiлка, настояна на калинi, - тобi ж на снiгу
лежати, а воно ковтнеш i теплiше стане...
О л е н к а (здивовано). Де ви набрали всього?
В i ч н и й. Посилки з тилу присилають, то я й... Давно збирався в
гостi до тебе прийти. А це олiвцi, конверти - пиши, кому хочеш. ? кому
писати?
О л е н к а. Нiкому.
В i ч н и й. На окупованiй? Сама звiдки?
О л е н к а. З Полiсся... ? там таке село Пiски...
В i ч н и й. Проходив я, коли вiдступали через Полiсся, якесь i село
Пiски проходив, там ми ночували... Та Пiскiв чимало на Укра?нi!
О л е н к а. Може, то наше село й було?
В i ч н и й. Може... Ми в тому селi тiльки нiч були... Там нашого
комкора якась бабка на ноги поставила...
Оленка (аж стрепенулася, так вразила ?? надiя). Кравцова!.. Кравцова!
Знали такого?
В i ч н и й (вражений, пауза). Знаю... Ти... А ти не ?лонка?
О л е н к а. Вiн! Це вiн! А я ?лонка... Тодi була ?лонка.
В i ч н и й (опустився на ослiнчик). Оце так... Кажуть, снаряди в
повiтрi зустрiтися можуть, а щоб люди отак...
О л е н к а. Де вiн?
В i ч н и й. Слава богу, що ти така, слава богу...
Оленка (схопилася, кинулася до Вiчного). Кажiть!..
В i ч н и й. Тобi принiс, а сам попробую. (Вiдкрива? пляшку, налива?
собi в кухоль). Отаке бува?
В i ч н и й. Кравцов - iменi так i не знаю... Був там Кравцов чи
ординарцем, чи просто при штабi. Коли вiдступали - розшарпали нас,
розбили, - все перемiшалося... Геройський хлопець Кравцов! Якось ад'ютант
комкора, капiтан Скирда, хоробрий i безстрашний чоловiк, сам з кулеметом
нiмцiв затримував... Ми вiдступали... А вiн на тiй сторонi рiчечки й
залишився... Фашисти б'ють, не пiдступити, а Кравцов вужем пролiз i витяг
ад'ютанта, можна сказати, з того свiту... Та попросив не казати, що вiн
врятував... Не знаю чому. Може, тому, що ад'ютант не любив, коли хтось
хвастав сво?м геро?змом. I Кравцова тодi куля зачепила - я його
перев'язував. Теж хлопча просило, щоб не знали про його рану-хотiв у строю
залишитися. А потiм... ти зна?ш (пауза)... Я не вiрю, щоб вiн щось
погане... Якщо й було, то по-доброму...
О л е н к а. Я кохаю його.
В i ч н и й. Тодi й треба було сказати... А то десь забiгла...
О л е н к а. I сама не знаю, чому втекла тодi. Баби злякалася.
В i ч н и й. Коли вийшли з оточення, Кравцова - в штрафний чи в маршову
роту.
Оленка (тихо). Де вiн тепер?..
В i ч н и й. Якщо зостався живий - десь вою?!
Заходить Чорний. Вiчний схопився, виструнчився.
Ч о р н и й (глянув на стiл). А це що за галантерея? (Повiв поглядом на
Вiчного).
В i ч н и й. Рядовий Вiчний!
Ч о р н и й. Рядовi всi вiчнi.
В i ч н и й. Так точно, товаришу старший лейтенант, рядовi вiчнi.
Вiчнi, бо ?х без лiку.
Ч о р н и й. Фiлософству?ш?
В i ч н и й. Потроху. Дозвольте йти?.. (До Оленки). До побачення,
дочко. Ще зайду, а нi, то ти навiдайся, поговоримо. (Вийшов).
Ч о р н и й. Учора Ася Михайлiвна вiдчубучила. Щоб, мовляв, ближче до
поранених, так вона прямо в пекло полiзла, ну, ?? й стукнуло. (Жест). Ось
цими руками винiс, на щастя тiльки оглушило. Очуняла... Жiнки живучi, це
?хня перевага. (Подивився на дiвчину). Що з тобою?
О л е н к а. Нiчого.
Ч о р н и й. Захворiла?
О л е н к а. Здорова.
Ч о р н и й. Краще б ти захворiла. (Помовчав). Проти позицiй сусiднього
батальйону дi? нiмецький снайпер. Вже комвзводу... I бiйцiв, як
куропаток... Снайпера нашого теж пришив. Наказ зi штабу...
О л е н к а (пiдвелася). Слухаю!
Ч о р н и й. Маскiровочка там не перший клас! Пропадеш, як i той... Ви,
жiнки, можете придумати якусь хворобу. Вам це легко. А я скажу в штабi...
Домовились?
О л е н к а. Нi! Пiду!
Ч о р н и й (аж сердито). Тобi жити треба, Кравцова знайти треба!
Оленка (уперто). Пiду.
Ч о р н и й. I хто придумав жiнок на фронтi?!
О л е н к а. Вони самi придумали.
Ч о р н и й. (обняв за плечi Оленку. Видно, як таму? тривогу. Пауза).
Iди! Влiпи йому. Влiпи йому в самiсiньке серце. В самiсiньке серце, гаду!
Висвiтлю?ться лист.
"Вiчний розповiв менi все... Кравцов, прости!.. Не знаю, чи зможу
коли-небудь зняти з сво?? душi те горе, що мимоволi заподiяла тобi...
Хто б подумав, що кохання може спричинити горе? Кохання i горе-хiба ?м
можна стояти поряд?"
Перемiна свiтла, в землянцi Чорний i Федiр Iванович. Федiр Iванович
сидить, обхопивши голову. Чорний ходить, не в силi приховати хвилювання.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Хто сказав?
Ч о р н и й. Комбат-два подзвонив.
Довга пауза. Заходить Вiчний, в руках Оленчина гвинтiвка, рукавички,
шапка... Шапку i рукавички вiн поклав на стiл, гвинтiвку обережно
прислонив у кутку... Всi тро? мовчать... Федiр Iванович пiдвiвся.
Напружена пауза.
В i ч н и й. Зняла фрiца... I само? не минула куля... Клопоче над нею
Ася...
Ч о р н и й. Виживе... Вона так ненавидить фашистiв i так коха?
Кравцова! Виживе!
Заходить Ася. Всi повернулися до не?. Затемню?ться землянка,
висвiтлю?ться лист:
"...Вижила. Снайпером уже не можу. Вивчилася на радистку. Завтра нашу
групу посилають у ворожий тил. Генерал мене окремо викликав, сказав -
подумати. Зрозумiла - завдання виключно небезпечне. Що б ти зробив,
Кравцов, на мо?му мiсцi? Вiдмовився б? Нi!.. Я теж!.. Я тепер збагнула,
чому в той свiтанок втекла. Не баби злякалася. Щастя мене понесло..."
Лист перетина? телеграфна стрiчка:
Штаб партизанских отрядов отсутствием анкетних данных сообщить
местонахождение Кравцова не имеет возможности
Фронтова дорога. Чорний, Федiр Iванович, Ася, Вiчний когось чекають.
Кожний в сво?х думках. Заходить О л е н к а з речовим мiшком за плечима.
О л е н к а (радiсно). Всi прийшли! Спасибi!
Чути сигнал машини.
Ч о р н и й. На вiллiсi. Як генерал!
А с я. Добре, що при?хала попрощатися.
Ч о р н и й. Значить, на той бiк?
А с я. Не згуби адреси, пiсля вiйни зустрiнемося.
О л е н к а. Напам'ять вивчила.
В i ч н и й (дiста? якийсь згорток). Вiзьми.
О л е н к а. Що це?
В i ч н и й. Потiм подивишся - гостинець.
О л е н к а (цiлу? Вiчного). Спасибi...
В i ч н и й. Прощайся та йди... Чу?ш, гуде.
Ч о р н и й. Хто ж це тебе засватав у таку командировочку?!
О л е н к а. Сама... I Федiр Iванович... допомiг.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Щасливо? дороги. (Як перед старшим, вiддав
честь, повернувся i стройовим кроком вийшов).
Ч о р н и й. Математик!
А с я (поцiлувала Оленку). Щасти! (Виходить).
Ч о р н и й (подав руку). Бувай здорова, закохана.
Чути сигнал машини.
О л е н к а. Iду.
В i ч н и й (пiдiйшов). Бережись, дочко. Скоро вiйнi кiнець...
(Поцiлував). Iди.
Оленка вибiга?, щоб не помiтив ?? слiз.
Понiс вiтер пушинку!
Завiса
ДIЯ ДРУГА
КАРТИНА ПЕРША
Висвiтлю?ться лист:
"...Ти, мабуть, уже демобiлiзувався, Кравцов, уже дома... Я теж ?здила
додому...
...В нашiй хатi зупинилися на постiй два нiмецьких офiцери. ?м
забажалося "руського чаю", справжнього, з самовара. Бабуся приготувала i
чай, i заварку - вона на цьому зналася... Напилися офiцери, поснули та й
не прокинулися вiд бабино? заварки. Оскаженiли фашисти i все село спалили,
i людей до одного... Не село, а згарище. Тiльки печi бiлiють, як хрести.
Не село, а кладовище...
...Знайшла Асю i живу в не?. У нас все спiльне: i хлiб, i спогади, i
надi?... Я тепер нянею в госпiталi... Скiльки поранених перебуло, i нiхто
не зустрiчав Кравцова... Життя у нас, можна сказати, спокiйне... Цiлий
день на роботi, а вечорами п'?мо чай..."
Висвiтлю?ться невеличка затишна кiмната. Стiл, стiльцi, шафа, лiжко,
старий шкiряний диванчик, на вiкнах бiлi занавiски. Ася i Оленка п'ють
чай, обидвi у вiйськовiй формi без погонiв.
О л е н к а. На вiйнi почувала себе певнiше, а тепер... Наче вiдстала
вiд по?зда на якiйсь забутiй станцi?, без речей, без квитка, без надi?
наздогнати свiй по?зд...
А с я. Кравцова шука?ш?
О л е н к а. Шукаю.
А с я. Виходить, ?демо.
О л е н к а (сумно посмiхнулась), У тупик.
А с я. Це вже на тебе не схоже, Оленко.
О л е н к а. Подумаю - рiдних нiкого - не вiриться. Наче страшний сон -
нiкого! Одна! (Пауза). Невже i в тебе, Асю, нiкого? Може, десь хтось
залишився? Казала ж - така велика родина...
А с я. Родина велика, дуже велика... Але i Бабин яр великий, дуже
великий! Усi там... (Пауза). Ходила туди, не знаю, як сказати, - прощатися
чи вiдвiдати ?х.(Пауза). Приходять в Бабин яр живi, а там вони здаються
теж мертвими... Глянеш - стоять скам'янiлi вiд горя. Наче пам'ятники
закатованим. I вночi приходять. I я була. Нiч тодi - наче ?? хто вилив на
землю, i вона загусла чорною смолою - непроглядна. Стою, i на мить
здалося, що вони, закатованi, зi мною поряд... А може, я з ними...
Мовчать, пригнiченi спогадами. Довга пауза.
О л е н к а. Пiсля таких спогадiв, як пiсля бою, моторошно на душi.
Пауза.
А с я. Ми залишилися живi. Треба жити, будемо жити, Оленко... (Розлива?
чай в кухоль i чашку без ручки. Посмiхнулася). Сервiз! А до вiйни в нас
дома був чайний сервiз з якогось особливого фарфору. Правда, ми його не
займали, боялися, щоб не побити. Вiн стояв у буфетi, як прикраса, як
ознака благополуччя.
О л е н к а. Тепер люди розумнiшi стали, не будуть набивати сво?
квартири дорогими меблями, сервiзами, люстрами - будуть жити простiше...
вiйна навчила!
А с я. Вiйна заморозила людей, а вiдтануть, може, знову... i меблi, i
люстри, i сервiзи... та й вiйна забудеться...
О л е н к а. Ми все про вiйну. Спробу?мо не згадувати ?? хоч за
вечерею... Хто знайде хорошу мирну тему, одержить у премiю грудочку цукру.
Згода?
А с я. Згода.
О л е н к а. Щоб вiйною i не пахло...
Заходить Чорний - шинеля на плечах, при орденах, чуб вибився з-пiд
кашкета. Оленка i Ася дивляться на нього i не вiрять сво?м очам.
Ч о р н и й (обвiв поглядом кiмнату). Хороша землянка, жити можна!
А с я. Капiтан!
О л е н к а. Товаришу Чорний!..
Обидвi схоплюються, цiлують його.
Ч о р н и й. Оце атака! Вважайте, що ваша взяла! Скiльки добивався, щоб
ви мене поцiлували, можна сказати, iз збро?ю в руках добивався. А тут -
добровiльно.
А с я. Сiдайте до столу.
Ч о р н и й. Дай опам'ятатися. Що ж це виходить? Шукав одну з вас,
знайшов обох!
О л е н к а. Шкоду?те?
Ч о р н и й. Не шкодую. (Засмiявся). Але знову ж таки проблема.
О л е н к а. Знову жарти. Боже, яка радiсть! Нашого полку прибуло.
(Пiдсову? стiлець). Сiдайте.
Ч о р н и й (сiда?). Може, ще раз поцiлу?те?
А с я. Обiйдешся.
Ч о р н и й. Скупою залишилася. В госпiталi знову рiжеш-кро?ш?
А с я (засмiялась). Рiжу-крою!
Ч о р н и й (до Оленки). А ти?
О л е н к а. Няня.
Ч о р н и й (iмiту? голос хворого). Няня, дай утку! (Махнув рукою).
Роботьонка!
О л е н к а. А ви?
Ч о р н и й. Вибираю зручну позицiю! (Жест). Це вже без мене одержала?
За партизанство? Чув.
О л е н к а. Так де ж ви?
Ч о р н и й. За?хав у село до сестри, потрудився. Хату полагодив,
сарай, паркан. У колгоспi роботи - вибирай любу! А дiвчат - аж земля бiлi?
вiд ?х хусточок, та всi такi гарнi. Жити в селi можна... А це надумав -
провiдаю однополчан.
О л е н к а. Як же ви нас знайшли?
Ч о р н и й (засмiявся). По картi.
О л е н к а. Сiдайте вечеряти. Ви ж з дороги, голоднi.
Ч о р н и й. Голодний? (Знiма? ранець). Ось у цiй торбi сало, хлiб,
цибуля, навiть пшона з кiлограм. Це мене дiвчата проводжали. Плачуть i
сунуть у торбу всяку всячину! Уявля?те? Торба була мокра вiд дiвочих слiз.
Наче пiд дощем побувала.
А с я. Так уже й ридали?..
Ч о р н и й. Я в селi, як Он?гiн у Петербурзi. Нарозхват! Руки, ноги ?,
вродливий, ордени... Любили всi. (Пауза). Але я привiз себе вам! Берiть у
полон.
А с я. Вiйна скiнчилась, у полон не беруть.
Ч о р н и й. Тодi зарахуйте до сво?? команди.
А с я. Укомплектована.
Ч о р н и й. Побуду в резервi. (До Оленки). Кравцова знайшла? (Пауза).
Я теж шукав! Трьох Кравцових зустрiв, не тi...
А с я. Мого листа одержав?
Ч о р н и й. Так точно!
А с я. Рiк мовчав?
Ч о р н и й. А що лист? Папiр. (Пауза, наче жартома). Ти любиш мене,
Асю?
А с я. Допит?
Ч о р н и й. А ти, Оленко?
О л е н к а. Люблю.
Ч о р н и й. Краще б змовчала.
Пауза.
А с я. Наше мiсто сподобалось?
Ч о р н и й. Як слiпий солдат, дивиться на свiт чорнотою вибитих вiкон.
(Пауза). Асю, що ти написала в кiнцi листа до мене?
А с я. Чекаю.
Ч о р н и й. Так точно! Написала, що чека?ш. I я при?хав.
А с я. Через рiк?
Ч о р н и й. Думав! Рiк думав...
А с я. Про що?
Пауза.
Ч о р н и й (майже сердито). Про життя! Ким я був на фронтi?! Командир
батальйону! Капiтан! Офiцер! На рiвних з тобою! А мир зiрвав з мене погони
i знову кинув у рядовi... (Схопився, виструнчився перед Асею). Рядовий
Чорний! Ось хто я такий!.. Ось яке воно сволочне життя! Уже два мiсяцi, як
я при?хав сюди, i працюю... Головою мiськради? Нi! Слюсарем у
домоуправлiннi, ремонтую крани, водопроводи! (Посмiхнувся). Ось так, Асю
Михайлiвно!.. Слюсар проводжав вас i з роботи, i на роботу. Назирцi, щоб
не помiтили... А сьогоднi наче петлею мене здушило - не мiг далi i
прийшов... Тiльки не здумай для годиться заперечувати... (Пауза).
А с я. Не буду.
Ч о р н и й. Тим краще... Я завтра по?ду звiдси.
А с я (пауза). Щасливо? дороги. Рядовий!
О л е н к а. Асю! Ти... Ти подумала?!
А с я (нiби про себе, тихо). А що думати? Я кохала його погони
офiцерськi, а тепер вiн рядовий...
Чорний сто?ть розгублений, потiм нiби ударила його якась думка. Схопив
чашку, кухоль, вилива? чай, дiста? з торби флягу, налива? Асi, Оленцi,
собi в кришку з-пiд фляги, чока?ться з ними. Всi мовчки випили.
О л е н к а (встала, глянула на Асю, Чорного). Гiрко!
Ася пiдводиться, Чорний обiйма? ??, цiлу?.
(Оленка про себе). Вона знайшла!..
Повiльно гасне свiтло.
Висвiтлю?ться лист:
"Чорний одержав, як вiн висловлю?ться, блiндаж. Ася перейшла до нього,
а я лишилася тут... Навчаюся в художньому технiкумi... Художником хочу
бути. Шукаю тебе. Де почую чи прочитаю прiзвище Кравцов, узнаю адресу i
пишу йому. Чи це не ти?!"
Зникають слова листа, i на паперi пробiгають рядки телеграми:
Отдел учета персональних потерь сержантов и солдат Советской Армии
просит сообщить имя и отчество Кравцова и воинскую часть в которой он
служил последнее время
Висвiтлю?ться кiмната. Оленка сто?ть перед маленьким дзеркальцем, що
висить на стiнi. Розчiсу?ться. Заходить молода жiнка, бiдно, але дбайливо
одягнена. Видно, знервована, намага?ться бути спокiйною, але це ?й не
вда?ться. Вiдверто розгляда? Оленку.
О л е н к а. Ви до мене?
М о л о д а ж i н к а. Ось ти яка, ?лонка...
О л е н к а. ?лонка?
М о л о д а ж i н к а. Молода. Ще молода, а видно, Крим i Рим пройшла i
мiднi труби... (Вдавано смi?ться). Тебе ще нiхто не тягав за тво? патли?
О л е н к а. Що таке, хто ви?
М о л о д а ж i н к а. Фронтовичка. Похiдно-польова жона - ППЖ. В атаку
ходила на чужих чоловiкiв... Видно, не одному прислужилася!
О л е н к а. Що ви говорите? Замовкнiть!
М о л о д а ж i н к а (вже не стриму?ться - гнiв аж тiпа? нею). Вiйна
скiнчилась, а ти не можеш заспоко?тися! Ти ?м тепер не потрiбна!
(Брутально кинула). Iз запльовано? криницi води не п'ють! (Пауза). Чого
мовчиш? Невинною прикида?шся? Ось. (Дiста? з сумочки лист, кида? на стiл).
Тодi, як знайомилась, ?лонкою називалась, а тепер? (Пауза). Чого ти до
Кравцова чiпля?шся?.. У нього дво? синiв малих. (Дiста? фото, кладе на
стiл). Бачиш - на руках обох трима?. Куди вiн пiде вiд них?
Оленка не взяла фото, тiльки пiдiйшла, подивилася i вiдiйшла.
Ти що, нiма?
О л е н к а (тихо). Не вiн. (Пауза). Не вiн...
Перемiна свiтла. Оленка i молода жiнка сидять за столом.
М о л о д а ж i н к а (вже iншим, спiвчутливим голосом, та й вся вона
наче iншою стала, аж погарнiшала - може, вiд того, що зняла хустку,
вродливе обличчя - спокiйне). Ще раз прошу, пробач менi, дурнiй. (Пауза).
Я з сво?м зустрiлася за два роки перед вiйною. А потiм вiн як пiшов, то аж
у сорок п'ятому повернувся. Що вже я пережила за цi роки?! Думками вдень i
вночi бiля нього - i вмирала i оживала з ним. Повернувся, одружилися,
щастя поселилось у душi - не ходжу по землi, на крилах лiтаю. I десь
взялася думка, нiби ворог пiдкинув: невже вiн п'ять рокiв нiкого не любив?
Я взяла та й запитала його... Вiн якось байдуже, наче пригадав: сестра
одна на фронтi подобалася, гарна дiвчина була... I перевiв розмову на
iнше. Я вже не допитувалась бiльше. А та сестра п'явкою в серце впилася.
Вiдчуваю, по голосу його вiдчуваю, що нiчого страшного не було, а п'явку
вiдiрвати не можу. Для чого вiн менi так нерозумно признався? Власне, що
признався? Просто подобалася. А тут лист вiд тебе!.. Я вже з собою нiчого
не могла вдiяти. По?ду i вб'ю розлучницю! Отака я божевiльна, Оленко.
(Пауза). Так грiшно про тебе думала. Прости.
О л е н к а. Я не серджуся.
М о л о д а ж i н к а (обняла Оленку). Не втрачай надi? - може, вiн i
живий. Може, в полонi... Тепер багато поверта?ться, чекай.
Затемню?ться кiмната. Висвiтлю?ться лист:
"Закiнчила училище. Працюю в театрi художником-декоратором.
Вiдремонтувала свою "землянку", придбала новi меблi. Хто не прийде -
захоплю?ться, як у мене гарно. Я люблю свою "землянку", а iнодi хочеться
пiдiйти i кинути гранату в не?, в мою тюрму... Якби ти знав, Кравцов, як
важко бути жiнцi самотнiй. Наче й на вулицi чоловiки вгадують, що ти
самотня. Кидають на тебе погляди такi... липкi, що хочеться швидше додому,
стати пiд душ, вiдмити ?х...
Пробач, з ким же, як не з тобою, подiлитись..."
Кiмната Оленки... Не "землянка", а нова - свiтла, зi смаком
вмебльована. Зда?ться, тут оселився затишок i спокiй... Оленка увiмкнула
приймач, слуха? пiсню...
Дзвiнок. Оленка вiдчиня? дверi, заходить Адвокат. Йому вже сорок.
Красивий, випещений, святково одягнений, в руках букет бiлих i червоних
троянд.
А д в о к а т. Пробачте, що я без запрошення.
О л е н к а. Справдi, несподiвано. Що вас привело до мене?
А д в о к а т (пода? троянди). Ось цi троянди. Подумав, ви художник, ви
любите квiти...
О л е н к а. Дякую. В честь чого?
А д в о к а т. Просто так. Надворi пада? снiг - i цi троянди. Така
несумiснiсть... (Усмiхнувся). I ви, як троянда, серед снiгу...
О л е н к а. Для правди занадто красиво. А втiм, я помiтила, що ви
схильнi до велемовностi.
А д в о к а т. Коли я бачу вас, мимоволi народжуються небуденнi слова.
О л е н к а. Ви адвокат, це професiйна звичка розцвiчувати мову, але
тут нема? суддiв i пiдсудних. Може, i буденною обiйдемось.
А д в о к а т. Не розумiю...
О л е н к а. Наприклад, я скажу вам: не треба чекати мене бiля театру.
Не треба шукати випадково? зустрiчi зi мною. I нема чого заходити до мене
без запрошення, навiть з трояндами. Що ви на це скажете?
А д в о к а т. Згоден з вашим мiркуванням i прямотою. Але... (Пауза,
посмiхнувся). Справдi, професiя вплива? i на лад мислення. Ви сказали, що
тут нема суддiв i пiдсудних... Уявiмо, що ?...
О л е н к а. Не збагну.
А д в о к ат. Ви суддя, а я пiдсудний i сам себе буду захищати.
О л е н к а. Ви вчинили злочин?
А д в о к а т. Ви суддя, i вам вирiшувати, чи вчинив я злочин.
О л е н к а. Суддя, злочинець, адвокат - цiкаву гру ви пропону?те...
А д в о к а т. Все, що я вам скажу, може здатися банальним. Але
повiрте, Оленко, в кожному мо?му словi правда... Я жив спокiйно. Я вважав
себе щасливим... А може, це так i було. А потiм Першотравневе свято. I
раптом у барвистому потоцi людей я побачив вас... Побачив - i вулиця нiби
обезлюднiла. Залишились тiльки ви. Я йшов за вами, мов зачарований, я
хотiв хоч на мить вловити ваш погляд... (Пауза). Думав - усе минеться. Я
хотiв зiтерти ваш образ в пам'ятi - i не мiг. Не мiг пересилити себе. Я
шукав зустрiчей... Аби хоч здаля глянути на вас. I тi кiлька вечорiв, коли
менi випало щастя якихось пiвгодини побути з вами, ставали для мене
святом. Коротка дорога вiд театру до вашого будинку... Ви приходили
додому, гасло свiтло у вашому вiкнi, а я цю дорогу вимiрював ще десятки
разiв. Я не хлопчисько, щоб не зважувати сво? слова (Пауза. Наче
вага?ться, чи сказати). Я кохаю вас, Олено... I життя менi без вас
нема?... (Пауза). Я боявся про це сказати. Але ще бiльше боюся вашого
вироку, мiй суддя! (Схилив голову. Тривала пауза).
О л е н к а (дивиться у вiкно. Не повертаючись). Але ж ви одружений, ви
любите свою дружину.
Пауза.
А д в о к а т. Я думав, що любив ??, - а тепер... (Завагався). Може, не
треба?
О л е н к а. Кажiть!
А д в о к а т. Менi тяжко про це говорити. (Довга пауза). Але тепер я
не можу дивитись, я не можу чути ?? голосу, ?? подиху... Кожен жест, кожне
слово виклика? в менi протест, вона стала менi... нестерпною. Це жорстоко
з мого боку, але що я вдiю. (Пiдiйшов до Оленки). Не женiть мене, Олено.
О л е н к а (вiдiйшла в сторону). Я вас зрозумiла. I не осуджую вас.
А д в о к а т. Тепер я найщасливiший у свiтi. (Цiлу? Оленцi руку).
О л е н к а. Не будемо критися з нашим коханням.
А д в о к а т. Моя дорога, мила Оленко!!!
О л е н к а. Сьогоднi ж, зараз пiдемо до вашо? дружини i все скажемо -
для чого ховати нашi почуття? Скажемо ?й все...
А д в о к а т (не зна?, що вiдповiсти, розгублено посмiха?ться).
Звичайно... але... як це зробити?
О л е н к а. Ось так. Я одягаюсь, i ми йдемо до вашо? дружини... У нас
- справжн? кохання. (Бере з шафи пальто, одяга?ться). Вона нас зрозумi?.
А д в о к а т (затримуючи Оленку). ...?? треба пiдготувати, в не?
особливий (запнувся), не м'який характер.
О л е н к а (вже одягнена). Ви ?й розповiсте про сво? велике кохання
так, як ви говорили менi, i вона повiрить вам.
А д в о к а т. Я?!. Розкажу... (Сiв, пiдшуку? слова). Ви жарту?те?
О л е н к а (зда?ться, на повному серйозi). Коханням не жартують.
А д в о к а т (вже з нотками роздратованостi). Так, але ж ви не дитя,
щоб не розумiти складностi ситуацi?... I я не пiдготовлений до розмови з
дружиною...
О л е н к а. Що ж, я розповiм сама... Не турбуйтесь, жiнки умiють
говорити про великi почуття... Розповiм так, що вона - не знаю, як мене, а
вас зрозумi?.
А д в о к а т (пiдвiвся, рiшуче). Цього робити тепер не будемо...
О л е н к а. Ви можете й додому не заходити... Почекайте тут, у мене,
поки я повернусь. (Хоче йти).
А д в о к а т. Мiж iншим, кохання може бути без руйнування сiм'?...
Сiм'я i кохання можуть iти паралельно... паралельно. Подумайте над цим.
О л е н к а. Я так не хочу. Я свого доб'юся! Ви будете тiльки мо?м!
А д в о к а т. Я лише подарував квiти...
О л е н к а. Не вiдмовляйтесь.
А д в о к а т. Бувайте здоровi...
О л е н к а. Нi-i... Нi! (Заступа? дорогу).
А д в о к а т. Це вже схоже на шантаж.
О л е н к а. А кохання?
А д в о к а т. Ви мене примушу?те...
О л е н к а (весело смi?ться, потiм майже урочисто). Суд оголошу?
вирок: я звiльняю вас вiд кохання i забороняю вам на все ваше життя
вимовляти це святе слово.
Висвiтлю?ться лист:
"Дев'яте травня. У цей день ми збира?мося втрьох i святку?мо
по-фронтовому... Чорний, Ася i я. I ти з нами! I стiл завжди накритий на
чотирьох..."
Проповза? телеграфна стрiчка:
Всесоюзное общество Красного Креста и Красного Полумесяца Управление по
розыску советских и иностранных граждан не можем установить место
нахождения Кравцова отсутствием полных данных.
Кiмната. Стiл без скатертини, на столi чотири котелки, ложки, чотири
вiдломлених шматки хлiба, чотири залiзних кухлi, солдатська фляга. В
пляшцi напiврозквiтла гiлочка... Оленка у вiйськовiй формi з погонами
лейтенанта, при орденах.
О л е н к а (дивиться на годинник). Ще п'ять хвилин... (Дзвiнок, Оленка
здивована). Може, мiй годинник вiдста?... Але ж ми вчора, як перед бо?м,
звiряли з годинником Чорного. (Вiдчиня? дверi).
Заходить Федiр Iванович у формi полковника.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Здрастуйте, Оленко!
О л е н к а (спочатку не впiзнала його). Начштабу? Федiр Iванович?
Невже це ви?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Як життя, Оленко?!
О л е н к а. Точно так у нас завжди починалася розмова. Добре живу!
Пауза.
Ф е д i р I в а н о в и ч. I так кiнчалась...
О л е н к а. Як ви знайшли?
Ф е д i р I в а н о в и ч. В "Пионерской правде" прочитав про злiт
пiонерiв 25-? школи вашого мiста. Там виступала iз спогадами учасниця
Вiтчизняно? вiйни, снайпер 346-го стрiлкового...
О л е н к а. А ви "Пионерскую правду" чита?те?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Передплачую.
О л е н к а. ...Для дiтей?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Для себе. У кожного сво? дивацтва. А ви ще в
армi??
О л е н к а. Це на честь Перемоги одягла. Прямо з дороги?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Я прилетiв учора. Поки взнав вашу адресу,
влаштувався в готель...
О л е н к а. Чому ж учора не прийшли?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Вже був вечiр, незручно...
Дзвiнок, Оленка вiдчиня? дверi, заходять Чорний i Ася при орденах, в
погонах.
Ч о р н и й (до Оленки). Не по формi зустрiча?те старших, лейтенанте!
(Побачив полковника). Здравiя жела?м, товаришу полковник! Капiтан
Чорний!.. (Обiрвав). Командир третього батальйону... Товариш начштабу!
(Вiта?ться). Аж не вiриться!
Ф е д i р I в а н о в и ч. Мов додому при?хав. (Цiлу? руку Асi). Ася
Михайлiвна... Наче я вас усiх учора бачив... Всi такi молодi...
Ч о р н и й. Молодi... У нас з Асею вже солдат росте!
Ф е д i р I в а н о в и ч. Вiтаю! Жаль, що на весiллi не був.
О л е н к а. В армi? лишились?
Ф е д i р I в а н о в и ч (жест). Кадровий!
Ч о р н и й. Товаришу полковник, дозвольте. У нас заведено розпорядок -
о дванадцятiй нуль-нуль за стiл... (Жест). Прошу.
О л е н к а. Запiзню?мось.
Ф е д i р I в а н о в и ч (жест у бiк стола). Наче дихнуло фронтом.
А с я. Iдея Оленки. Ми всi роки втрьох - за таким столом.
Ф е д i р I в а н о в и ч (огляда? стiл). А сьогоднi, бачу, чекали
четвертого.
Незручна пауза, всi мимоволi глянули на Оленку.
О л е н к а. Вже п'ять на першу, товаришi офiцери!
Ч о р н и й (розлива? з фляги, всi беруть кухлi, пiдводяться). Наш
традицiйний тост. За тих, хто дарував нам перемогу...
Випивають. Тихо, схвильовано спiвають свою полкову пiсню. Темнi?
кiмната, i висвiтлю?ться лист:
"Кравцов! Усе почалося з того, що у День Перемоги нас було четверо
(крiм слова "Кравцов", усе закреслено). Пишу тобi останнього листа, я
втомилась вiд чекання. ("Втомилась вiд чекання" закреслено). Ти мене
зрозумiй, тяжко, нестерпно тяжко бути самотньою. Я в душi тебе нiколи не
забуду. (Остання фраза закреслена). Не можу повiрити... Так сталося,
при?хав фронтовий друг ("друг" закреслено). Товариш... Я про нього тобi
писала - Федiр Iванович. Вiн в армi?, на Далекому Сходi, завтра я ви?жджаю
з ним... Прости, Кравцов! А хiба я в чому винна? Хiба я винна перед тобою?
(Пiсля слiв "з ним" все закреслено). Олена".
Висвiтлю?ться кiмната Олени. Дверi шафи вiдчиненi, посеред хати сто?ть
кiлька чемоданiв, на одному сидить Оленка в плащi, вже нiби готова в
дорогу. Пауза. Заходить Федiр Iванович. У руках якiсь пакунки, квiти, вiн
незвично для нього збуджений, веселий, балакучий.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Квiти вiзьмемо з собою, уявля?ш, троянди на
Курилах! Попросимо стюардесу якось зберегти, щоб не зiв'яли. (Пода? квiти
Оленцi, засмiявся). Ти зна?ш, жiнка, яка продавала квiти, каже менi:
"Поздоровляю вас, товаришу полковник". - "З чим?" - питаю. "Зi щастям" -
каже. Виявля?ться, як горе, так i радiсть не можна приховати. Iще купив
"Пионерскую правду", вона допомогла менi вiдшукати тебе. Я тепер
передплачу ?? на п'ятдесят рокiв. (Дивиться на годинник). За десять хвилин
будуть Чорний i Ася. Попроща?мось - i в дорогу.
Пауза.
Оленка (тихо, але чутно). Дорогий мiй друже! Прости мене, я нiкуди не
по?ду!
Федiр Iванович щось хотiв запитати, та так i не встиг, а з обличчя ще
не зiйшла радiсть.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Що ти сказала, Оленко?
О л е н к а. Я не по?ду.
Довга пауза.
Правду сказав Сковорода: "Трава ? трава, а скошена трава - сiно".
(Пауза). Хай мо? кохання живе. Хай росте...
Поволi гасне свiтло.
Висвiтлю?ться лист:
"...Збоку, наче в кадрi фiльму, вглядаюсь у сво? життя i нiчого змiнити
не можу - бо кохаю... Пенелопа, чекаючи Одiссея, ткала вдень i розпускала
вночi, а я сво? надi? виткала безсонними ночами... виткала довге полотно
сво?х чекань... I руки не пiднiмаються розпустити це полотно".
Висвiтлю?ться кiмната. На столi горить свiчка. Оленка сидить задумлива,
дивиться на маленьке полум'я, нечутно заходить К р а в ц о в. Такий, яким
ми бачили його в першiй картинi. Десь далеко, ледь чутно, застрочили i
замовкли кулемети.
О л е н к а (тихо). Де ти тепер, Кравцов?!
К р а в ц о в. Я тут.
Виникають звуки вже знайомого вальсу. Оленка мовчки, наче за внутрiшнiм
покликом, пiдходить до Кравцова, зупиня?ться.
О л е н к а (розмовля? з Кравцовим тихо, наче бо?ться, щоб ?? не
почули). Давай потанцю?мо, Кравцов!
К р а в ц о в. Без музики?
Ол е н к а. Згада?мо ту, що на випускному. Вальс.
Кравцов несмiливо торкнувся стану Оленки, повiльно танцюють. Кравцов
нахиля?ться, мов хоче поцiлувати Оленку, вона вiдстороню?ться, обо?
зупинились, мовчать.
К р а в ц о в. Закiнчиться вiйна-зустрiнемося. Побачиш, при?ду!
Оленка (посмiхнулась). Квитка не дiстанеш.
К р а в ц о в. А я не по?здом.
Ол е н к а. Лiтаком?
К р а в ц о в. Я при?ду до тебе... (Зупинився, дума?, на чому вiн
при?де). На голубих оленях! У заметiль таку, що тiльки в нас бува? -
непроглядну, як бiлий дим. На голубих оленях! Вони вiтром мчатимуть!
О л е н к а. Голубих оленiв не бува?, я ?х придумала.
К р а в ц о в. Раз ти придумала - то вони ?! I я ?х знайду! При?ду i
скажу: ?лонко, Роксолано, Жанно д'Арк, по?хали!..
О л е н к а. Куди?!
К р а в ц о в. Свiт дивитись! Я тобi покажу такi дивовижнi кра?!
О л е н к а. А ти ?х бачив?
К р а в ц о в. Снилось або уявляв. А може, по?демо в чужi землi
допомагати революцiю робити?
О л е н к а. Не бо?шся?
К р а в ц о в. Я... Та от завтра бiй, i я пiду! Хай уб'ють, не боюся!
О л е н к а (тихо). А хто до мене при?де?
К р а в ц о в (подумав). Нi! Я виживу! Щоб до тебе повернутись!
О л е н к а. Виживи, Кравцов!
Перемiна свiтла.
Кiмната. Свiчка згасла. Оленка - вся в спогадах. Дзвiнок. Один, другий.
Оленка вiдчиня? дверi - заходить Вiчний, уже помiтно постарiлий, в руках
саморобна валiзка...
В i ч н и й (поставив валiзку, витер вуса). Здрастуй, Оленко. Вiчний я!
Оленка ще трохи постояла, наче пiзнавала, потiм впала йому на груди,
забилась у плачi.
Що з тобою, дочко? Не треба плакати. (I сам непомiтно змахнув сльозу).
Гiсть у тебе, а ти в сльози... Заспокойся, дитинко... Ось так.
О л е н к а (витира? сльози). Це я вперше заплакала на людях. Вперше!
В i ч н и й. Воно так, самому поплакати не грiх, а на людях... Он яка
ти гарна, тiльки якась наче...
О л е н к а. Яка?
В i ч н и й. Дуже не схожа на славетного снайпера 346-го стрiлкового...
Таке плету, старий... Твоя хата?
О л е н к а. Моя.
В i ч н и й. Гарно та чисто - добре живеш! (Глянув на картину). Малю?ш?
(Пiдiйшов до мольберта). Землянка - це та, в яку я тодi заходив до тебе, -
он i кухоль, i котелок, i гвинтiвка з оптичним твоя...
О л е н к а. Яка я рада, що ви при?хали, а то пишете тiльки
поздоровлення з Днем Перемоги!
В i ч н и й. Я пишу нескладно, та й що писати - живу собi. А ти чого ж
не пишеш?
О л е н к а. Що писати-теж живу собi... (Пауза). Одна...
В i ч н й й. Я так i думав, що одна... (Розкрива? чемодан). А це
гостинця привiз. (Вийма? бiлу полотняну вишивану сорочку). Це тобi - моя
баба. У нас хлопцi, дiвчат нема?, то стара каже: "Оленка в театрi, то,
може, ?й згодиться".
О л е н к а (розгорта? сорочку, захоплено). Яка вишивка!
В i ч н и й. Моя вмi? вишивати.
О л е н к а. I моя бабуня вмiла.
В i ч н и й. Знадобиться або в театрi, або колись - дочка...
Оленка згорнула сорочку.
Це вiд мене подарунок. (Пода? хустку бiлу в квiтах). Колись у цигана
вимiняв, так i назива?ться - циганська... Думав, жiнка носитиме, а вона
поклала до скринi. То жалiла, то за роботою - так i не запиналася.
О л е н к а (накинула хустку на плечi). Спасибi, спасибi вам.
В i ч н й й. А це сало, воно добрiше, чим куповане. Це варення
калинове, вишневе, малинове, це мед, а це трохи масла - домашнього. А це
(вийма? дошку, вистругану, з ручкою) я зробив, на кухнi пригодиться. Щось
покришить, щоб не порiзати столу. А ось i калинова. (Вийма? з кишенi
пляшку). В кишенi вiз, щоб не побити, на семи травах настояна.
О л е н к а (вкрай схвильована). Спасибi, батьку... Чим i вiддячу...
В i ч н и й. Батьком назвала - уже й вiддячила... Гарна ти, Оленко,
молода i гарна.
О л е н к а (посмiхнулась). Не така вже й молода, не така вже й гарна.
Роки...
В i ч н и й. Роки йдуть, а що ?м робити... Вони йдуть, а ми живемо.
О л е н к а. Вас наче бог послав. Прийде Ася, Чорний - от буде ?м
сюрприз.
В i ч н и й. Як вони?
О л е н к а. Чорний - кандидат педагогiчних наук!.. Уявля?те, наш
комбат Чорний... кандидат педагогiчних наук. Ася - головний хiрург,
майстер вищого класу!
В i ч н и й. Практика на вiйнi в не? була, не дай боже!
О л е н к а. То, може, ?х зараз покликати?
В i ч н и й. Покличеш ?х, Оленко, пiзнiше... А поки що розмова до тебе
?...
О л е н к а (трохи стривожено). Розмова?
В i ч н и й. По чарцi давай вип'?мо.
О л е н к а. Може, потiм.
В i ч н и й. Розмова така, що треба перед нею.
Оленка дiста? чарки i ставить на стiл якусь закуску.
В i ч н и й (налива? чарки). За все добре, Оленко! (Випивають). Воно й
на нерви дi? добре. (Пауза). Скажу тепер, чого я при?хав. (Пауза, дума?, з
чого почати). Отож сини в мене. Два ?х: один секретарем райкому комсомолу,
там же, у нас в районi, а другий збирався на дипломата, а вивчився на
iнженера. Працю? в Сибiру. Гарнi дiти. Можна закурити?
О л е н к а. Курiть, i я теж, - щось наче хвилююсь...
(Закурю?).
В i ч н и й. Гарнi дiти... Цей, що в комсомолi, женився, а той ще не
зустрiв сво??. Та я не про це... В нашiй сiм'? тебе знають, Оленко, i
фотографiя твоя висить на стiнi... Знають i життя тво?... (пауза)
незвичайне... Так оце недавно син з Сибiру прислав газету, в нiй
опису?ться про одного директора заводу... I фотографiя. Директор той на
прiзвище Крав-цов, Микола Iванович. (Дiста? з валiзки газету в тецi). Це
я, щоб не зiм'ялась. (Пода? газету). Ось...
Оленка тремтячими руками взяла газету, впилась в не? очима, потiм якось
безсило вiдкинулась на спинку стiльця.
По-мо?му, це вiн... Я написав сину, хай розвiда? усе, як воно там i що,
i напише тобi... З нього дипломат путящий - говорити з людьми вмi?.
(Помiтив стан Оленки). Радiсть я принiс чи горе-i сам не знаю!..
Висвiтлю?ться лист. П'ять рядкiв закреслено так, що ?х не можна
прочитати, крiм двох перших слiв:
"Здрастуй, Кравцов".
КАРТИНА ДРУГА
Простора кiмната, з кiмнати дво? дверей: однi прямо на глядача, другi -
праворуч. У крiслi сидить Кравцов, чита? газету. Моложавий, але посивiлий.
Обличчя втомлене, блiде... На канапi сидить Бiла Мафiя-молода, вродлива
жiнка, горта? журнал.
Пауза.
Б i л а М а ф i я. Освiтлення нiкчемне. А чому ти не працю?ш у сво?му
кабiнетi? (Пауза). I менi зайти не дозволя?ш. А тво?му грiзному приятелю
дозволено?..
К р а в ц о в. Нiкому.
Б i л а М а ф i я. Там секрети?
К р а в ц о в. Секрети.
Б i л а М а ф i я. Як у тебе не затишно. Меблi старi... час помiняти.
К р а в ц о в. Звик.
Б i л а М а ф i я. Дивнi звички - звик не обiдати, i сьогоднi не
обiдав?
К р а в ц о в. Щось ?в.
Б i л а М а ф i я. Зроблю хоч вечерю путящу. Сподiваюсь, не поспiша?ш
нiкуди?..
К р а в ц о в. Вечiр вiльний!
Б i л а М а ф i я (вiдклала журнал). Я - в гастроном, а ти постарайся,
коли прийде твiй грiзний приятель, не затримувати його, будь ласка.
(Пiдiйшла до Кравцова, поклала руки на плечi, схилилась до нього).
Стомився? По?демо влiтку на пiвдень... (Пауза). Поцiлуй мене...
Кравцов цiлу?.
Директор - до останньо? клiтини, навiть поцiлунок директорський.
В дверях зiткнулась зi Скирдою, вони постояли, з неприязню оглянули
одне одного.
Бiла Мафiя вийшла. Скирда ще глянув ?й услiд. За цi роки вiн, зда?ться,
не змiнився, хiба що зсутулився.
С к и р д а. Куди це Бiла Мафiя понеслась?
К р а в ц о в. Чому ти прозива?ш ?? Бiлою Мафi?ю?
С к и р д а (пiдiйшов, вiдчинив буфет, налив чарку, випив, закусив
цукеркою i сiв на канапу). А ти чув про мафiю?
К р а в ц о в. Дещо.
С к и р д а. Так ото вона i ? Мафiя. А чому бiла?.. (Жест). Мабуть,
просила, аби мене скорiше спровадив. Я довго не затримаюсь.
К р а в ц о в (пiдiйшов до буфета, теж випив чарку, подивився на
Скирду). Новий костюм?
С к и р д а. Ти ж дав менi премiю, я й купив.
К р а в ц о в. Хороший костюм.
С к и р д а. А скажи, ти б дав менi премiю, якби, припустимо, не знав з
фронту, а так, за роботу?
К р а в ц о в. Хтозна, може б, i нi...
С к и р д а. Виходить, ти не об'?ктивний.
К р а в ц о в. Те, що я тебе знаю з фронту, да? менi можливiсть бути
об'?ктивним.
С к и р д а. Фронт! (Пауза). На фронтi я був (жест), а ким ти? А тепер
- ти директор заводу, а я в прохiднiй. Охоронник.
220
К р а в ц о в. Бери iншу роботу.
С к и р д а. Менi й там непогано... А тобi мiнiстр жалу? премiю?
К р а в ц о в. Да?.
С к и р д а.А я б подумав.
К р а в ц о в. Чому?
С к и р д а. Черствий ти, Кравцов, людей трима?ш (жест) на заводi!
Ремствують на тебе!
К р а в ц о в. А ти на фронтi як тримав солдатiв?
С к и р д а. Там iшов бiй з ворогом.
К р а в ц о в. I тут iде бiй, ми мусимо наступати.
С к и р д а. То фронт, а це...
К р а в ц о в. Економiчний фронт. I дисциплiна потрiбна. Буду вимагати!
С к и р д а. Звичайно. Але все ж треба попустити.
К р а в ц о в. I це ти менi радиш?
С к и р д а. Як друг!
Заходить Бiла Мафiя з покупками в руках.
Б i л а М а ф i я. Здрастуйте, Скирда.
С к и р д а (до Бiло? Мафi?). Треба говорити - товаришу Скирда!
Б i л а М а ф i я (до Кравцова). Чай забув включити? (До Скирди). Ми не
на зборах. (Виходить на кухню).
С к и р д а (вслiд). Я з тобою буду завжди наче на зборах.
К р а в ц о в. Ти ввiчливий.
С к и р д а. Вiдвертий.
Входить Бiла Мафiя з чайником. Дзвiнок.
К р а в ц о в. Хто б це?
Б i л а М а ф i я (знизала плечима). Зараз побачимо. (Виходить).
Заходить Мафiя, за нею Дипломат - хлопець рокiв двадцяти п'яти.
Зупинився, погляд на Мафiю, на Скирду, на Кравцова.
Д и п л о м а т. Добрий вечiр. (До Кравцова). Ви Микола Iванович
Кравцов?
К р а в ц о в. Я.
Д и п л о м а т. Так i думав.
К р а в ц о в. З ким маю честь?
Д и п л о м а т. З людиною.
К р а в ц о в. Так i думав. Хочете зi мною поговорити?
Д и п л о м а т. Вивчити, що ви явля?те собою.
К р а в ц о в (посмiхнувся). Почати з бiографi??
Б i л а М а ф i я (не витриму?). Молодий чоловiче, хто ви такий i що
вам треба?
Д и п л о м а т (тiльки подивився на не? i знову до Кравцова). В
загальних рисах менi ваша бiографiя вiдома. Частково з нарису в газетi.
К р а в ц о в. Мiж iншим, коли вас запиту? жiнка, ввiчливiсть вимага?
вiдповiсти.
Д и п л о м а т (до Мафi?), Припустимо, я хочу працювати на заводi, але
перше треба знати, що за директор.
К р а в ц о в. Фах?
Д и п л о м а т. Iнженер.
К р а в ц о в.3 цього i почав би. Завтра о дев'ятiй в заводоуправлiннi,
товаришу iнженер.
Д и п л о м а т. В готелi мiсць нема?, то я вирiшив до вас додому...
може, ще сьогоднi ви?ду. Мiй по?зд iде через три години.
К р а в ц о в. Оригiнал чи вда?те?
Д и п л о м а т. Оригiнал.
К р а в ц о в. Тодi вивчайте.
Д и п л о м а т. Можна оглянути вашi апартаменти?
К р а в ц о в. Прошу.
Дипломат виходить у другу кiмнату.
Б i л а М а ф i я. Пiдозрiлий тип... Жени його в три ши?!
К р а в ц о в. Вiн все-таки оригiнал.
С к и р д а. Або псих.
Д и п л о м а т (поверта?ться). Могли б взяти кращу, все-таки директор
такого заводу.
К р а в ц о в. У вас iще багато запитань до мене?
Д и п л о м а т. Кiлька. На фронтi були?
К р а в ц о в. Був.
Д и п л о м а т. У полонi?
К р а в ц о в. Нi.
Д и п л о м а т. У партизанах?
К р а в ц о в. Був.
Пауза.
Д и п л о м а т. У вас пам'ять хороша?
К р а в ц о в. Не скаржусь.
Д и п л о м а т. Що вам найбiльше запам'яталося з вiйни?
К р а в ц о в (сухо). Молодi солдати, якi не розпитували, де який
командир, а йшли в бiй i навiть на смерть, якщо вимагали того обставини...
Пауза.
Д и п л о м а т. Бiднувата пам'ять у вас, товаришу Кравцов!.. Останн?
запитання. Як ваше сiмейне життя (глянув на Бiлу Мафiю), щасливе?
С к и р д а (пiдвiвся). Молодий iнженер! Поспiшайте на по?зд!..
Д и п л о м а т (пильно подивився на Скирду). Були пораненi в щелепу?
С к и р д а (в голосi погроза). Був поранений, але умiю i ранити.
Д и п л о м а т. Капiтан Скирда?..
Скирда вiд несподiванки аж виструнчився, по-iншому глянув на Дипломата,
перевiв погляд на Кравцова.
Тепер я пiду. Знайте, у вас був не iнженер, а дипломат... Прощавайте.
(Вийшов).
Тро? переглянулися мiж собою. Нiма сцена.
Завiса
Висвiтлю?ться i зника? телеграма:
Був дома у Кравцова переконаний вiн адреса вулиця Лазо 18 квартира 56
Володя Вiчний
Висвiтлю?ться сцена. Чути приглушений вiдгомiн мiста. Здаля видно дво?
освiтлених вiкон. Оленка в лiтньому плащi, з валiзкою в руках проходить
авансценою з краю в край: мабуть, уже давно вимiрю? цю дорiжку. Погляд час
вiд часу лине до освiтлених вiкон. Зупинилася, поставила валiзку.
О л е н к а. Я часто оглядаюсь у сво? минуле, а зараз воно сто?ть
передi мною i до болю яскраво, наче у барвах Рокуелла Кента. Сто?ть i не
зника? (Пауза). ...Зда?ться, то було не життя, а нескiнченнi муки. (Пауза,
ледь посмiхнулась). Ученi пiдрахували, що жiнка в середньому живе на
кiлька рокiв довше за чоловiка, - а не знайшлося вченого, який би
пiдрахував, наскiльки бiльше в ?? душi заго?них i незаго?них ран,
наскiльки бiльше каменюк i вибо?н на ?? дорозi. (Пауза). А iнодi мо? життя
вида?ться щасливим i свiтлим, бо я кохала. Кохання грiло мою душу, воно
билося в менi другим серцем... (Пауза). Сотнi разiв я втрачала надiю
зустрiти Кравцова... I сотнi разiв малювала в сво?й уявi цю зустрiч.
Незатьмарену, незахмарену, жадану... Наче i вiн чекав на мене, наче i його
кохання лишилось таким же незгасним. Он його вiкна... Вiн там... I тепер,
коли я так близько вiд нього, - тепер, як злодi?, почали пiдкрадатися iншi
думки: вiн не мiг знайти ?лонку. ?лонки нiколи не було... А села - не
стало... Та чи шукав вiн? Чи вистачило сили жити самотньо, як я, стiльки
рокiв?!
(Пауза). Ходжу бiля будинку, заходять i виходять звiдти жiнки, а я
думаю, одна з них - дружина Кравцова. (Пауза). Вiн не забув, напевно,
пам'ята? ту на?вну дiвчину з дитячими косичками... Тут пам'ята?, а
побачить мене (гiрко посмiхнулась), перемальовану роками i не... (Пауза).
Або не захоче впiзнати.
Сценою проходить Бiла Мафiя. Подивилася на Оленку, ще раз оглянулась,
вийшла.
Вродлива жiнка! I вона може бути дружиною Кравцова... (Пауза). Не
впiзна?, або не захоче впiзнати, або вже... загасив вогник. Як же тодi
жити? Вперше вiдчула себе такою безпорадною. (Пауза. Рiшуче). Не пiду...
Називали колись хороброю, безстрашною, а тепер боюсь... Не пiду!
Перемiна свiтла. Квартира Кравцова. Кравцов сидить на сво?му улюбленому
мiсцi, у крiслi. Бiла Мафiя на канапi горта? iлюстрований журнал. Скирда
сто?ть посеред кiмнати, наче роздуму?, що йому треба зробити. Налив келих
вина, випив. Бiла Мафiя кра?м ока стежить за ним. З сусiдньо? квартири
доносяться зануднi звуки гам. Скирда пiдiйшов до вiдчиненого вiкна, уважно
слуха?.
С к и р д а. Шостакович росте.
Б i л а М а ф i я (до Кравцова). Коли береш вiдпустку?
К р а в ц о в (не вiдриваючись вiд газет). Запросив дозволу.
С к и р д а. План не пустить i командарм...
Кравцов подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм?
На тво?му заводi людей як у корпусi, виходить - ти комкор, а над тобою
- командарм!..
Пауза. Кравцов тiльки посмiхнувся.
А менi пiсля фронту всi роки здаються вiдпусткою.
Дзвiнок. Скирда i Бiла Мафiя перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов
пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе ?? на стiл.
К р а в ц о в (посмiхнувся). Вiдпочив!..
Скирда пiдiйшов, узяв телеграму, прочитав.
С к и р д а. В Москву викликають? Це перед наступом, Кравцов.
Б i л а М а ф i я. Можна, i я з тобою? На роботi'мене вiдпустять.
С к и р д а (про себе). Ад'ютант.
Знову дзвiнок. Скирда виходить. Бiла Мафiя поправля? зачiску. Заходить
Скирда, за ним Оленка, в плащi, з валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання
наче заморозило ??. Глянула на Бiлу Мафiю, на Скирду, i спинилася поглядом
на Кравцовi. Скирда вдивля?ться в Оленку. Бiла Мафiя в якомусь недоброму
передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов поволi опустив газету, дивиться на
Оленку. ?хнi погляди зустрiлися... Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов,
не вiдриваючи вiд не? погляду, пiдвiвся. Стоять одне проти одного. Пауза.
Кравцов ступив крок до Оленки, хотiв щось сказати, але йому наче
перехопило подих. Рвучко вiдвернувся вiд Оленки, пiдiйшов до завжди
замкнених дверей, повернув ключ, рвонув дверi!
Перед нами на бiлiй стiнi голубi оленi, пiд ними саморобний
стiл-трикутник. Оленка глянула, хитнулась... Голубi оленi, мабуть, через
?? сльози, то затьмарюються, то яскраво висвiтлюються i бiльшають!
Бiльшають... Заповнюють весь простiр сцени. Народжуються звуки вальсу.
Завiса
** КРАВЦОВ **
ПОВIСТЬ ПРО ВIРНIСТЬ
НА 2 ДI?
ДIЙОВI ОСОБИ:
К р а в ц о в.
О л е н к а.
Т а м а р а.
М и ш к о.
А з а.
Д i д.
С к и р д а.
К о н о п л i ц ь к и й.
В а с и л ь к о в.
ДIЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Сцена освiтлю?ться повiльно, мовби в нiч заплива? ранок. Узлiсся.
Прихилившись до стовбура, сидить Мишко, наче дрiма?. Голова впала на
груди, автомат на колiнах. Пауза. Раптом стрепенувся, автомат напоготовi.
Принишк, насторожився. Входить Тамара, теж з автоматом через плече. Мишко
подивився на не? i знову розслабився, прибрав попередню позу.
Т а м а р а. Втомилася! (Не пiдходить_ до Мишка, на вiддалi опуска?ться
на землю)._ Вперше так втомилася. Дiд лютий-прелютий. Що, каже, вони в
розвiдку пiшли чи на вечорницi? Послав мене розшукати вас, а решту вiн
зробить сам. Думаю, вiдшмага? нагайкою.
Пауза.
Бiля дико? яблунi натрапила на ваш слiд. (Засмiялась). _Взяла слiд, як
мисливський пес, i майже бiгом кiлометрiв тридцять... Мишко, всi розмови
потiм, а зараз хвилин десять подрiмаю перед дорогою. (Скинула i простелила
фуфайку, прилягла)._
Довга пауза.
(Пiдхопилася, в голосi тривога)._ А чому ти мовчиш?! Мишко!!! (Пiдбiгла
до нього, шарпнула за плече). _
Мишко подивився на не? довгим поглядом, i вона прочитала в його очах
щось страшне... аж вiдсахнулася вiд нього.
(Тихо)._ Де моряк? (Закричала)._ Де моряк?!
Мишко зробив повiльний жест, мовляв, там, за деревами.
(Виходить, не вiдриваючи погляду вiд Мишка. По довгiй паузi
поверта?ться. В однiй руцi трима? стягнуту з голови хустку - коса впала на
плечi, в другiй - широкий нiмецький багнет, на ньому прилипла земля)._
М и ш к о. Отим багнетом i руками викопав... Цiлу нiч копав. У зрiст
викопав... i листям вистелив могилу. Моряк любив запах листя осiннього.
Казав, воно йому нагаду? запах моря.
Т а м а р а. Як же так?..
М и ш к о. За млинами нiмцi групу червоноармiйцiв оточили, притисли до
провалля - i з автоматiв... Стогiн недобитих вдень не так, а вночi далеко
йде. Пробували люди туди пробратися, та нiмцi охорону виставили. Хто
наблизиться, зразу: не добивали червоноармiйцiв, може, навмисне, щоб
приманка для живих людей була, або - хай помучаться. (Примовк)._ Ми з
моряком теж почули стогiн. Аж попiд землею наче той стогiн iшов. (Важко
пiдвiвся, пiдiйшов до Тамари)._ Ось його вахтжурнал. (Вийняв блокнот,
розгорнув, чита?)._ "Людина за бортом... Як же жити, коли не попробую
врятувати людину? Той стогiн лiтатиме за мною чорною чайкою. Все життя -
чорною чайкою... Хай що не каже Мишко, а я пiду". (Важко зiтхнув)._ Що я
не казав, а вiн таки пiшов. Його зразу ж на пiдступах автоматною чергою.
Доповз я до нього, вiн уже не говорив. Донiс сюди. Ти ж зна?ш, очi в нього
ясно-голубi, а то стали чорними... Смерть уже почорнила йому очi.
Пауза.
(Пiдвiвся)._ Пiду в загiн навпростець, щоб швидше, а ти зайди (жест) -_
там зв'язкiвець чекатиме. (Вийшов). _
Тамара лишилася сама. Нетвердим кроком пiдiйшла, опустилася бiля
дерева, пiд яким сидiв Мишко, навiть позу прибрала його.
Пауза.
Поверта?ться Мишко.
Не подумай сама пробиратись до провалля... Туди й муха не пролетить.
(Постояв, нiби хотiв ще щось сказати, i вiдiйшов)._
Тамара поволi горта? сторiнки вахтжурналу. Потiм почина? прислухатись,
наче вловлю? якiсь далекi звуки. Сцена темнi?, а Тамара насторожилась, вся
в полонi тiльки ?й чутних звукiв. Пiдводиться обережно, наче бо?ться
загубити почуте...
Перемiна свiтла.
На простеленiй шинелi лежить Кравцов. Весь перев'язаний, просто
сповитий. Бiля нього сто?ть на колiнах Тамара. То припада? вухом до
грудей, то ловить пульс.
Т а м а р а. Серце то стрiпнеться, як поранений птах, то не чутно
зовсiм, мов зупинилося. Не вмирай! Чу?ш, солдатику? Тяжко було тебе звiдти
забирати. Я повзла туди й назад тихiше, нiж лунь лiта?. А зна?ш, як лунь
лiта?? Наче тiнь понад землею, травинка не захита?ться... Ти спочатку
видався легеньким, як дитина, - висох же увесь. А потiм ставав все важчим.
Донесла сюди - i бiльше нi кроку.
Пауза.
Розповiдаю, а вiн не чу?. Глухий, нiмий, невидющий! Не помирай,
солдатику! Ти живучий. Серед усiх один аж до сьогоднi дожив... Мабуть,
твiй стогiн i моряк чув. (Бере кухоль)._ Ось я тобi назбирала роси. По
краплинцi цiлий ковток назбирала. Люди кажуть: ковток роси - вiдро
здоров'я! (Обережно влива? йому воду, пригляда?ться)._ Ледь-ледь розплющив
очi. ?й-богу, дивиться! Бачиш мене? (Схаменулась, застiба? фуфайку,
вдягнену на голе тiло)._ Не лякайся... я все, що можна, пошматувала тобi
на бинти... Увесь же ти в ранах. А ось листя горiха. (Приклада? листя до
лоба)._ Воно жар забира?. Вже добу отак над тобою, i тiльки вперше помiтно
затеплiло життя.
Тихо, мовби виплива? на сцену Оленка в яскраво-червонiй накидцi.
Золотаве волосся розсипалося по плечах. На устах - щасливий усмiх.
Зупинилася на вiддалi, дивиться на Кравцова.
_
(Нахиля?ться, прислуха?ться)._ Щось шепоче. Слава богу. (Знов
прислуха?ться),_ Iлонка. Роксолана... Iмена якiсь дивнi назива?. Марить...
Хай поживе в свiтi марення, кажуть, марення роздмуху? життя. Хай! А я
крапельку передрiмаю. (Схилила голову на колiна, задрiмала)._
О л е н к а. Як тихо... Мабуть, вiйни не стало. Мабуть, вiйна
померла... Чого я в червоному? Ти, Кравцов, називав мене сонцем - i я
вдяглася в червоне, щоб ти подумав - сонце сходить... Не подоба?ться?
(Скида? накидку, лиша?ться в бiлiй сорочцi, довгiй-предовгiй, i по нiй
червонi квiти. Широкi рукава теж у квiтах)._ Бабуня менi вишила... Хай,
каже, лежить, а я для тебе вдягла... iще раз одягла ??, коли ставала
русалкою. (Одяга? вiнок з бiлих лiлiй). _
Сцена залива?ться мiсячним свiтлом.
(Танцю? танець русалки. Танцю?, наче заманю? кого, потiм кличе)._
"Кра-ав-цов!" (Ось вона наче взяла його за руку). _Обережно iди, тут квiти
- ?м боляче. Вони живi, Кравцов! Тепер нiч. Вони сплять. Може, ?м сниться
теплий дощ або ранок... (На якусь мить зника? i знову з'явля?ться в
червонiй мантi?, а в руках велика квiтка, що пала? голубим вогнем. Вона ??
трима? над головою, як факел)._
Г о л о с К р а в ц о в а. Знову ти в огнистому вбраннi. Воно аж очi
менi палить... чи, може, то синiй вогонь?
О л е н к а. Не палить - грi?... Не синiй вогонь - це нiчна фiалка, або
нiчниця, або зна?ш, як iще вона назива?ться? Люби-мене, не покинь.
Г о л о с К р а в ц о в а. Палить!!!
На сценi знову звичайне свiтло.
Т а м а р а. (прокинулась, нахилилась над Кравцовим). _Що ти шепочеш?
Ти весь гориш. Знову кров! Аж очi залива?. Пов'язку зрушив на головi. Ось
так. (Протира? йому чоло)._ Зараз стане легше. Дощ надходить... що ж
робити? Тут за десять кiлометрiв хата лiсника недобудована. Треба ж туди
добратись, але не дiйдемо ми до лiсниково? хати, солдатику. Не вистача?
сили донести тебе, i не можна нести. Тобi б лежати, не рухатись. А ти коли
мариш, то пробу?ш пiдвестись, а сили ж то, як у пiдбитого пташеняти.
Марить... То жар його палить, то холод обiйма?. (Прислуха?ться). _Рани ж
болем пронизують наскрiзь, а вiн знову щось розповiда?, кличе Iлонку,
Роксолану, Жанну, а вуста без кровинки, наче аж усмiхаються... iмена дивнi
чи вичитав, чи придумав... Знову його пропасниця кату?! Як же тебе
зiгрiти? (Пiсля деякого вагання знiма? фуфайку, залиша?ться в одному
лiфчику, фуфайкою прикрива? Кравцова)._ Не дивуйся на мо? вбрання, все
тобi пошматувала на пов'язки. (Усмiхнулася)._ Я, мабуть, i себе б покро?ла
на бинти, аби вижив... Виживи, солдатику мiй!
Сцена темнi?, тiльки висвiтлю?ться коло.
Знову з'явля?ться Оленка в червоному вбраннi. Вона дивиться, наче тут
близько перед нею Кравцов. У голосi прохання, вимога, надiя: "Виживи,
Кравцов!.." Сто?ть в якомусь напруженому чеканнi, а вiдлуння повторю?:
"Виживи, Кравцов!", "Виживи, Кравцов!"
Перемiна свiтла.
Входять Тамара i Кравцов. Тамара з автоматом у руках. Кравцов у
цивiльному. Помiтно, що не зовсiм видужав. Зупинились.
Т а м а р а. (продовжу? розповiдь)._ Ось така одiссея. Збудувала тобi
курiнь, там i одужав.
Пауза.
Тяжко йти?.. Треба було б ще полежати.
К р а в ц о в. Належався. Далеко, йти?
Т а м а р а. З незвички може здатися далеко. Нiмцi в цьому районi щось
будують. Вiйськ нагнали, i наш загiн трохи вiдступив у глибину лiсу.
К р а в ц о в. (роздивля?ться)._ Дорога - нiби нею вже колись проходив
чи снилося.
Т а м а р а. Тобi багато снилося-марилося... В тебе ? сестричка?
Пауза.
К р а в ц о в. Ходiмо.
Т а м а р а. Тут ми розiйдемося на деякий час. Менi треба заскочити на
хутiр. А ти, щоб скоротити дорогу, пiдеш навпростець. Перейдеш через
спалене село, за ним буде невеличкий гайок - у ньому i зачека?ш мене...
Зрозумiв?
К р а в ц о в. Довго чекати?
Т а м а р а. Години три-чотири... Не заблудишся? Гайок примiтний,
кругом нього тополi. Забачиш кого - то уникай зустрiчi. Полiца?
переодягненi нишпорять. Партизанiв вислiджують.
Розходяться в рiзнi боки.
Висвiтлю?ться сцена - згарище села. На чорному тлi попелища бiлiють
комини - це все, що лишилось вiд дворища, вiд хати. Хоч на коминах чорнi
язики сажi, хоч де-не-де повипадала цегла, але дуже помiтнi в чорному
обарвленнi згарища намальованi на них голубi оленi, якiсь дивовижнi квiти,
птахи i напис червоною фарбою: "Кохаю!", "Чекай!". Трет? слово майже
зовсiм вкрите сажею...
Променi вечiрнього сонця впали на малюнок, i вiн нiби засвiтився. На
коминi пучок ще свiжих осiннiх квiтiв. Входить Кравцов. Зупинився, скручу?
цигарку. Примощу?ться на якiйсь обгорiлiй колодi - i раптом його погляд
упав на комин, на голубi оленi. В нього перша думка - йому привидiлось?
Нi, справдi. Пiдвiвся. Неприпалена цигарка випала з рук, ступив кiлька
крокiв до оленiв, зупинився... Захитався, нiби вражений кулею. Шарпонув
рукою груди, мов хотiв вирвати з них розпач. Свiтло, як i його свiдомiсть,
погасло, а потiм знову повiльно засвiчу?ться. Сто?ть Кравцов, заморожений
горем. В освiтлення вплiтаються голубi кольори... Наче iз-за комина
виходить Оленка - вродлива дiвчина, бiляве волосся перехоплене стрiчкою,
плаття в квiточках, у руках велика, чимось схожа на не?, лялька. Погляд на
Кравцовi. Не вiдрива? вiд нього здивованих, замилуваних очей. Все це вiн
бачить у сво?й уявi... I коли розмовля? з Оленкою, навiть не мiня? пози,
навiть не пiдводить голови. Сто?ть нерухомо, наче бо?ться, щоб не зникло
намальоване уявою.
К р а в ц о в. Здрастуй.
О л е н к а. (вiдступила крок, наче хоче запросити в хату). _Добрий
вечiр.
К р а в ц о в. (вiдрекомендову?ться)._ Ординарець командира...
Пауза.
(Жест у бiк ляльки)._ Як ?? звати?
О л е н к а. (пiдняла ляльку),_ Iлонка.
К р а в ц о в. А тебе?
О л е н к а. (вже опанувала себе)._ Сьогоднi мене теж можна називати
Iлонкою.
К р а в ц о в. А вчора як називалась?
О л е н к а. Роксолана.
К р а в ц о в. А завтра?
О л е н к а. Жанна. (Жест, наче в не? хотять забрати ляльку)._ Не
займай!
К р а в ц о в. Дивачка! Й досi з ляльками гра?ться.
О л е н к а. Цього року уже в iнститутi була б.
К р а в ц о в. У художньому? (Поглянув на розмальованi комини)._
О л е н к а. Подоба?ться?
К р а в ц о в. Трохи подоба?ться, а трохи нi. Все нiби i схоже, i нiби
не з цього свiту.
О л е н к а. Все з мого свiту.
Пауза.
(Схвильовано)._ Ти... поранений? Давай я тебе лiкуватиму! Баба -
командира, а я - тебе.
К р а в ц о в. Дрiбницi. Я хоч i сьогоднi в бiй.
О л е н к а. Лоша!
К р а в ц о в. Що?!
О л е н к а. Я тебе називатиму лошам.
К р а в ц о в. Легше, громадяночко. А то попрошу звiдси...
О л е н к а. Мене з мо?? хати?
К р а в ц о в. Ви що, куркулi? Двi хати ма?те?
О л е н к а. Це - мiй палац! А то - хата!
К р а в ц о в. Палац... А живете де?
О л е н к а. День - у палацi, а день - у хатi.
К р а в ц о в. Прийдуть нiмцi - i хату, i палац спалять.
Пауза.
О л е н к а. Не вiдступайте - не прийдуть!
К р а в ц о в. Про Кутузова чула? Отак i ми.
О л е н к а. Аж до Москви?!
К р а в ц о в. Вiйськова та?мниця.
О л е н к а. А ти герой! Поранений i не признався.
К р а в ц о в. У нашiй частинi всi геро?.
О л е н к а. А як назива?ться ваша частина?
К р а в ц о в. Енська.
О л е н к а. Назва якась дивна...
Пауза.
Давай вечеряти, Кравцов... А як тебе звати?
К р а в ц о в. А яке тобi iм'я подоба?ться?
О л е н к а. Максим.
К р а в ц о в. Називай мене Максимом, я теж хочу мати кiлька iмен. А
сьогоднi, справдi, мiй день народження. Стукне дев'ятнадцять. Пiде
двадцятий... Летять роки!..
Пауза.
О л е н к а. Давай потанцю?мо, Кравцов!
К р а в ц о в. Без музики?
О л е н к а. Згада?мо ту, що на випускному.
Звучить вальс.
(Наче з партнером, танцю? одне коло, друге... Зника? за комином)._
У цей час входить Аза в чоботях, френч туго перетягнутий ременем, на
головi кубанка, з-пiд яко? виднi?ться закручена коса. В руках пiстолет.
Зда?ться, вона не торка?ться землi, так тихо пiдiйшла до Кравцова.
А з а. Руки!
Кравцов наче не чу?.
Ну, бог з тобою, iди на той свiт i так!.. Вбiга? Тамара.
Т а м а р а. Зупинись! Наш!
А з а. (опуска? пiстолет)._ Запiзнилася б на пару секунд - i був би
мiй... Тут нiмецькi пси бiгають, думала - один iз них.
Т а м а р а. Я тебе сподiвалась за левадою зустрiти.
А з а. Це той врятований? (Заходить так, щоб бачити обличчя Кравцова)._
Йому ще треба багато сала з'?сти, а тодi вже в загiн. У нього сльози на
очах вiд переляку. Не бiйся, ми тебе в бiй не пошлемо, будеш опеньки
збирати.
Т а м а р а. Щось балакучою стала...
А з а. Довго мовчала. (Вийма? папiр, переда? Тамарi). _Дiдовi вiддаси,
а менi ще треба подихати свiжим повiтрям у цих краях. (Виходить)._
Т а м а р а. То наша розвiдниця i контррозвiдниця... Вона безстрашна,
?? ненависть до фашистiв iнколи перетворю?ться на таку лють!.. I ми ?? в
такi хвилини бо?мося. Вiдпочив?
Поверта?ться Аза, кладе пучок польових квiтiв на комин.
А з а. Як тво? прiзвище, iм'я, ангел небесний?
Кравцов поверта?ться, мовчки дивиться на Азу.
А в його поглядi ошмаття ночi... Iграшки любиш? Вiзьми... (Вийма? з
кишенi, пода? наган)._
Т а м а р а. Знову?
А з а. Знову зустрiла полiцая. Вiн упав на колiна, просить: "Вiзьми
зброю". Я взяла, i вiн замовк, царство йому небесне. (Виходить)._
Т а м а р а. Ти ?й сподобався. Бач, зброю тобi подарувала.
Пауза.
Я вже розповiдала про моряка, який хотiв тебе врятувати. Перед вiйною
вiн капiтаном був на невеличкому суднi. Гордився цим, а послуха?ш мову,
наче вiн тiльки-но з корабля. I блокнот-щоденник свiй називав
вахтжурналом. Вiзьми. (Пода? записну книжку)._ Вiзьми на пам'ять про
моряка. (Виходить). _
Кравцов поклав у кишеню наган. Потiм записну книжку розгорнув, наче
хотiв читати, але передумав, поклав до кишенi. Погляд знову - на голубi
оленi.
_
(Заходить, теж кладе на комин лiсовi квiти. Перехопила погляд
Кравцова)._ Нiмцi село спалили i людей, до одного. Тут, кажуть, жила баба
з онукою, ?х теж...
Пауза.
Все згорiло, а комини залишилися. Бачиш, хтось написав "кохаю",
"чекай"... Тепер так повелось - проходять тут партизани - квiти кладуть.
Комини - як пам'ятники коханню! Ходiмо! Ти такий блiдий. На базi трохи ще
пiдлiку?шся...
Пауза.
I птахи навiть не перелiтають через згарище. Село тепер - як могила.
Перемiна свiтла.
Узлiсся. Поблизу - партизанський табiр. Бiля величезного пня, який
править за стiл, на саморобнiй лавцi сидить Кравцов - розгляда?
вахтжурнал. Розгорнув, чита? голосно, чiтко:
"Виписка з правил ведення вахтового журналу, параграф п'ятий: записи у
вахтовому журналi повиннi писатися чiтко, а змiст ?х мусить бути короткий,
але вичерпно ясний". (Пауза. Про себе)._ Людина, яку я не знаю, яка не
знала мене i вiддала за мене життя. ? подяка? ? цiна, якою можна
розплатитися за це? Нема?!.. (Пауза. Перегорнув кiлька листочкiв)._ Записи
мусять бути короткими, але вичерпно ясними. (Запису?. Голос Кравцова наче
чита? запис)._ "Вахту прийняв Кравцов!" (Згорнув книжку, заховав до
кишенi)._
Входить Дiд. У крутих плечах вгаду?ться неабияка сила. Мова спокiйна,
розважлива; усмiшки не побачиш, а може, не видно за бородою, що хова?
пiвобличчя. Зупинився, дивиться на Кравцова. Той деякий час не помiча?
його, потiм забачив Дiда, пiдхопився, став по командi "струнко".
Д i д (зробив жест рукою, мовляв, сiдай. Сам зайшов з другого боку
пенька i теж сiв на лавочцi)._ Звання армiйське?
К р а в ц о в. Рядовий.
Д i д. Звiдки родом?
К р а в ц о в. З Сибiру...
Д i д. Де вчився?
К р а в ц о в. Перший курс полiтехнiчного.
Пауза.
Дiд запалю? люльку.
Д i д. Казки любиш?
К р а в ц о в. (iхнi погляди зустрiлись)._ Дивлячись якi. Дiд. В казках
не придумане, в казках справжн?, тiльки в стонадцять разiв збiльшене, аж
не пiзна?ш - так збiльшене. ? казки веселi, радiснi, а ? - страшнi. Ось
тепер самi живемо у казцi кривавiй. Руба?мо голову змiю, а в нього ?х аж
сiм собачих, скажених...
Пауза.
Хлопче, можеш правду зараз говорити - говори, не можеш - почекаю.
К р а в ц о в. (пiдвiвся, зробив кiлька крокiв до авансцени, нiби
тримаючи на плечах непомiрний тягар, потiм знову повернувся на сво?
мiсце)._ Запитуйте.
Д i д. Чого я буду ритися в тво?й совiстi? Сам вибирай i показуй.
К р а в ц о в. З iнституту - в Червону Армiю, потiм - штрафний
батальйон. А тодi нас у тил - мiст пiдiрвати. Завдання виконали. Частина
бiйцiв назад прорвалася, а нас до провалля притисли - i з автоматiв...
Д i д. За що штрафний?
К р а в ц о в. Не знаю.
Д i д. Такого не бува?.
К р а в ц о в. Дiвчину зустрiв...
Пауза.
Я колись, а зараз...
Д i д. До правди не готовий - почека?мо! Як здоров'я?
К р а в ц о в. Вже добре. А коли на завдання посилають - мене обходять.
Д i д. Встигнеш. Вiйнi кiнця ще не видно. (Пiдвiвся). _Розмова в нас не
закiнчена.
К р а в ц о в. (теж пiдвiвся)._ Не довiря?те, може?
Д i д. Розмова, кажу, в нас не закiнчена. (Виходить)._
Пауза.
К р а в ц о в. Не закiнчена. А що сказати вам, командиру... Один
командир уже не повiрив.
Змiню?ться колiр освiтлення, потiм залиша?ться лише освiтлення, в якому
сто?ть Скирда.
Г о л о с К р а в ц о в а. В чiм моя... наша вина?
С к и р д а. Мовчать!!! Батько ?? на фронтi загинув, а ти насмiявся з
дiвчини! Во?н червоний! Не во?н - бандит!
Я сам, без трибуналу! (Вийма? пiстолет)._
Знову освiтлення, як i було. Сто?ть Кравцов, а голос Скирди ще звучить:
"Насмiявся з дiвчини. Не во?н - бандит!"
Перемiна свiтла.
Згарище села. Комин з голубими оленями. На обгорiлiй колодi згорблений,
обхопивши голову руками, сидить Кравцов. Весь у полонi спогадiв.
Висвiтлю?ться Оленка в червоному платтячку.
К р а в ц о в. Iлонка... А завтра будеш Жанна... Дивна ти... Придумала
- кожен день нове iм'я!
О л е н к а. А квiти ж мають по кiлька назв. ? така квiтка.
Любка-дволиста, а ще вона назива?ться нiчниця, нiчна фiалка, i ще вона ма?
назву зна?ш яку?
Пауза.
Люби-мене, не покинь.
К р а в ц о в. Я при?ду до тебе. Ось на них, на голубих оленях! У
заметiль таку, що тiльки в нас бува?, - непроглядну, як бiлий дим... На
голубих оленях! Вони мчатимуть, як ось цi... Вiтром мчатимуть!
О л е н к а. Голубих оленiв не бува?, я ?х придумала...
К р а в ц о в. Раз ти придумала -то вони ?! I я ?х знайду! При?ду i
скажу: Iлонко, Роксолано, Жанно д'Арк, по?хали!
О л е н к а. Куди?!
К р а в ц о в. Свiт дивитися! Я тобi покажу такi дивовижнi кра?!
О л е н к а. А ти ?х бачив?
К р а в ц о в. Снилося або уявляв! Може, по?демо в кра? далекi...
О л е н к а. Не бо?шся?
К р а в ц о в. Завтра в бiй, i я пiду! Хай уб'ють, не боюся!
О л е н к а. А хто до мене при?де?
К р а в ц о в. Я виживу... Щоб до тебе повернутися!
О л е н к а. Виживи, Кравцов!
Пауза.
К р а в ц о в. При?ду i скажу... (Голос наче не може вирватися з
грудей, а потiм вибуха?),_ Iлонко! Роксолано!!
Непомiчене заходить Аза. Вона пильно вдивля?ться в малюнки на коминах,
потiм хусткою стира? сажу з третього напису, i там чiтко проступа? слово
"Кравцов".
А з а. (повернулась до Кравцова i по довгiй паузi)._ Оце ти такий,
Кравцов!
Нiма сцена.
КАРТИНА ДРУГА
Узлiсся. На лавочцi бiля пенька сидить Кравцов, щось запису? у
вахтжурнал. Заходить Тамара. Сiда? по другий бiк "столу".
Т а м а р а. Як почува?ш себе?
К р а в ц о в. (тiльки тепер помiтив ??)._ Навiть не чув, коли
пiдiйшла.
Т а м а р а. Вже звичка нечутно ходити. Iнодi помiчаю - пташка не чу?,
коли проходжу поряд. Поживеш у лiсi, i ти навчишся. Пишеш?
К р а в ц о в. Пишу. (Хова? блокнот)._
Пауза.
Раптом залп - один, другий, третiй. Кравцов i Тамара пiдвелися, стоять,
наче над могилою. Кравцов i шапку зняв. Через кiлька хвилин знову сiдають.
Т а м а р а. I п'ятий не повернувся. Там загинув.
К р а в ц о в. Не повернувся? А як же ховають?
Т а м а р а. А Дiд завiв такий порядок. Де б не загинув бо?ць, хоч i
останкiв його нема?, але ховають у розташуваннi загону. Насипають могилу,
кладуть вiнок iз жита, калини i дубового листя. Неподалiк виявлено
величезне сховище пального, яким харчуються нiмецькi танки. Наказ
командування будь-що знищити сховище. А там численна охорона, укрiплення,
прямим бо?м не взяти. Отож i посилають по одному. Посилають, а вони
гинуть.
К р а в ц о в. А що ж далi?
Т а м а р а. Пошлють шостого. А може, й не пошлють. Бо тепер ясно - це
вiрна смерть.
К р а в ц о в. Де ховають ?
Т а м а р а. Ходiмо поклонимося його могилi.
Виходять.
Заходять Мишко i Дiд, вони чимось схожi мiж собою. Мовчки сiдають бiля
"столу", мовчки скручують цигарки... Головне вже сказано ними.
М и ш к о. А що? Пiду...
Д i д (наче розмiркову? чи виправдову?ться)._ Тебе доводиться посилати.
А кого? Iншого пошлю, а тебе прибережу, бо ти мiй син?
Пауза.
Не можна так! Це проти совiстi!
М и ш к о. Розумiю, не маленький.
Д i д. Там...
М и ш к о. Знаю, дорога в один бiк.
Д i д. Що?
М и ш к о. Туди йдуть, а звiдти...
Д i д. Злякався?!
М и ш к о. До слова прийшлося.
Д i д. Не вправишся - комусь знову йти...
Пауза.
I десятий пiде. Наказ командування викона?мо!
М и ш к о. Викона?те...
Пауза.
Д i д. Чоботи не давлять?
М и ш к о. Нi.
Д i д (дiста? з кишенi, пода? Мишковi)._ На.
М и ш к о. Цукерка? Де взяли, тату?
Д i д. Завалялась.
Пауза.
М и ш к о. (пiдвiвся)._ Пiду. (А сам сто?ть, не йде)._ Тату, давайте
шапками помiня?мось. У мене теплiша i якраз на вас.
Мiняються шапками.
Д i д. Придумав... (Теж пiдводиться). _
М и ш к о (одягнув батькову шапку, натягнув на лоба). _Бережiть себе,
тату! (Швидко виходить). _
Дiд трима? в руках синову шапку, потiм рвучко притис ?? до обличчя.
Сцена темнi?.
В темрявi жiночий тужний крик з вiдлунням... Потiм тиша. Три рушничнi
залпи.
Освiтлю?ться сцена. Виходить Дiд, сiда? на лаву, кладе шапку на
колiно...
Пауза.
Ще тричi лунають трикратнi залпи все тихiше й тихiше. Це вже вчува?ться
Дiдовi.
Д i д (гладить шапку, наче голову дитини)._ Немовлям iще був ти, Мишко,
i року не було, коли прихворiв. Плачеш i плачеш... А вiзьму на руки -
затихнеш. То я цiлу нiч i проношу тебе на руках. А ще коли до школи у
перший клас повiв тебе... Побриньдзювало з малечею. Менi чомусь так стало
тебе шкода, а ти нiби вiдчув, зупинилося мале, я пiдiйшов, поцiлував тебе.
А ще якось на трактор до себе посадив. Дво? гонiв з тобою обiйшов.
(Ковтнув беззвучний плач)._ А то завжди, як з дорослим.
Пауза.
А це, бач, узяв та й послав на смерть! Батько сина послав!.. Чи ти хоч
устиг до мене, до матерi думкою шугнути? Може, й не встиг... куля прямо в
голову...
Пауза.
Мишко, чому я хоч на прощання не обняв тебе, не пригорнув до себе, щоб
серце тво? живим почути! Почути, як б'?ться!
Пауза.
Чому, Мишко?
Пауза.
(Глухим стогоном-криком)._ Батьки, цiлуйте ?х, дiтей сво?х, поки вони
маленькi. Дорослi стануть, а ви ?х обнiмайте, слухайте, як б'?ться ?хн?
серце - то шматочок вашого серця. Треба ?х любити! Дихати ними! Ось
бачите, не стало мого сина... Холодно менi в грудях... Холодно!.. Як у
вiдчиненi дверi, мороз увiйшов у душу.
Пауза. Знову чутно три вiддаленi залпи.
Простiть, батьки тих синiв, яких я знову пошлю. Може, на смерть!
Простiть, як я собi прощаю, iнакше не можна! Вiтчизну свою, край свiй, цю
землю свою (розкинув руки) _Треба захищати!
Пауза.
Ось i тепер пiде слiдами мого сина командир третього взводу, найкращий
у загонi. (Пiдвiвся, сто?ть згорблений, постарiлий. Шапку так i трима? в
руках)._
Входить Кравцов, майже стройовим кроком наблизився до Дiда.
К р а в ц о в. Товаришу командир, дозвольте. (Помiтив, що Дiд_ не
бачить i не чу? його, повiльно, тихо ступаючи, виходить)._
Д i д (не мiняючи пози)._ Що хотiв, Кравцов?
К р а в ц о в. (повернувся на мiсце)._ Я прошу послати мене туди...
Д i д. Куди не дiйшов Мишко? (Дивиться на Кравцова, наче не збагне, що
той сказав)._
К р а в ц о в. Куди iшов Мишко. (Ступив кiлька крокiв до командира, той
вдивля?ться в нього, наче хоче розгадати його)._
Д i д. Сам, чи хто пiдказав?
Пауза.
Чу?ться голос Кравцова, наче чита? запис: "Вахту прийняв Кравцевi"
К р а в ц о в. Сам собi пiдказав.
Д i д (твердо)._ Пiде командир третього взводу.
Пауза.
(Наче сердито)._ Чи гада?ш, ти кращий, хоробрiший, досвiдченiший?
Пауза.
Чого в тебе очi червонi? Випив?
К р а в ц о в. Не спав... за старостою ходили.
Д iд. Поспи... Хто може рiвнятися з комвзводом-три!
К р а в ц о в. На це дiло мене краще...
Д i д. Ти кращий, вiдважнiший? Iди з мо?х очей. Скромник.
К р а в ц о в. У мене бiльше шансiв виконати це завдання.
Пауза.
Не той тепер час, щоб думати про скромнiсть. I я не з лякливих.
Пауза.
В мене план iнший - не вiд лiсу i не вiд поля пiдкрадатися до об'?кту,
а з села.
Д i д. Там штаб польово? жандармерi?, аж кишить нiмцями.
К р а в ц о в. Саме тому охорона не чекатиме з боку села.
Д i д. А в село як?
К р а в ц о в. На мiсцi вирiшу.
Д i д. Треба думати.
К р а в ц о в. Я вже думав. Скiльки ж iще думати?
Пауза.
Д i д. Рiдня ??
К р а в ц о в. Я дитдомiвець.
Пауза.
Д i д. Придумали слово - дитдомiвець. (Виходить). _
К р а в ц о в (говорить, наче вона поряд),_ Iлонко, як ми вирiшили з
тобою, так i зроблю, пiду. Ми не проща?мося, бо ми завжди разом.
Заходить Дiд.
Д i д. День i нiч вистачить тобi зiбратися? I пiдеш. Пiдете вдвох з
Азою.
К р а в ц о в. (пiдвiвся). Я сам.
Д i д. Пiдете вдвох. Адресу, якщо ? кому... даси.
К р а в ц о в. Обiйдеться без адреси...
Стоять дво? людей, мовчки прощаються, i кроку один до одного не
зробили. Перемiна свiтла.
На авансценi Аза з вузликом у руках. На нiй широка довга циганська
спiдниця. Поверх фуфайки велика циганська хустка. Кравцов у звичайному
одязi сiльського парубка. Обо? зупинились, обирають дорогу.
А з а. Пiдемо лiворуч, поза березняком.
К р а в ц о в. Праворуч яром - дивився по картi.
А з а. По картi. Iди за мною, я тут не тiльки кожне деревце - кожну
гiлочку знаю. В мене очi - як фотоапарат: гляну - i на все життя. I потiм
- хто в нас старший?
К р а в ц о в. Не запитував у командира.
А з а. А я запитувала.
К р а в ц о в. Що ж вiн сказав?
А з а. Хто розумнiший, той i старший, а хто розумнiший - дiло покаже...
Ще кiлометрiв тридцять!
Пауза.
Ти вже за нiч пройшов сорок. Ходив на згарище? Стоять комини? Бiжать
оленi?
Пауза.
Скiльки ?й рокiв було?
К р а в ц о в. Вiсiмнадцять.
А з а. А менi дев'ятнадцять. А тобi? Вже сивина пробива?ться. Мабуть,
за тридцять.
Кравцов прислуха?ться, насторожився.
То листя пада?. В лiсi, коли голi дерева, - листок пада?, а чути
далеко, зда?ться, нiби хтось крадеться. Через кiлька годин будемо в хатi
лiсника.
Перемiна свiтла.
Сiльська хата. Недобудована - вiкна i дверi не вставленi. На пiдвiконнi
фуганок. На стiнi на гвiздку висить полинялий пiджак. На долiвцi кинутий
оберемок сiна, на ньому лежить Аза. Кравцов сто?ть, обiперся об одвiрок.
А з а. Старий самотнiй лiсник майстрував собi хату. Вiйна почалася, а
вiн майстру?. Якогось дня поклав фуганок на пiдвiконня i пiшов у село по
тютюн, навiть пiджак залишив. Пiшов - i не вернувся. Може, десь на вiйнi
вже.
К р а в ц о в. (пiдiйшов до вiкна, взяв фуганок, провiв раз, другий)._
Хазя?н повернеться, добуду?.
А з а. Гарно тут. Якби менi пiсля вiйни таку хату. Нi, не таку, а цю.
Жодних меблiв, тiльки сiно. Щодня свiже сiно в цей куточок носитиму i буду
лежати, слухати тишу, думати. А потiм потанцюю. Я люблю сама собi спiвати,
танцювати. Людина, яка спiва? для когось, - вона на роботi, як i та, що
руба? дрова, пiдмiта? вулицi чи зводить будинок. А та людина, що для себе
спiва?, вона летить. Летить на крилах смутку або на крилах радостi. Вона й
земного тяжiння не вiдчува?, вона летить!..
К р а в ц о в. Ти справжня циганка?
А з а. А ти як гада?ш?
К р а в ц о в. Чого я буду гадати? Хочеш - скажеш. Нi, так нi. Давай
про дiло.
А з а. До чого просто на вiйнi - або тебе вб'ють, або уб'?ш ти.
К р а в ц о в. Присмеркне, спробую пiдiйти до села, оглянути.
А з а. Це завдання менi!.. Ти прийдеш у село - зразу помiтять. А я
прокрадусь... Чого крадеться циганка, нiхто не здиву?ться. Не здиву?ться,
бо циган i ?вре?в фашисти мовчки вбивають.
К р а в ц о в. За що?
А з а. Одна вина - за те, що народилися на свiт.
К р а в ц о в. Вони за це заплатять.
А з а. За людське життя розплатитися не можна... Хоч мiльйон рокiв
плати.
Пауза.
Зайду в село, розвiдаю, а ти полежиш тут, поспиш або помрi?ш. Я в мрiях
стiльки кра?в, стiльки людей набачилась. I женихи в мене були. Високi,
стрункi, красенi, та й годi. А такого, щоб ранив мене, не було. Не змогла
намалювати.
Пауза.
Розкажи менi про себе.
Пауза.
К р а в ц о в. Iншим разом. Якщо ти йдеш, то пора. Вже звечорiло.
А з а. (пiдвелася)._ Iду. Коли через добу мене не буде, iди сам. Коли
хочеш, можна i в загiн повернутися, - нiхто нарiкати не буде. Це так Дiд
сказав.
К р а в ц о в. Дивись, обережно.
А з а. Ех, Кравцов!.. Менi вiдомо, тобi теж двадцятий! А зна?ш, чому ти
вида?шся старшим? Тому що сивина пробива?ться? Нi. Тому, що в очах тво?х
ошмаття ночi... Бувай! (Виходить). _
Перемiна свiтла.
Кравцов сидить на сiнi, запису? у вахтжурнал. Вiдклав вахтжурнал, лiг,
пiдклавши руки пiд голову... Вечорiв.
К р а в ц о в. А час наче не йде, а повзе.
Якось непомiтно зайшла Аза i стала в дверях.
А з а. Лежиш, Кравцов?
К р а в ц о в. (пiдвiвся)._ Нарештi!
А з а. Лежав i не спав - по очах бачу. I за мене переживав. А як не
переживати?.. Мене, молоду, красиву, уб'ють. I планета стане бiднiшою.
Зникне гарна людина - i земля бiднiша?. Хто так станцю?, як я? Нiхто.
Може, краще, може, гiрше, але не так, як я. Хто заспiва? так? Нiхто.
(вiдiйшла до Кравцова)._ Посунься...
Кравцов пiдвiвся, вiдiйшов, примостився на вiкнi.
_
(Шпурнула хустку на сiно, прилягла. Вже iншим тоном). _До села можна
пробратися яром, а там городами. Село невеличке, а фашистiв - як пацюкiв у
коморi. Бiгають, ситi - аж вилискують, а люди принишкли, по хатах сидять.
Пауза.
На вигонi тро? повiшених гойдаються.
Пауза.
К р а в ц о в. З сiльськими нi з ким не говорила?
А з а. Я ж циганка - ворожила, розпитувала... (Посмiхнулась)._ Ворожити
зараз так легко, у всiх важке горе на серцi та надiя в душi - отак, горе i
надiя тiльки i ? в людей зараз.
Пауза.
У першу хату, що за селом бiля тополi, можна зайти. Коли що -
перечекати. Там жiнка самотня живе.
К р а в ц о в. ?й вiрити можна?
А з а. Сина убито на фронтi.
К р а в ц о в. Де комендатура?
А з а. Бiля церкви.
К р а в ц о в. Дорога до складiв?
А з а. Я домовилася з господинею. Завтра корову поведу пасти i
роздивлюся.
К р а в ц о в. На свiтанку пiдеш?
А з а. А зна?ш, що таке свiтанок? Це коли нiч проща?ться з землею.
Глянеш на небо, свiта?... а нiч до землi припада, мов бо?ться, що бiльше
не побачить ??.
К р а в ц о в. Поспи.
А з а. (розстеля? фуфайку, ляга?. Пауза)._ А що, коли останнi два метри
життя проспиш? Шкода буде.
К р а в ц о в. Як це?
А з а. А так. На свiтанку пiду i не повернуся... i пошкоду?ш, що
примусив мене спати!
Довга пауза.
Ти хотiв знати, чи я циганка? (Схопилася)._ Затанцюю тобi, Кравцов...
(Почина? танцювати пiд музику безслiвно? пiснi, зупинилась, заспiвала)._
Iди до мене, iди до мене,
Iди до мене...
Смаглi нiжки - стежку вкажуть,
Груди бiлi - нiч засвiтять,
Губи нiжнi - втому вип'ють,
Руки теплi заколишуть.
Iди до мене, iди до мене!
Iди до мене...
Знов танок - незвичайний, дедалi стрiмкiший, вона наче лiта?.
Розстебнулася блуза - забiлiли груди, коса розплелася. Аза то зупиня?ться,
не зводячи очей з Кравцова, то знову кида?ться у вихор танцю. Кравцов
сто?ть чи то вражений, чи то розгублений. Тьмянi? свiтло, i вже в темрявi
повторю?ться пiсня.
Довга пауза.
Сцена освiтлю?ться. Аза вдяга? фуфайку, запина?ться. Кравцов сто?ть
бiля вiкна, нiби теж зiбрався в дорогу.
А з а. Нас було чотири сестри: двi бiлi, як ранок, а двi - чорнi, як
вечiр... Я в драмгуртку циганку Азу грала, Кармен розучувала. (Ступила
кiлька крокiв до Кравцова, нiби хотiла побачити, що в його очах)._
Вiдпочинь, Кравцов, роботи завтра багато. (Виходить, у дверях
повернулась). _Кравцов, коли б ти сю нiч... прийшов до мене, убила б...
Ось i нiж приготувала. (Вiдвернула полу фуфайки. Пауза. Знову вiдiйшла до
дверей, зупинилася)._ Менi тепер легше жити. Вiрю - ? велике кохання!
Думала, це казка, а воно насправдi. А так убила б, як зрадника, i рука б
не здригнулася! Спасибi, Кравцов, що ти ?, що я зустрiла такого! (Хоче
йти)._
К р а в ц о в. Зачекай... За звича?м нашого загону я хотiв Iлонку
поховати i вiнок зробив. (Виходить i поверта?ться з вiнком, сплетеним з
калини, жита i дубового листя). _Вона, Iлонка, Роксолана... загинула
мужньо, як бо?ць... Я вибрав мiсце, затишно ?й буде. А то не повернусь -
хто ?? похова??
Аза сто?ть, вражена болем i жалем...
Сцена темнi?. Три залпи з двох пiстолетiв, голоси вже в темрявi.
К р а в ц о в. Нiби живу поховав...
Пауза.
А що, коли вона жива?
Пауза.
З вогню живим не вийдеш...
А з а. Менi вже треба йти, Кравцов.
Перемiна свiтла.
На авансценi сто?ть Тамара. Задумалась.
Входить Дiд з погаслою люлькою в руках...
Д i д. Що з тобою, Тамаро, не прихворiла?
Т а м а р а (прокинулась вiд думок)._ Пробачте, не помiтила...
Д i д. I я бiля тебе постою, воно хоч трошки сонце глянуло, а теплить.
Чи не простудилась? Погода ж нiкудишня...
Т а м а р а. Я тепло вдягнена.
Д i д. Он пiдошва в чоботi вiдiрвалась, треба пiдбити.
Т а м а р а. Як там нашi?
Д i д. Поки не чутно.
Т а м а р а. Товаришу командир!..
Д i д. Хочеш пiти дiзнатись?
Т а м а р а. Так.
Д i д. Не треба йти в той бiк. Не треба привертати увагу. Може, нiмцi
мають у лiсi сво? очi, сво? вуха.
Т а м а р а. Я кружним шляхом.
Д i д. Почека?мо.
Т а м а р а. Кравцов...
Д i д. Не певна за нього?
Т а м а р а. Ще рани не позагоювалися як слiд.
Д i д. Тихо. На перемiну погоди.
Пауза.
Т а м а р а. Дозвольте, я розвiдаю.
Д i д. Я вже сказав.
Т а м а р а. А коли без дозволу пiду?..
Д i д (розпалю? люльку, наче нехотя. З нотками вибачення)._ Такий час!
Берегти дисциплiну треба!.. Без дозволу пiдеш - розстрiляю!
Перемiна свiтла.
Хата лiсника. Кравцов сто?ть бiля вiкна. Задумався. Входить Аза. В нiй
нiби щось змiнилося, нiби кроки стали чiткiшi, зразу й не помiтив, що
триматись ?й на ногах i навiть говорити надзвичайно важко, а вона нiби ще
й усмiха?ться.
К р а в ц о в. (з полегшенням)._ Ледве дочекався.
А з а. Слухай! Повторювати не буду... До сховища треба пробиратися повз
церкву вузенькою вуличкою, порослою резедою. А далi - чисте поле, затемна
повзтимеш. А там - огорожа дротом. Вартовi проходять уздовж дроту кожнi
двадцять хвилин. Ось план. (Да? папiр). _
Кравцов пiдiйшов, узяв папiр.
Iди зараз, тепер вечiр у нiч переходить. Очi найгiрше бачать у такiй
темрявi. Бо вона схожа на величезну тiнь. Ти теж, як тiнь, будеш, i
вартовi ще не настороженi... Iди, Кравцов. (Хитнулась)._
К р а в ц о в. Що таке?
А з а. Поранена. (Вона б упала, якби Кравиов не пiдхопив ??, пiдвiв до
сiна, обережно поклав)._
К р а в ц о в. Як же я тебе залишу?
А з а. Тебе послали пiдривати сховище, а не оберiгати поранену циганку.
К р а в ц о в. Азо!
А з а. Iди, Кравцов, я дочекаюсь тебе.
Сцена темнi?.
В темрявi спалахують рiзнокольоровим свiтлом шматки дороги, якою,
очевидно, проходила Аза... Лiс, кущi, дерева, колючий дрiт, химернi
переплетiння гiлок. Сцена висвiтлю?ться.
Кравцов сто?ть бiля вiкна. Аза пiдвелася, сiла. ?й неймовiрно важко
робити кожен рух, але бiль хоче приховати усмiшкою... а воно й усмiшка
болюча.
К р а в ц о в. Як себе почува?ш?
А з а. А ти - справжнiй, ти... живий?
К р а в ц о в. Який же я ще можу бути?
А з а. Сон, марення менi напоказували всього... Скажи ще раз... Ти -
Кравцов?!
К р а в ц о в. Я, Азо! Все зробив. Тiльки, коли з села виходив,
чиркнула куля - дрiбницi...
А з а. I я не почула вибуху?
К р а в ц о в. Ще почу?ш через десять хвилин.
А з а. Десять хвилин це багато...
К р а в ц о в. Вже дев'ять залишилося.
А з а. А коли мiна не спрацю??
К р а в ц о в. Вiдлежуся, як недобитий пес, i знову повзтиму туди.
А з а. А зна?ш, жито - то вiчна пам'ять про тих, хто пiшов, пам'ять
серед живих... Калина - то краса, яка пiсля них житиме. Дубове листя - то
труд тих, що пiшли, труд, що лишили живим... Кравцов! Хороша традицiя в
нашому загонi!
Пауза.
А вiнок з Флонки прийми i могилу розрiвняй... Для людей ?? нема?, а для
тебе вона лишилась жити... ?? кохають, вона жива...
К р а в ц о в. Ти вгадала, циганко. Я й вiнок прийняв, i могилу
розрiвняв... Живе Iлонка... В менi живе.
Вiддалений вибух, як удар грому, ввiрвався у хату.
А з а. (спочатку тихо, а потiм все голоснiше смi?ться). _Ми ?х... Ми
сильнiшi!
К р а в ц о в. (тепер уже помiтно, що вiн поранений. Йому вже важко
стояти. Вiн трима?ться за пiдвiконня)._ Сильнiшi...
Довга пауза.
Аза. Кравцов! (Пода? папiр)._ Читай!
Кравцов пiдiйшов, йому важко, але стара?ться не показувати, взяв папiр.
Читай голосно!
К р а в ц о в. (чита? повiльно, чiтко)._ "Я, Кононенко Марiя Дмитрiвна,
в загонi прозвана Азою, знаю Миколу Кравцова сорок вiсiм годин. Були разом
на завданнi. Микола Кравцов - чесний, мужнiй, вiдданий Вiтчизнi. Ще я
знаю: вiн, Кравцов, умi? кохати i вмi? бути вiрним у коханнi.
Пауза.
Вищезазначене да? йому право бути комунiстом. Приймiть його в партiю.
Безпартiйна Марiя Кононенко".
Пауза. Кравцов таму? бiль, а може, й сльози.
А з а. (?й дуже важко говорити)._ Кравцов, добуду?ш хату пiсля вiйни...
коли час буде...
К р а в ц о в. Добудую. Для тебе добудую.
А з а. Кравцов, у тебе залишилась ще крапелька сили?
Пiдведи мене...
Кравцов тiльки неймовiрним зусиллям волi трима?ться на ногах. Пiдiйшов,
обережно пiдвiв Азу.
Подай хустку.
Кравцов пода? хустку, розгорта? ?? й кладе на плечi дiвчинi.
_
(Взяла хустку за кiнцi, розкинула над собою, як крила). _Хтось казав,
що найкраще (голос усе тихiша?)_ прощатися з цим свiтом у танцi... Хочу
востанн? станцювати...
А сама ледве трима?ться, голову схилила на плече Кравцову. Чути стукiт
каблукiв пiд безсловесну пiсню Ази. Стукiт переходить у дрiб. Трохи
погасло свiтло. Вони обо? ледве стоять у великому колi танцюючих тiней.
Як легко танцювати, i землi не чую пiд собою... (Опустилась на колiна,
потiм упала, розкинула хустку, як крила). _
Кравцов захитався, вiн теж не може втриматися на ногах. Стукiт каблукiв
затиха? - коло з тiнями зупиня?ться... Темрява.
Коли освiтлю?ться сцена, ми бачимо: Аза лежить уже накрита циганською
хусткою. Кравцов розпластаний серед хати. Тамара сто?ть бiля них, вражена
побаченим.
Т а м а р а. (пiдiйшла, трохи пiдняла край хустки рукою, наче закрила
очi Азi. Пiдiйшла до Кравцова, опустилась на колiно, прихилилась, слуха?
серце i тихо)._ Виживи, Кравцов!
А вiдповiда? луна голосом не Тамари, а Оленки:
"Виживи, Кравцевi Виживи, Кравцовi Виживи, Кравцовi"
ДIЯ ДРУГА
КАРТИНА ТРЕТЯ
Нiч. Закуток товарно? станцi?. В колi свiтла, що пада? вiд лiхтаря,
дво? вантажникiв. Навiть ?хнi пози свiдчать про крайню перевтому. Чутно то
вiддаленi, то близькi гудки паровозiв. Долинають голоси станцiйно?
обслуги. Довга пауза.
К о н о п л i ц ь к и й. Глянувши на нас збоку - хто б догадався, що
мiнiстр i академiк розвантажують вагони з вугiллям? Нiкому б i в голову не
прийшла така божевiльна думка! Вугiлля, та ще вночi, та ще на голодний
шлунок!
Пауза.
Я так зголоднiв, що хотiв сунути в рот шматок антрациту, але зуби
пожалiв.
К р а в ц о в. Чи вправимося до ранку?
Пауза.
К о н о п л i ц ь к и й. Чому ти завжди набусурманений? Тебе за це й
дiвчата не люблять. А до Коноплiцького (жест, мовляв, до мене)_ липнуть,
як оси до варення. Вони липнуть, а менi байдуже! У них завжди усмiшечка
напоготовi. Оченята нiби хотять повистрибувати - всi вони на один копил.
Пауза.
Не мовчи, розмовляй, бо засну, i вже не розбудиш. Розкажи щось.
К р а в ц о в. Що розказати?
К о н о п л i ц ь к и й. Дитинство, кохання, мрi?. Або, наприклад, як
ти бачиш свою дорiжку в життi?
К р а в ц о в. Закiнчу iнститут, одержу призначення i працюватиму.
К о н о п л i ц ь к и й. Куди пошлють, туди й пiдеш, - теля...
К р а в ц о в. А як же ще?
К о н о п л i ц ь к и й. Постав мету i йди до не?, як ось я. Я
обов'язково стану мiнiстром! Мiнiстр Коноплiцький! Звучить? Отож-то! Стою
в трамва?, а за спиною - "мiнiстр!", "мiнiстр!". При?ду додому - буду
матерi покрiвлю перекривати - люди питатимуть: хто то. А потiм дiзнаються
та аж роти пороззявляють... Мiнiстр на хату вилiз!
Пауза.
Так ?сти хочеться, що, якби зараз побачив ситого чоловiка, убив би iз
заздрощiв.
Пауза.
Взагалi передчуваю, що з мене буде щось велике... Хочеш факти?
К р а в ц о в. Давай!
К о н о п л i ц ь к и й. На фронт я пiшов рядовим... Вiд Чорного до
Бiлого моря рядовiшого, нiж я, не можна було знайти. А ким закiнчив вiйну?
?фрейтором! Вiд рядового до ?фрейтора! Стрибок? Стрибок. Перший курс
iнституту - рядовий студент! Четвертий курс - староста кiмнати! Стрибок?
Стрибок. Дiйду i до мiнiстра... А ти - до академiка. Не витрача?ш часу на
балачки, цiннi думки запису?ш у вахтжурнал.
Пауза.
Коли голодний - таке вiдчуття, наче у ротi хто кропивою пожалив.
К р а в ц о в. Не думай про ?жу.
К о н о п л i ц ь к и й. Я не думаю, а нутрощi думають та ще вголос.
К р а в ц о в. Досить вiдпочивати.
К о н о п л i ц ь к и й. Ще п'ять хвилин. (Видно, чимось збентежений)._
А можна збожеволiти вiд голоду?
К р а в ц о в. Мабуть...
К о н о п л i ц ь к и й. (прислуха?ться, принюху?ться). _Я вже
божеволiю! Вчува?ться запах ковбаси, та не яко?сь там лiверно? (з
натхненням),_ а домашньо?!
К р а в ц о в. На, з'?ж, а то справдi збожеволi?ш. (Пода? йому
окрайчик)._
К о н о п л i ц ь к и й. Як ти економиш? Я, поки принесуть суп, хлiб
з'?даю протягом трьох секунд.
К р а в ц о в. Ти свiй пайок вiддав технiчцi i добре зробив. В не? -
дiти...
К о н о п л i ц ь к и й. (вже з'?в хлiб)._ А ковбаса пахне... Це або
новий вид галюцинацiй, або...
К р а в ц о в. Або...
К о н о п л i ц ь к и й. Почина?ться. (Жест, мовляв, божеволiю, потiм
знову принюху?ться)._ Далi терпiти не можу - пiду на запах... (Вста?,
виходить)._
К р а в ц о в. Дивак! (Розмовля? про себе)._ Розвантажувати вугiлля -
тяжка робота, але менi чомусь зда?ться, чим тяжча робота, тим бiльший
перепочинок душi.
Пауза.
Коноплiцький хоче стати мiнiстром, а я? Через рiк призначення. Куди?..
Пауза.
Однаково...
Заходить Коноплiцький.
К о н о п л i ц ь к и й. Пiймав! По запаху вислiдив. За вагоном знайшов
- до нас, видно, приглядалась.
К р а в ц о в. Ковбаса?
К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, чого бо?шся, ми не урки...
К р а в ц о в. Нiчого не розумiю...
К о н о п л i ц ь к и й. (тихiше)._ Пiшов по запаху, як по стежцi,
глядь - за вагоном тiнь... Я ж колись "язика" брав - знаю. Пiдкрався i за
руку - хап! А вона - "вiдпусти"! I так глянула... В темрявi побачив ??
очi, а вони в не? злi, як у пуми, i рука моя сама опустилась.
К р а в ц о в. Де ж та пума?
К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, мара, - ми чеснi люди, вантажники. Iди
ближче, на свiтло.
Тамара виходить на свiтло.
Т а м а р а. Не скажете, де тут студенти вугiлля розвантажують?
К о н о п л i ц ь к и й. О другiй годинi ночi, на колiях товарно?
станцi? шукати студентiв?
Тамара пiдiйшла на кiлька крокiв, вдивля?ться в Кравцова. Той уже
пiзнав Тамару, але ще не вiрить сво?м очам.
Т а м а р а. Кравцов?
К р а в ц о в. Тамара? Коли при?хала?
Т а м а р а. Сьогоднi пiзно ввечерi. Знайшла ваш гуртожиток, а там
сказали, що вугiлля вантажите. Хотiла до свiтанку на вокзалi перебути, але
не спиться. Я i пiшла навмання... Бач, i знайшла.
Пауза.
Який ти замурзаний - ледве впiзнала.
К р а в ц о в. Хоч би написала, що при?деш.
Т а м а р а. Не збиралася ?хати...
К о н о п л i ц ь к и й (кида? пiдкреслено зацiкавлений_ погляд то на
Кравцова, то на Тамару)._ Якщо давно не бачилися - розцiлуйтеся.
К р а в ц о в. (пiдiйшов до Тамари)._ Здрастуй! (Поцiлував)._
Т а м а р а. (вiдвела погляд вiд Кравцова)._ Не збиралася ?хати, а воно
якось в один день найшло на мене i...
Пауза.
Влаштуюсь десь на роботу, а якщо вийде - i в iнститут на той рiк.
Допоможеш, порадиш?
К р а в ц о в. Подума?мо.
К о н о п л i ц ь к и й. Дрiбницi, i роботу, й iнститут я беру на себе.
Роботи - хоч греблю гати, а в iнститут? Декана десь у темному куточку
попрошу, вiн фронтовикiв любить i бо?ться. Та ще для користi справи
пiдкинеш, що й ти була на фронтi.
Т а м а р а. Я серйозно.
К о н о п л i ц ь к и й. А хто ж серед ночi жарту??
К р а в ц о в. (жест у бiк Коноплiцького)._ Мiй товариш, однокурсник.
К о н о п л i ц ь к и й. (з поклоном)._ Друг i соратник Кравцова -
Петро Коноплiцький. Мiнiстр. Без портфеля поки що...
Т а м а р а. (пода? руку). Тамара._
К о н о п л i ц ь к и й. "Прекрасна, как ангел небесный, как демон,
коварна и зла".
К р а в ц о в. Ми через пару годин вже закiнчимо роботу.
Т а м а р а. Може, по?сте? Я з дому взяла дещо - ковбаса домашня i
хлiб...
К о н о п л i ц ь к и й. Нi! Нi! Коли я працюю - ?сти не хочеться.
Примушували б - i шматочка не взяв... Поговорiть, а я пiду. Вiдпочивати
для мене теж шкiдливо. (Виходить). _
Кравцов i Тамара стоять у напруженiй мовчанцi. Розмова мiж ними або
навiть кiлька слiв, якими вони можуть обмiнятись, i визначать ?хнi
стосунки зараз, а може, i на все життя.
Пауза.
Т а м а р а. Могла б i ближче вiд дому влаштуватися, а я... (Не
пiдiбрала слiв)._ Ти тут, i я теж сюди...
К р а в ц о в. З роботою i в iнститут влаштуватися, думаю, можна.
Пауза.
Т а м а р а. А не думав, що аж сюди при?ду?
К р а в ц о в. (теж наче хотiв знайти iншi слова, але не змiг)._ Нi.
Заходить Коноплiцький.
К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Оце розсудив: не можна вам iти
самiй - ковбаса бандитiв приманить. Вона ж пахне на три кiлометри, i
пограбують.
Т а м а р а. (посмiхнулася)._ Не вiддам, для вас прибережу. Чекатиму на
вокзалi. (Виходить)._
К о н о п л i ц ь к и й. Гарненьке, нiжненьке дiвча. Влашту?мо ?? на
роботу. Що вона вмi??
К р а в ц о в. Стрiля? без промаху.
К о н о п л i ц ь к и й. (здивовано)._ Що?!
К р а в ц о в. Розвiдницею була в нашому загонi.
К о н о п л i ц ь к и й. В не? в очах ? щось вiд зарядженого
револьвера.
К р а в ц о в. Безстрашна.
К о н о п л i ц ь к и й. Ти закоханий в не?? Нi? То я почну облогу, а
потiм штурм цi?? фортецi. Що за лихо? Глянув - сподобалася! Глянув-втоми
як не було! Глянув - ?сти перехотiлося! З такою можна одружитися. Помiтив,
яка вона горда? А в загонi в не? не було об'?кта, як би сказати,
спостереження?
К р а в ц о в. Не було.
К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, цей нiчний метелик залетiв менi в
душу. Я вiдчиню вiконечко i скажу йому: лети звiдси. Коноплiцький -
людина, яка не любить кайданiв, навiть золотих.
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Лавочка десь у саду. На лавочцi сидить Кравцов, бiля нього розкладенi
книжки, конспекти. Вiн чита?, занотову?.
К р а в ц о в. (видно, давно вже працю?. Встав, зробив кiлька фiзичних
вправ, як людина, що засидiлась. Говорить, наче вмовля? себе)._ А чого,
власне, я тут, наче мене хто прив'язав? Бiжи, Кравцов. Куди? В кiно. Не
хочу. Просто пройдись... Як це - просто пройтись? А так, по вулицi. Теж не
хочу. Ну, тодi сиди, гризи гранiт науки... Ну й що, буду гризти. (Сiда?,
продовжу? працювати). _
Заходить Коноплiцький, зодягнений, як на свято. Все на ньому
випрасуване, хоч, видно, ношене-переношене, та ще й з чужого плеча.
К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, ти ма?ш нагоду лицезрiти
найелегантнiшого мужчину. (Поволi поверта?ться на всi боки)._ Ну?!
Зацiпило... Це все Тамара. Якось вона сказала, що хоче бачити мене в
цивiльному. Я намотав собi на вус i оце... Галстук - з четверто? кiмнати,
сорочка - з восьмо?, пiджак - з двадцято?, штани - з першо?, черевики - з
дев'ятнадцято?. Всi кiмнати гуртожитку перетрусив. (Жест). _Красень!
К р а в ц о в. Нiчого!
К о н о п л i ц ь к и й. Але пiсля вiйськово? форми, зда?ться, нiби
голий, i потiм все ледве трима?ться. Боюся крок широкий зробити, боюся
рукою махнути, але раз Тамара хоче, я можу для не? i кольчугу вдягти.
К р а в ц о в. Куди зiбрався?
К о н о п л i ц ь к и й. Хiба я знаю? Тамара зна?: куди менi йти; що я
буду робити; чи треба менi дихати, чи не треба; як Тамара скаже - так i
роблю. Рiк минув з того часу, як на товарнiй станцi? я ?? побачив. Рiк, а
вже нема? Коноплiцького - ? раб! Ох i Тамарочка!
К р а в ц о в. Чого в тебе одна щока червонiша?
К о н о п л i ц ь к и й. Це теж ?? робота. Вона вихову? в менi високi
моральнi якостi... Взагалi нема в свiтi нiчого прекраснiшого, нiж жiнки, i
загадковiшого нема?. Як швидко вони переходять вiд гнiву до ласки.
Заходить Тамара, вдягнена в гарненьку сукню, проста, але до лиця,
зачiска.
Т а м а р а. Ходiмо, запiзню?мося. Коноплiцький. Встигнемо. Кравцов.
Куди?
К о н о п л i ц ь к и й. В кiно.
К р а в ц о в. А чого Тамара не вiта?ться?
Т а м а р а. Ми ж ранком вiталися. Забув?
К р а в ц о в. Пам'ять щось пiдводить.
Т а м а р а. Вона в тебе й була слабенька.
К о н о п л i ц ь к и й. Ходiмо, Тамаро. Тiльки за мене братись не
можна - все, як павутинка, розлiзеться.
Т а м а р а. (оглянула)._ "Как денди лондонский одет".
К о н о п л i ц ь к и й. Красивий чоловiк! Як тобi пофортунило, Тамаро!
Зустрiти мене, покохати... Чого так дивишся?.. Пожартувати не можна?
Т а м а р а. Ходiмо з нами, Кравцов.
К р а в ц о в. Попрацюю.
К о н о п л i ц ь к и й. Ох, який я гарний! Хоч на виставку.
КАРТИНА П'ЯТА
Кабiнет директора заводу. За столом сидить Васильков, йому за тридцять,
впевнений у собi. Ця впевненiсть вiдчутна i в голосi, i в манерi
розмовляти, i в жестах.
Вiн вiдкинувся на спинку крiсла, нiби задумався. Заходить Кравцов,
пiдходить до столу, сiда?.
В а с и л ь к о в. Ось тепер поговоримо. Почитав анкету,
характеристики, хоч вони часто й необ'?ктивнi, але знати ?х треба.
(Посмiхнувся)._ Ми з тобою з одного гнiзда... Один iнститут закiнчували. Я
- до вiйни, а ти - пiсля. Хороший iнститут. Мiж iншим, я просив
мiнiстерство, щоб саме з цього iнституту прислали менi iнженера. Рвався в
Сибiр чи за призначенням?
К р а в ц о в. За призначенням.
В а с и л ь к о в. (посмiхувся)._ А мiг би сказати - рвався. Про завод
наш ма?ш уявлення?
К р а в ц о в. Можна сказати - нi.
В а с и л ь к о в. Яку б ти роботу хотiв?
К р а в ц о в. Не знаю.
В а с и л ь к о в. I я не знаю. (Пройшовся кабiнетом, усмiхнувся)._
Менi хорошi iнженери дуже потрiбнi i навiть посереднi, на жаль, теж
потрiбнi. Де тебе притулити?
К р а в ц о в. Ви мене не тулiть, а призначте, i я буду працювати.
В а с и л ь к о в. (наче вивча? поглядом)._ Ти сердитий чи така вдача?
К р а в ц о в. Вдача.
В а с и л ь к о в. Одружений? В анкетi щось не запам'ятав цю графу.
Пауза.
К р а в ц о в. Це стосу?ться роботи?
В а с и л ь к о в. Так.
К р а в ц о в. ...Одружений.
В а с и л ь к о в. Ваш характер ма? значення для дружини, а менi
потрiбна лише ваша робота. До речi, дружина з вами при?хала?
К р а в ц о в. Нi... Я не знаю, де вона зараз.
В а с и л ь к о в. Заре?строванi, чи подруга?
К р а в ц о в. Давайте про дiло.
В а с и л ь к о в. Це теж дiло. Я зобов'язаний знати все про керiвний
склад заводу.
К р а в ц о в. Про керiвний, а я при чому?
В а с и л ь к о в. Тобi б попрацювати помiчником майстра, майстром
кiльканадцять рокiв, а потiм уже до цеху, а так людей нема?, i я змушений
призначити тебе виконуючим обов'язки начальника цеху... Збагнув? В. о.
начальника цеху.
К р а в ц о в. Збагнув.
В а с и л ь к о в. Ну й що?
К р а в ц о в. Нiчого.
В а с и л ь к о в. Чому не вiдмовля?шся? З студентсько? лави - до
начальника цеху?
К р а в ц о в. Ви ж кажете, людей нема?.
В а с и л ь к о в. (розсмiявся)._ Чогось менi зда?ться, що ти або
простий i хороший хлопець, або кар'?рист чисто? води. Не гнiвайся - це
думки вголос. Хочу тобi сказати ще одне: у вiйну я не покидав заводу нi
вдень нi вночi. В мирний час чотирнадцять-п'ятнадцять годин на роботi.
(Пiдвiвся)._
Пауза.
Звикай, Кравцов, до заводу, до свого заводу, вивчай його пульс,
вiдчувай подих. Щоб вiн став тво?м життям.
К р а в ц о в. А бiльш конкретно?
В а с и л ь к о в. (його почина? трохи дратувати манера розмови
Кравцова)._ Три днi походи вiльним екскурсантом, а потiм - у дев'ятий цех.
I запам'ятай: тво? знання, вмiння, характер, здiбностi - все визнача?ться
тiльки двома показниками: план i якiсть.
К р а в ц о в. Можна йти?
В а с и л ь к о в. Зачекай, я ще на тебе подивлюся, може, помилився...
Щось ти "чувств никаких не изведал", одержавши призначення. Чи не забагато
я тобi даю...
К р а в ц о в. Давайте менше.
В а с и л ь к о в. Гаразд, iди. Моя iнту?цiя мене ще не пiдводила.
Заглянь до заступника по госпчастинi.
Кравцов виходить.
_
(Бере трубку)._ До тебе зайде iнженер Кравцов, з випускникiв. Ти звик,
щоб тебе просили, а цей не буде, тому сам запропонуй. Талони на черевики,
пальто, шапку, подумай, де йому жити... (Про себе)._ Кравцов! Я чув це
прiзвище чи здалося?..
КАРТИНА ШОСТА
Квартира Кравцова. Простора кiмната, тро? дверей. Тi, що ведуть до
кабiнету, - прямо на глядача. Меблi в кiмнатi не новi i не комплектнi. На
стiнi - жито, калина, дубове листя. Кравцов сидить у крiслi, видно, не
вiдпочива?, про щось дума?. Блiдий. Погустiшала сивина. Пiсля паузи
пiдвiвся, пройшовся по кiмнатi, опустився в крiсло. Дiстав вахтжурнал,
щось записав. Телефонний дзвiнок.
К р а в ц о в. (бере трубку)._ Слухаю, так пiзно? Вже перша година...
Будь ласка, буду радий. (Кладе трубку). _Чим же вгостити?.. А нiчим - хай
подише свiжим повiтрям. (Пiдiйшов, вiдчинив вiкно, прислуха?ться)._ Диха?
завод.
Пауза.
диха?, але не на повнi груди...
Заходить Васильков.
В а с и л ь к о в. ?ду додому, - глядь, у тебе свiтло горить, от i
завiтав.
К р а в ц о в. Дякую, сiдайте.
В а с и л ь к о в. (окинув поглядом кiмнату)._ Так i живеш. Я ж тобi
казав - купи хорошi меблi, а то заходиш, як у пустку. Ввiмкни свiтло, не
люблю темряви.
Кравцов вмика? свiтло.
Що ти зараз робиш?
К р а в ц о в. Збирався лягати спати.
В а с и л ь к о в. I тобi спиться?
К р а в ц о в. Снотворного не вживаю.
В а с и л ь к о в. А я вживаю, i все одно не спиться.
К р а в ц о в. Лiкуватися треба.
В а с и л ь к о в. Кравцов, ти прийшов на наш завод прямо з
студентсько? лави, я поставив тебе в. о., а потiм начальником цеху.
Щорiчно премi?, орденом нагороджений... Не тому, звичайно, що я до тебе
добре ставлюсь, а тому, що цех твiй один з кращих. Я рiдко в людях
помиляюсь, як i не помилився в тобi. Пиво ??
К р а в ц о в. Нема?. Коньяк ?!
В а с и л ь к о в. Навiть не знав, що ти вжива?ш спиртне...
К р а в ц о в. Зрiдка.
В а с и л ь к о в. По п'ятдесят грамiв коньяку до розмови...
К р а в ц о в. (дiстав чарки, розлива? коньяк)._ Досить лимона чи
ковбаси нарiзати?
В а с и л ь к о в. Обiйдемось. (Бере чарку, випива?)._ Ти, Кравцов,
прекрасний працiвник. Менi стало легше, як ти з'явився на заводi...
К р а в ц о в. (випив чарку)._ Ви мене так розхвалю?те, товаришу
Васильков, нiби збира?теся звiльнити з роботи.
В а с и л ь к о в. (трохи розгубився). Я_ просто висловлюю сво? думки.
На чому ми зупинились?
К р а в ц о в. Коли я з'явився на заводi - вам стало легше працювати.
В а с и л ь к о в. Так, стало легше працювати. Незамiнний ти iнженер,
серйозний, роботящий. Ось тiльки я став помiчати - подався ти трохи,
змарнiв. Здоров'я, видно, почало здавати. Ти скiльки рокiв не був у
вiдпустцi?
К р а в ц о в. Сiм.
В а с и л ь к о в. Сiм рокiв вiдмовлявся, а зараз я наполягаю - ?дь
вiдпочинь. Навiть наш лiкар жалiвся, що ти не слуха?ш його, не хочеш
пiдремонтуватись. I потiм, як бачиш, завод наш почав потроху вiдступати на
лiвий фланг. Нам доведеться попрацювати до ломоти в кiстках. Тож набирайся
сил.
К р а в ц о в. Це так несподiвано.
В а с и л ь к о в. ? путiвка в Ялту.
К р а в ц о в. Не хочу в Ялту.
В а с и л ь к о в. Тодi просто на море, але щоб завтра я тебе на заводi
не бачив. Повернешся - продовжимо розмову про заводськi справи.
Пауза.
Ти якийсь завжди захмарений, Кравцов.
К р а в ц о в. Коли ж менi ?хати у вiдпустку?
В а с и л ь к о в. Iз завтрашнього дня.
К р а в ц о в. Подумаю.
В а с и л ь к о в. Виконуй розпорядження. Спасибi за частування, бувай.
До зустрiчi пiсля вiдпустки. (Виходить). _
Кравцов залиша?ться сам, мiря? кiмнату з кутка в куток.
К р а в ц о в. (про себе)._ Завтра - так завтра! Але куди? (Зупиня?ться
посеред кiмнати, задумався)._
Довга пауза. Потiм йому почулися далекi три залпи з пiстолетiв.
КАРТИНА СЬОМА
Хата лiсника. Зда?ться, в нiй нiчого не змiнилося, навiть облинялий
пiджак висить на стiнi. На чемоданi сидить Кравцов, обхопивши голову
руками. По довгiй паузi чути вiддаленi три пострiли з двох пiстолетiв, як
у попереднiй картинi. Вони нiби повертають його до дiйсностi. Пiдвiв
голову, оглянув кiмнату, пiдiйшов, торкнувся пiджака. З пiдвiконня змахнув
порохняву.
К р а в ц о в. Зупинився час! У цiй хатi час сто?ть на мiсцi! Навiть
тривога вiйни мов прита?лась, диха? десь у кутку... (Посмiхнувся)._ Може,
я вiдвик вiд лiсу, i менi страшно? (Пiдiйшов, взяв, потримав фуганок в
руках, потiм сокиру, попробував, чи гостре лезо)._ Мабуть, з того часу тут
нiхто й не був. Не диво - глушина. Аза мрiяла пiсля вiйни тут вiдпочивати
i слухати, як iде час. Мрiяла, просила добудувати хату, а я забув? Нi! Не
забув! Того й при?хав. При?хав добудувати хату!..
Затемнення.
Якась дивна музика. В нiй i тишина лiсу, i вiдгомiн вiйни, i радiсть, i
туга.
Сцена освiтлю?ться. Та ж хата, впадають в очi новi вiкна, дверi, свiже
сiно в кутку... I калина, жито, дубове листя на стiнi.
К р а в ц о в. Два днi сиджу у цiй хатi, слухаю, а час не йде, вiн
поверта?ться, пливе назад у вiйну.
Пауза. Стук у вiкно.
Що це? Почулося?
Знову стук.
(Вiдчиня? дверi). _
Заходить Дiд. Зда?ться, вiн i не змiнився, хiба що зсутулився та бiлi
пасма в бородi... I для нього, i для Кравцова ця зустрiч несподiвана.
Стоять на вiддалi, уже й упiзнали один одного, але ще мовчать.
Це ви, товаришу командир?..
Д i д. Я, Кравцов. (Пiдходить, пода? руку. Оглянув хату)._ Прочув, що
хтось у лiсi хату добудову?. Хто б це, думаю? (Оглянув)._ Сам?
К р а в ц о в. Сам. Роботи небагато, а митарств чимало: дошки, скло,
цвяхи...
Д i д. Сказав собi: пiду погляну хто. Господар повернувся чи так хто?
К р а в ц о в. А чому серед ночi?
Д i д (засмiявся, не розтуляючи вуст)._ Вдень у лiсi боюся... Вдень i
заблудитись у ньому можу. А вночi лiс для мене - як сво? дворище. Вночi
вiн менi звичайний.
К р а в ц о в. Як ви?
Д i д. Нiчого. А ти?
К р а в ц о в. Теж нiчого.
Д i д (обiйшов, подивився на дверi, вiкна попробував руками)._ Добряче
зробив. А чого це надумав?
К р а в ц о в. Колись тодi... Аза просила мене, коли господар не
повернеться, то щоб добудували. Збиралась тут жити.
Д i д. Довго думав.
К р а в ц о в. Ранiше не випадало.
Д i д. З наших кого зустрiчав?
К р а в ц о в. Тамару.
Пауза.
Д i д. Вона тебе двiчi вiд смертi врятувала. Прямо-таки врукопашну зi
смертю билась за тебе... В цiй хатi тодi вона знайшла Азу вже... а ти ще
дихав. Сама принесла в загiн. Вона в землянку для тебе яко?сь трави м яко?
наносила. А лiкiв треба було, так нiмецьку санiтарну машину пiдiрвала...
Згорiло все: i машина, i нiмцi, i таблетки.
Пауза.
Повз землянку, де ти лежав, ходили навшпиньки, бо Тамара, як тигриця,
берегла тебе. Вона ладна була вiтер зупинити, аби тобi було тихо. Тепер ви
побралися, мабуть.
К р а в ц о в. Нi.
Пауза.
Д i д. I таке бува?. А ти ж як? Столяру?ш?
К р а в ц о в. Нi, на заводi.
Д i д. Нiчого живеш?
К р а в ц о в. Нiчого.
Д i д. А я один. Ось бачиш, i лiтом, i зимою в Мишковiй шапцi.
(Обережно зняв з голови, погладив)._ Сам. I хата хороша, i пенсiя
персональна, i шана, а в душi - протяг, холод... I дружина, i Мишко
пiшли... Пiшли i не зачинили дверей у мо?й душi - так холод i находить.
Думав, час затаму?, а воно - нi.
Якiсь звуки музики, наче спогади.
Довга пауза.
Тi, що пiшли, вимагають, аби ми по совiстi жили. По чистiй совiстi.
Наче його хто запиту?.
Це так! Совiстi нема? сiро?, рябо?, в крапочку. Совiсть або чиста, або
не чиста.
Пауза.
Дивись, Кравцов, щоб i ти (по паузi)..._ по совiстi.
К р а в ц о в. Нiч яка темна.
Д i д. Гроза буде - хмара аж на землю ляга?.
Довга пауза. Затемнення.
Лишилося тiльки свiтлове коло на Дiдовi, на Кравцевi. З'являються ще
свiтло-голубi кола, а в них - Мишко, Аза, Оленка. Нiма сцена. Спалахнула
блискавка, вдарив грiм, погасив голубi кола.
К р а в ц о в. Завтра по?ду.
Д i д. А я, мабуть, сюди переберусь, ближче до... Лiсником уже
пропонували. Погоджусь.
Довга пауза.
Знову випливають у свiтлi Дiд i Кравцов. А в голубих колах - Мишко без
шапки. Аза, Оленка. I здалеку ледве чутнi три залпи.
КАРТИНА ВОСЬМА
Кабiнет Василькова. Обстановка та ж, але впада? в око крiсло, на якому
сидить директор. Оббите шкiрою, просторе: в ньому, зда?ться, i спати
можна.
Васильков щось пише, коли заходить Кравцов, вiн на мить вiдiрвався вiд
роботи, жестом запросив сiсти.
В а с и л ь к о в. (дописав аркуш, переглянув, узяв телефонну трубку)._
Я в себе. Чекаю Москву. (Поклав трубку, пiдвiвся, подав руку Кравцову)._
Привiт вiдпускникам! Засмаг, схуд - це непогано, але чому не добув,
при?хав ранiше? За заводом скучив?
К р а в ц о в. Скучив.
В а с и л ь к о в. Отак я за останнi роки жодно? вiдпустки не добув до
кiнця. Тягне на завод. Усе зда?ться, нiби там щось трапилось. Повiриш,
заходжу на завод, наче в свою хату, - огорта? якимсь теплом.
Пауза
Що нового?
К р а в ц о в. У мене нiчого, а у вас?
В а с и л ь к о в. По-старому. Остання декада - штурму?мо. Нового?
(Посмiхнувся)._ Ось крiсло поставили менi нове. Люблю зручнiсть. Та й
проводжу я в ньому пiвжиття. До пенсi? п'ятнадцять рокiв, якраз його й
вистачить. Шкiра добряча, не протреться. (Спохватився)._ Кравцов, чому ти
так пiзно зайшов? (Глянув на годинника)._ Зараз же дванадцята ночi. Мiг би
i завтра.
К р а в ц о в. Справи...
В а с и л ь к о в. По очах бачу - iнiцiативу принiс. Викладай! Економiя
буде? План буде? Основнi показники iнiцiативи?
К р а в ц о в. Важко сказати. "
В а с и л ь к о в. Про що ж говорити, коли не продумав?
К р а в ц о в. Продумав.
В а с и л ь к о в. Слухаю. Люблю новi думки. Чаю хочеш?
К р а в ц о в. Дякую.
В а с и л ь к о в. Людина може придумати таке, що потiм слуха?ш i
диву?шся. (Вiдкинувся на спинку крiсла)._ Цiкаво, що ти за вiдпустку
надумав?
К р а в ц о в. Ви, товаришу Васильков...
В а с и л ь к о в. (жест)._ Зна?ш, Кравцов, я не так уже й набагато
старший за тебе, а на вигляд, пробач, нiби ровесник. Давай на "ти",
зручнiше.
К р а в ц о в. Давай на "ти".
Пауза.
Вислухай мене уважно, Васильков.
В а с и л ь к о в. В неуважностi мене ще нiхто нiколи не звинувачував,
тим паче, коли йдеться про iнiцiативу, подавай ?? коротше.
К р а в ц о в. Можу коротко! (В голосi повна переконанiсть)._ Тобi
треба вiдмовитись вiд посади директора заводу, товаришу Васильков!
Пауза.
Васильков аж вiдкинувся на спинку крiсла, на обличчi якась непевна
посмiшка. Такими безглуздими здалися слова Кравцова.
В а с и л ь к о в. Ти... (Не знайшов слiв, але йому ще зда?ться, що це
жарт)._
К р а в ц о в. Ми з тобою комунiсти... А комунiст, якщо перекласти на
просту, звичайнiсiньку мову, це той, хто добровiльно взяв на себе клятву
служити людям! Робити добро людям! ?хнi iнтереси ставити вище сво?х
власних iнтересiв.
Пауза.
Обидва мовчать. Васильков уже збагнув, що Кравцов не жарту?. Вiн якось
глибше втиснувся в крiсло.
(Кравцов пройшовся кабiнетом i знову зупинився перед Васильковим)._ А
недавно одна у вищiй мiрi шановна людина нагадала менi вiдому iстину, що
совiсть не може бути сiрою, чи рябою, чи в крапочку - совiсть може бути
або чистою, або не чистою. Отже, поговоримо з позицiй чисто? совiстi - з
позицiй комунiстiв!
В а с и л ь к о в. Хто тебе уповноважив на цю розмову?
К р а в ц о в. Я ж тiльки-но пояснив!
Пауза.
Не тобi розповiдати про значення нашого пiдпри?мства.
В а с и л ь к о в (уже з нотками злостi)._ Скорочуйся.
Кравцов. Коли завод був меншим, продукцiя простiшою, ти, Васильков,
справлявся з роботою.
В а с и л ь к о в. А тепер розлiнився, зазнався...
К р а в ц о в. Залишився чесним, вiдданим роботi, але...
В а с и л ь к о в. Коли почав, то не заникуйся!
К р а в ц о в. Але тепер завод вирiс, i керувати ним тобi просто не пiд
силу. Ти це сам вiдчува?ш. Вiдчува?ш свою, пробач на словi,
безпомiчнiсть... Вiд цього на заводi i зайва су?та, штурмiвщина, безлiч
летючок, нарад...
Пауза.
В а с и л ь к о в. (з нотками зла)._ Став балакучим! (Вийшов з-за
столу, ходить по кабiнету. Видно, намага?ться заспоко?тись, i це йому нiби
вда?ться. Нараз вiн пiдходить дiста? телеграму, пода? Кравцову)._ Мiнiстр
дяку?, а ти знiма?ш з роботи!
К р а в ц о в. Мiнiстр менше зна? тебе, нiж я. I потiм, це подяка
заводу.
В а с и л ь к о в. Може, вже й кандидатуру пiдiбрав на директора
заводу? (Зупинився, чека? вiдповiдi)._
Пауза.
К р а в ц о в. Товаришу Васильков, те, що я сказав, ти сам десь
розумi?ш i вiдчува?ш, але бо?шся собi признатися.
Для цього треба бути мужнiм.
Пауза.
(Знову пройшовся по кабiнету)._ А щодо призначення... Це справа
мiнiстерства.
Пауза.
В а с и л ь к о в. Може, тебе рекомендувати директором?
К р а в ц о в. Рекомендуй. Я, певен, справу повiв би краще.
В а с и л ь к о в. (на його обличчi розгубленiсть, здивованiсть, врештi
вiн щиро смi?ться)._ Я всього чекав, тiльки не цього... До того
неприкритий кар'?ризм, безсоромнiсть, нескромнiсть! Кравцов, вас треба
лiкувати довго й серйозно.
К р а в ц о в. (залиша?ться спокiйним)._ Повторюю, для справ заводу це
було б краще!
В а с и л ь к о в. (сiда? в сво? крiсло i вже з якоюсь цiкавiстю в
голосi)._ Я можу припустити, хоч це для мене несподiвано боляче, але я
можу припустити, що у вас, так би мовити, у перебiльшенiй формi кар'?ризм,
але щоб не приховувати, а так напоказ... Це вперше.
К р а в ц о в. Того, хто на фронтi пропонував себе, щоб його послали на
смертельно небезпечнi завдання, нiхто не звинувачував у кар'?ризмi,
безсоромностi, нескромностi. Коли вибував зi строю комбат, - пiдводився
комроти i вiв батальйон в атаку, його не звинувачували в кар'?ризмi,
безсоромностi.
В а с и л ь к о в. Закони вiйни перенести хочеш...
К р а в ц о в. Закони найвищо? мужностi, чесностi, вiдданостi Вiтчизнi,
народу - цi закони iснували у вiйну, i ?х не треба забувати i сьогоднi.
Васильков вийшов з-за столу, став навпроти Кравцова. В нього згаса?
неприязнь. Нiма сцена.
Чу?ться голос Кравцова, наче чита? запис: "Вахту прийняв Кравцов!"
Темнi? свiтло.
Знову музика, як спогади вiйни, як роздуми, як пiсня мужностi.
Поступово свiтло розгора?ться.
Кабiнет директора заводу. Впадають в очi на однiй iз стiн жито, калина
i дубове листя. Заходить Кравцов, знiма? плащ, сiда? за стiл. Дiста? якiсь
папери. Потiм знiма? трубку.
К р а в ц о в. До дев'ято? мене по можливостi не турбуйте.
В цей час заходить Скирда, у вiйськовiй вицвiлiй одежi, без погон.
С к и р д а. А я потурбую...
Кравцов здивований: хто так рано мiг зайти.
Скористався, що секретарка ще не прийшла, робота почина?ться о
дев'ятiй, а зараз вiсiм.
К р а в ц о в. (виходить з-за столу, наблизився до Скирди. Ще деякий
час дивиться мовчки, нiби хоче переконатись, Що не помилився)._ Товариш
капiтан?! Скирда? Здрастуйте! (Потиснув руку)._ Яким вiтром?
С к и р д а. А я вже й без вiтру, як перекотиполе. I тихо, а воно
котиться.
К р а в ц о в. Сiдай. Аж не вiриться!
С к и р д а. Не вiриться... I менi не вiриться. Кравцов - директор
такого заводу! Виходить, хлопець ти не дурний. Правда, рiзне говорять
люди.
К р а в ц о в. Звiдки начувся?
С к и р д а. Я на тво?му заводi служу.
К р а в цо в (здивовано)._ Ти служиш?
С к и р д а. На прохiднiй, охоронником.
К р а в ц о в. А я i не знав.
С к и р д а. Комкор солдатiв усiх не зна? i не бачить. Так, кажу,
говорять рiзне. Бiльше хвалять: дiловий, штурмiвщини менше. Видно, ? в
тебе струнка.
К р а в ц о в. На завод до нас випадково?
С к и р д а. Обличчя тво? в газетi побачив - те, дев'ятнадцятирiчне
згадалося, впiзнав тебе - i при?хав...
К р а в ц о в. Спасибi.
С к и р д а. Обiрвала мене вiйна, обкарнала, обпалила.
Один - нi родича, нi пiвродича, нi чвертi родича на всiй землi.
Мiльярди людей, а в мене нiкого - тiльки ти один, Кравцов.
Пауза.
Колись хотiв розстрiляти тебе, а тепер у родичi набиваюся. Ось так.
Люблю чи не люблю я тебе, Кравцов, а житиму поруч... I хочу попросити -
iнколи, як дозволиш, до тебе додому зайду, ти ж один. Вечорами заходитиму
- вони для мене такi довгi, а ночi ще довшi...
К р а в ц о в. А ми родичi з тобою - кров порiднила нас.
Пауза.
I самотнiсть...
С к и р д а. Кравцов, ти плакав коли-небудь пiсля вiйни?.. Нi!.. I я
теж. Слiз нема?, а так iнколи хочеться заплакати, коли тяжко, щоб легше
стало... Подумав якось гнiздо собi злiпити. Нi. Те, перше, зруйноване, з
очей не сходить... i гнiздо, i пташенята. Так дозволь заходити до тебе...
Ти ж один. (Iде, потiм зупинився)._ Те, що мiж нами було... (Потоптався на
мiсцi, слова потрiбного не знайшов. Виходить). _
Кравцов сiв за стiл. Схилив голову на руки. Довга пауза.
I в кабiнетi з'явля?ться Оленка. Боса. В довгiй бiлiй сорочцi, по якiй
розкиданi квiти. Квiти на широких спадаючих рукавах. Сорочка розстебнута,
волосся розсипалося по плечах. Оленка дивиться на Кравцова i голосом тихим
i чутним: "Ти нi в чому не винуватий, i я - у нас кохання велике,
велике..." Пiдняла, розкинула руки, наче хотiла показати, яке велике,
безмежне кохання. Розстебнутi рукава сорочки опали. Сцена темнi?.
Лиша?ться свiтло тiльки на закритому руками обличчi Кравцова та на
розкинутих руках Оленки. Перемiна свiтла.
Кабiнет у квартирi Кравцова. Вся стiна, що перед глядачем, розмальована
- точне повторення малюнкiв Оленки на коминi в ?? "палацi". Навiть
яскравiше. Саморобний столик-трикутник, табуретки. Бiля столика сто?ть
Кравцов у важкiй задумi. Одягнутий по-святковому. На столi лежить калина,
два наповненi червоним вином келихи. Пауза. В абсолютнiй тишi голос
Оленки: "Справдi, сьогоднi твiй день народження?"
К р а в ц о в. (мовби вiдповiда? ?й)._ Летять роки!
Довга пауза. Телефонний дзвiнок
(Виходить з кабiнету, пiднiма? трубку)._ Слухаю!.. Проведете без мене!
Нi-нi, я зайнятий! (I вже iншим голосом)._ Сьогоднi мiй день народження! В
мене повно гостей, як же я ?х залишу? (Кладе трубку. Нiби про себе)._ Раз
у рiк я маю право на святий вечiр? На зустрiч з Iлонкою. (Пiдiйшов, сiв
бiля столика. Взяв келих, не випив - трима? в руках). _Летять роки... I ти
вже не дiвча. Не дiвча, Iлонко...
Мiня?ться колiр освiтлення.
Заходить Оленка. Не дiвча - красива молода жiнка в чорнiй оксамитовiй
сукнi. Ступила кiлька крокiв до Кравцова, зупинилася.
Пауза.
О л е н к а. Тобi нелегко, Кравцов, чекати мене? Чекати, знаючи, що я
не прийду?
К р а в ц о в. Дуже важко. Наче хто увiгнав у груди нiж i не вийняв...
Ось так усi роки!
О л е н к а. А ти ж зна?ш - не прийду. I не чекай... Чого самотнiм
жити? На роботi ще нiчого, а вдома - як у камерi.
К р а в ц о в. Так.
О л е н к а. Багато гарних жiнок.
К р а в ц о в. Багато...
О л е н к а. Одружуйся i живи, як усi... Життя ? життя... Не його
пристосовуй до себе, а себе до нього.
К р а в ц о в. Так.
О л е н к а. Ще не пiзно i сiм'ю мати.
К р а в ц о в. Не пiзно...
О л е н к а. Iя швидко забудусь.
К р а в ц о в. (наче прокинувся)._ Що? I це говориш менi ти, Iлонка?
Пауза.
О л е н к а. Нi, це я проказала тво? думки.
К р а в ц о в. Так, вони iнодi прокрадаються до мене... Прокрадаються i
тiкають, нашого кохання вони бояться. Iлонко, як давно ти запалила свiчку
в мо?му серцi... А той вогонь i досi - i теплить, i грi?, i палить мене!..
Люди мене не зрозумiють?!!
Пауза.
Хай тут передi мною буде сто, тисяча чоловiк, я скажу ?м: прислухайтесь
до себе! В кожного з вас або жеврi? вогник того першого, чистого,
справжнього кохання, або ви чека?те, коли вiн спалахне...
Пауза.
А може, хто сам погасив його, той кара?ться все життя.
Пауза.
Кравцов! А коли з то? тисячi вийдуть кiльканадцять i скажуть тобi:
кохання справжнього нема?! Кохання - то рожеве марево!
Пауза.
Я ?х запитаю: як же ви живете серед людей? Забирайтесь на iншi планети!
На Землi вам мiсця нема?!!! (Пiдiйшов, опустився на табуретку. Дивиться на
голубi оленi)._ Ви не видуманi! Ви ?! Мо? голубi оленi!
Повiльно темнi?.
Народжу?ться музика. Сцена в смугах свiтла i темряви. Кравцов i Оленка
танцюють вальс.
Перемiна свiтла.
Кравцов сидить у крiслi - заснув. Чути дзвiнок. Кравцов прокинувся.
Швидко зачинив дверi до кабiнету, впуска? гостей. Заходять Коноплiцький i
Тамара, ?х змiнили роки, але вони обо? ще молодi на вигляд.
К р а в ц о в. Ви?..
К о н о п л i ц ь к и й. Ми... (Вiта?ться з Кравцовим)._
К р а в ц о в. (цiлу? руку Тамарi)._ Молодцi, що згадали. Правда,
щороку телеграми поздоровчi одержую, а щоб просто - то нi.
К о н о п л i ц ь к и й. На весiлля запрошували листом. Пам'ятаю, я ще
i план нашо? квартири намалював.
К р а в ц о в. Це було давно.
Т а м а р а. Раннiй ранок, а ти вже наче зiбрався кудись iти. На
роботу? Сьогоднi ж вихiдний...
К р а в ц о в. У нас менше вихiдних. (До Коноплiцького). _Ростеш,
Коноплiцький! Чув, уже член-кореспондент!
К о н о п л i ц ь к и й. Не думав, не гадав - само прийшло!
К р а в ц о в. Зада?шся. Я читав тво? роботи. Вартi уваги.
Т а м а р а. Як здоров'я?
К р а в ц о в. Вiдмiнно.
Т а м а р а. Змарнiв.
К р а в ц о в. Роки. Сiдайте в мо?й хатi - я пригощу шампанським,
коньяком, консервами i ковбасою,
Т а м а р а. Холостяку?ш?
К р а в ц о в. А чим погано?
К о н о п л i ц ь к и й. Ми так i думали...
К р а в ц о в. Будемо снiдати?
К о н о п л i ц ь к и й. Я людина долi, та спершу про справи.
К р а в ц о в. Будь ласка. Якщо так термiново.
К о н о п л i ц ь к и й. Чим почати розмову, давайте сядемо. Щоб було
чинно, благородно.
Пауза.
А ти трохи подався, мiй дорогий Миколко. Видно, працю?ш як каторжний. I
товариш хороший, i люблю я тебе...
К р а в ц о в. Оце та дiлова розмова?
К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Почнемо, Тамарочко?
Т а м а р а. (по нiй видно - чимось занепоко?лась)._ Може, Кравцов
кудись поспiша??
К р а в ц о в. Я до ваших послуг.
К о н о п л i ц ь к и й. Починаю! (Схопився. Ходить по кiмнатi)._ Дуже
важко, майже неможливо жити з жiнкою, яка говорить правду!
К р а в ц о в. Сумнiвна iстина.
К о н о п л i ц ь к и й. А ти ?? постарайся засво?ти. Я вже збиваюся з
послiдовностi.
Пауза.
(Зупинився)._ Я привiз свою дружину тобi. Знак оклику, пауза. Повторюю
- свою дружину - тобi! Все почалося з правди, яка мала такий вигляд:
"Дорогий мiй друже Коноплiцький, ти найпрекраснiший чоловiк. Я була певна,
що жити будемо добре i навiть покохаю тебе, але з цього нiчого не вийшло.
Я кохаю iншого.
Пауза.
Кохаю Кравцова... Бiльше критися перед тобою не можу". Ось основний
змiст промов, якi вона почала все частiше проголошувати.
Пауза.
I по?хала до тебе... Я теж при?хав, аби ти не подумав, що вона втекла.
Ми - по-доброму.
За бравадою слiв вiдчутно гiркоту i жаль, що так сталось. Запала
напружена мовчанка. Кожний по-сво?му пережива? почуте.
I ще додам: знай, Кравцов, як там ви домовитесь - не знаю, але для
Тамари в мене завжди серце (посмiхнувся) _вiдкрите.
Пауза.
Я пройдусь, мiсто ваше подивлюся. (Швидко виходить). _
Кравцов устав, ходить по хатi, видно, не зна?, як почати розмову з Та
марою. Та й про що? Мовчанка затягнулась.
Т а м а р а. Кравцов, не сердься. Може, не так треба було сказати, як
це зробив Коноплiцький, але суть вiрна. Я роками готувалась до цi??
розмови. До розмови з тобою, а тепер не стало слiв.
Пауза.
(Вiдiйшла в протилежний бiк кiмнати)._ Так, мабуть, з того, певно, з
того почалося... коли я тебе винесла... Коли ти напiвживий марив нею,
Iлонкою, марив, i шукав, i вiрив, i побивався за нею... Я ще тодi наче
напилася чужого кохання, напилася i сп'янiла... Гадала - пройде, а воно
нi.
Пауза.
Кравцов, тобi важко жити самому? Все думаю, якi в тебе рани! Болять i
досi? Я ж кожну твою... Я не хочу, не думай, наче прошу вдячностi, нi,
Кравцов!
Довга пауза.
К р а в ц о в. Ти врятувала менi життя. I я не забув - забути грiх.
Т а м а р а. Але я не для цього кажу. Згадаю тво? рани - в само? бiль
народжу?ться. Вiдчула: без тебе, Кравцов, життя мо? пощерблене.
Пауза.
Iлонку не забув? Нi! Я знала, ти не з тих, хто забува?. Дозволь десь
бiля тебе жити! Хоч на заводi у вас працюватиму. Вечорами буду заходити,
чай готувати... Ми ж друзi, Кравцов! Так менi легше буде.
Пауза.
(Зовсiм тихо про себе)._ А може, з часом...
_
Довга мовчанка.
Заходить Скирда, вже в цивiльному.
С к и р д а. Чого це в тебе, Кравцов, дверi розпанаханi? (Пабачив
Тамару, здивований погляд). _
К р а в ц о в. Знайомтесь, друзi мо?...
Тамара й Скирда, перш нiж подати руку, обмiнялись вивчаючим поглядом.
Перемiна свiтла.
Мiський скверик. На лавочцi сидить зiщулившись Оленка. В руках,
опущених на колiна, газета. Поруч сто?ть невеличка валiзка. Оленка
заслухалась, задивилась у сво? скаламученi думки.
Пауза.
О л е н к а (знов погляд на газету, на портрет)._ Посивiлий, немовби
змарнiв.
Пауза.
Все про тебе написали, Кравцов: i дiловий, i органiзатор, i план
викону?... А взяли б та й написали: "...Iлонку шука?".
Пауза.
Не ти, я тебе знайшла, Кравцов! Випадково? Нi! Мабуть, пiвсвiту знало,
що я тебе шукаю. (Ледь торкнулась уст гiрка посмiшка)._ I газету, бач, з
тво?м портретом прислали. А ти не знайшов мене - бо не шукав!
Пауза.
А може, шукав, але як знайти? Вiйна начисто слiди замела... Хоч би й
побував у мо?х краях - села нема?. В одну нiч фашисти i село спалили, i
людей до одного вигубили!.. Нiхто ж не вiдав, що я напередоднi то? ночi
втекла на фронт...
Пауза.
У сотий раз я звинувачую себе, i в сотий раз виправдовую... Днi,
мiсяцi, роки - для мене були не плином часу, а бiлим полотном чекання... I
ось тепер ти так близько вiд мене, он у тому будинку. Всього кiлька
хвилин, щоб до тебе дiйти... Роками iшла до цих хвилин i зупинилась...
Боюся... Я жила коханням, дихала ним... А коли ти, Кравцов, забув мене, а
коли... Тодi все... все в прiрву!.. (?? наче пронизав гострий бiль, аж
серце притисла рукою)._
Виходить Тамара. Пройшла мимо, потiм повернулась, зупинилась.
Т а м а р а. (до Оленки)._ Пробачте, вам зле?
О л е н к а (тiльки тепер помiтила Тамару)._ Нi, це так...
Зустрiлись поглядом. Пауза.
Т а м а р а. Може, зайдемо до мене, перепочинете. Я тут поруч живу.
О л е н к а. Дуже вдячна, але я почуваю себе добре.
Т а м а р а. Видно, при?хали у вiдрядження? На наш завод?
О л е н к а. У приватних справах. Чекаю автобуса на станцiю. Через
годину мiй по?зд.
Т а м а р а. Ви з Укра?ни?
О л е н к а. Так.
Т а м а р а. По вимовi вiдчула. З яких мiсць?
О л е н к а. З Полiсся.
Т а м а р а. Та ми земляки, навiть близькi. I я з Полiсся. Це ж треба -
в такiй далечинi зустрiтися. Там у вас iще купаються, а тут уже холодом
диха?. Як наше мiсто, сподобалось?
О л е н к а. Недовго була. Як слiд не роздивилася. Зовсiм нове, нiби
трохи суворе, черстве...
Пауза.
Т а м а р а. Хочете, я дам вам свою адресу! Iншим разом при?дете -
гостею будете. (Шука?, на чому б написати адресу)._
О л е н к а. Дякую. Сюди я бiльше не при?ду. А он автобус мiй ?де.
Т а м а р а. Щасливо? дороги. Привiт Полiссю. Скучила за ним.
О л е н к а. Повертайтеся на Полiсся.
Т а м а р а. Не можу! (Посмiхнулась: i гiркота, i щастя в тiй
посмiшцi)._ Тут моя доля.
Коротка пауза.
(Обмiнялись поглядом)._ Щасливо? дороги. (Виходить, ще раз
озирнулась)._
О л е н к а. (дивиться ?й вслiд)._ Вродлива жiнка! I вона може бути
дружиною Кравцова... (Пiдняла газету, знову вдивля?ться в портрет)._ Не
треба нам зустрiчатися, Кравцов! Не будемо руйнувати мого, а може, й твого
щастя. (Пiдвелася, взяла валiзку)._ Роками iшла, а на останнi кiлька
хвилин не вистачило мужностi... (Поглянула на його будинок)._ Прощай,
Кравцов!
Пауза.
Моя доля... (Затиснула вуста рукою, наче злякалася, що вирветься з
грудей плач. Повiльно виходить). _
Квартира Кравцова. Кравцов сидить на сво?му улюбленому мiсцi, у крiслi.
Тамара - на канапi, горта? iлюстрований журнал. Скирда сто?ть посеред
кiмнати, наче роздуму?, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив.
Тамара кра?м ока спостерiга? за ним.
С к и р д а. Кравцов, не зда?ться тобi, що ти директор так нiби (жест)_
i нiчого, але з плямочками?
К р а в ц о в. Менi зда?ться iнше - що ти, Скирда, захоплю?шся
вишукуванням плямочок.
С к и р д а. Не подоба?ться?
К р а в ц о в. Як бачиш - терплю.
С к и р д а. Кравцов, ну, хай уже ти, як то кажуть, i дню?ш, i ночу?ш
на заводi. Для тебе на заводi свiт почина?ться i кiнча?ться. А люди? Людям
потрiбен вiдпочинок. А куди вони пiдуть? Клуб малий, кiнотеатр
один-однiсiнький, розваги в парку - нi гу-гу. I стадiончик би теж...
К р а в ц о в. Якiсь у тебе побажання, я б сказав, цiлеспрямованi.
С к и р д а. (жест, мовляв, ось хто я)._ Фабзавком, культ-сектор -
вiдпочинок трудящих.
К р а в ц о в. Пробач, забув.
Т а м а р а. Скирда ма? рацiю. Сьогоднi одна жiнка в розмовi назвала
наше мiсто навiть трохи суворим.
С к и р д а. (жест)._ Дякую за пiдтримку.
Т а м а р а. (до Кравцова)._ А коли ти береш вiдпустку, Кравцов?
К р а в ц о в. (не вiдриваючись вiд газет)._ Попросив дозволу.
С к и р д а. План не пустить i командарм...
К р а в ц о в. подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм?
На тво?му заводi людей до корпусу, виходить, - ти комкор, а над тобою -
командарм...
Пауза.
К р а в ц о в. (тiльки посмiхнувся)._ А менi пiсля фронту всi роки
здаються вiдпусткою.
Дзвiнок. Скирда i Тамара перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов
пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе ?? на стiл.
К р а в ц о в. (посмiхнувся)._ Вiдпочив!..
Скирда пiдiйшов, взяв телеграму, прочитав.
С к и р д а. У Москву викликають? Це - перед наступом, Кравцов.
Т а м а р а. Можна i я з тобою? На роботi мене вiдпустять.
С к и р д а. (про себе)._ Ад'ютант.
Знову дзвiнок. (Виходить). _
Т а м а р а. поправля? зачiску. Поверта?ться Скирда, за ним - Оленка з
валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило ??. Глянула на
Тамару, на Скирду i зупинилася поглядом на Кравцовi. Скирда вдивля?ться в
Оленку. Тамара в якомусь недоброму передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов
поволi опустив газету, дивиться на Оленку, ?хнi погляди зустрiлися.
Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов, не вiдриваючи вiд не? погляду,
пiдвiвся. Стоять одне проти одного...
Завiса
** ФАРАОНИ **
ДIЙОВI ОСОБИ:
Т а р а н - завiдуючий механiзацi?ю.
О д а р к а - його дружина.
О н и с ь к о - бригадир.
У л я н а - його дружина.
А р и с т а р х - бухгалтер.
Г а н н а - його дружина.
О в е р к о - завiдуючий птахофермою.
К о р н i й - колгоспний сторож.
Г р и ц ь к о - облiковець.
К а т е р и н а - доярка.
О л е н а У с т и м i в н а - дружина голови колгоспу.
П а в л и к - виконавець.
ДIЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Нiч. На сценi напiвтемне. Подвiр'я Т а р а н а. Мiж двома деревами
прив'язано гамак, застелений рядном, зверху подушка. Чути пiсню - спiвають
чоловiки рiзними голосами, невлад:
Гей, наливайте повнi? чари,
Щоб через вiнця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в свiтi жилося.
На сцену виходять Т а р а н, О н и с ь к о, А р и с т а р х, О в е р к
о. Всi напiдпитку. Зупиняються бiля подвiр'я Т а р а н а. Т а р а н -
огрядний чоловiк у хорошому костюмi, вишитiй сорочцi. Кашкет зсунувся
набiк. Рухи повiльнi, лiнивi. О н и с ь к о вдягнений простiше, але теж
добре. Без кашкета, чуб скуйовджений. Пiд час розмови жестикулю?, нiби
ловить долонями власнi слова. А р и с т а р х - товстелезний, з великим
животом, у солом'яному капелюсi. Комiр сорочки розстебнутий, пiджак трима?
на руцi. О в е р к о - щуплий, рухливий, кожне слово супроводжу?
вiдповiдним жестом.
А р и с т а р х. Що не кажiть, а нас таки доля, хлопцi, не цура?ться.
О н и с ь к о. Не цура?ться, прямо пiд ручки з нами ходить. Живемо в
достатку!
А р и с т а р х. Живемо в достатку!
О н и с ь к о. В достатку!
О в е р к о. Як отi вареники - iз сметани та в масло...
А р и с т а р х. В керiвництвi ходимо!
О н и с ь к о. Ходимо.
О в е р к о. На велоролерах ?здимо.
Т а р а н. На моторолерах!
А р и с т а р х. Люди нас шанують!
В с i. Шанують.
О в е р к о. I начальство поважа?!
А р и с т а р х. А тут - тр-р-р!
Т а р а н. Чого ж тр-р-р?
А р и с т а р х. Кажуть, "собiвартiсть" у нас наче "висока", з
механiзацi?ю "слабкувато"... Вчора нашому головi дуже рiзко сказали в
районi: "Якщо так i надалi буде, то..." (жест), мовляв, усiх нас чека?
колiно... (Жест).
Т а р а н. Що ж, по-?хньому, нашi трактори за горобцями ганяються?
О н и с ь к о. Працюють же!
О в е р к о. Працюють! Постоять-постоять - i знову... Др-р-р... (Уявля?
себе за кермом).
Т а р а н. Не все ж i на технiку покладати. А живi люди нащо?
Ентузiазм? Де неуправка буде (хихикнув), на жiнок пiднажмемо.
О н и с ь к о. Жiнки будь-яку механiку замiнять.
Смiх.
Т а р а н. Ще й як замiнять! Жiнки - така технiка, що нi тобi
амортизацi?, нi запасних частин, нi капiтального ремонту...
О в е р к о. Добiрне товариство! Я так розумiю: переключимо жiнок на
пiдвищенi швидкостi! I собiвартiсть знизимо.
Всi зайшлися смiхом.
А р и с т а р х. Мудру голову носиш на плечах, сусiде!
О н и с ь к о. Давайте, хлопцi, на радощах "Рушника" втнемо. (Затягу?).
"Рiдна мати моя..." (Фальшивить). Затягуй, Аристарше!
А р и с т а р х. Не можу. В сон кида?. Покотимо, Оверку, додому!
О в е р к о. Покотимо! На добранiч! Дасть бог день...
А р и с т а р х. Дасть бог i чарку...
Пiшли.
О н и с ь к о. I ми по хатах, чи що?
Т а р а н. Добре тобi, Ониську! Прийдеш додому, вицiдиш глечик квасу
для прохолоди, простягнешся пiд яблунею, жiнка мовчки чоботи з тебе знiме,
подушку пiдiб'? - i спи собi на здоров'я! А тут... (Безнадiйно махнув
рукою).
О н и с ь к о. На себе ремствуй! Учить жiнку треба!.. Моя теж така
була, а тепер хоч до рани прикладай. А ти - лiберал!
Т а р а н. Я лiберал! (Б'? себе в груди). Я лiберал?! Нi, брат! Я вже
твердо вирiшив - досить!.. (Та?мниче). Кину я свою Одарку! Кину - i
край!.. Не до пари вона менi. Дiвкою ще наче личила, а тепер занехаялась,
постарiла, теплого слова не почу?ш вiд не?. Тiльки гир та гир. I по
господарству порядку нема?, i на роботу нiколи не вийде. Р-р-розведусь!..
О н и с ь к о. Розiйтись - не штука. Тiльки ж мороки до дiдька, та й
витрати неабиякi...
Т а р а н. Яка морока? Ти газети чита?ш?
О н и с ь к о. Само собою...
Т а р а н. Чита?ш, мабуть, з п'ятого на десяте. В кожнiй же газетi
пишеться, що хтось "порушу? справу про...". (Жест). Та це ж по району... А
в областi? А в республiцi? А в Союзi?.. А на планетi?.. Мiльйон мiльйонiв
- i нiчого... Да...
О н и с ь к о. Воно так, звичайно, тiльки чужого собака куса? - тобi не
боляче, а на самого комар сяде - вже i руками маха?ш.
Т а р а н. Нi-чо-го!.. Треба, так i я помахаю.
О н и с ь к о (подумавши). Я чув, i голова наш не мириться з жiнкою i
теж помишля? про... (Жест).
Т а р а н (радiсно). От бачиш! Хто ранiше, хто пiзнiше - всi, брат, до
цього дiйдемо! Це тобi не старий режим!..
О н и с ь к о. Мо', й таке буде...
Т а р а н. Аби жилось погано, то й гиркай собi на здоров'я. А то ж нi.
Хату поставив, як дзвiн, - три кiмнати. Хлiб - ще позаторiшнiй лежить. I
сало, i до сала... Електрика цiлу нiч свiтить. (Махнув у бiк стовпа). Iз
областi по знайомству цiлого радiокомбайна припер, хоч так грай, хоч
пластинки став. Живи пiд музику та чоловiка голуб, так нi... (Голосно
гикнув). Хвилька нiчого не пiдсипа? в горiлку? Щось менi той... (Жест).
О н и с ь к о. Грiх наговорювати! Дванадцятий рiк беру в не? - i
кращого самогону для здоров'я не пам ятаю...
Т а р а н. Це, мабуть, у мене нервове. Так що я хотiв тобi сказати?
Ага, згадав. Добре жилось ?гипетським фараонам... Я десь чув, що жiнки
кожного ранку ноги ?м цiлували...
О н и с ь к о. Ще й як цiлували! Фараони, брат, умiли сво?х жiнок у
руках тримати.
Т а р а н. Молодцi фараони!
О н и с ь к о. Щось i менi, той, цинком вiдганя?... Мабуть, Хвилька
новi труби поставила... Цс-с!.. Наче хтось iде... Захова?мось?
Т а р а н. Хiба хочеш - треба...
Вiдходять, присiдають за тином. По дорозi йде сумна Катерина,
з протилежного боку - Гриць.
К а т е р и н а (злякано). Ой!.. Хто це?!
Г р и ц ь к о. Не лякайся, Катю. Це я, Грицько. (Хоче взяти ?? за
руки).
К а т е р и н а. Бродиш ночами, як привид. Пусти!
Г р и ц ь к о. Зачекай сваритися, Катю! Послухай краще... Сьогоднi
такий день, найбiльше свято на землi!..
К а т е р и н а. Яке свято? Он люди вже давно сплять.
Г р и ц ь к о (урочисто). Сьогоднi мина? рiвно два роки, три мiсяцi й
одинадцять днiв, як ми почали стрiчатись...
К а т е р и н а. Ой помру! (Чмихнула). Стрiчатись!.. Та я тебе бачу
кожного дня ось уже вiсiмнадцять рокiв.
Г р и ц ь к о. Я маю на увазi той день, коли вперше вiдчув, що...
(Раптом). Загину без тебе! Пам'ята?ш, пiсля випуску ми всiм класом пiшли
на берег Вербички, i там я дiстав тобi лiлi?? Ти ще кричала: "Грицю! Не
пливи - там прiрва, глибоко! Вернись, рудий бiсе, потонеш!" А я таки
дiстав, хоч плавав поганенько, бо чув, як ти дiвчатам говорила, що любиш
лiлi? над усi квiти. Не пам'ята?ш?
К а т е р и н а (зiтха?). Пам'ятаю. Але де тебе сьогоднi носило? Я так
чекала.. Може, прийдеш...
Г р и ц ь к о. Я принiс тобi... Ось!.. (Пода? Катеринi пучок бiлих
лiлiй).
К а т е р и н а (вражена, бере лiлi?. Не вiрячи очам). Звiдки?
Г р и ц ь к о. На Вербичцi нарвав.
К а т е р и н а. На Вербичцi? Так далеко? (Пригорта? лiлi? до грудей,
поривчасто цiлу? Грицька). Спасибi.
Г р и ц ь к о (йому перехопило подих). Катю! Хiба дванадцять кiлометрiв
так далеко? Катю! Поцiлуй ще раз - i я до свiтанку позбираю лiлi? вздовж
усi?? рiчки!..
К а т е р и н а (схиля? голову до квiтiв). Помовч! (Пауза).
Гриць цiлу? ??.
(Хилиться йому на груди). Бiлi лiлi?... Я так давно не милувалася ними
при мiсяцi! (Пауза). Поглянь, Грицю, вони аж посмiхаються до нас...
Гриць ствердно хита? головою. Вони завмерли в довгому поцiлунку.
За тином почувся Таранiв стогiн.
Ходiмо!.. Пора!
Г р и ц ь к о. Катю! Ну, чого ти поспiша?ш! Ходiмо в поле... В полi
тихо так та гарно: пахнуть хлiба, спiва? перепел, а небо... Ходiмо!..
К а т е р и н а. Руда моя бухгалтерiя, вже другi пiвнi давно
вiдспiвали...
Г р и ц ь к о. Пройдемо росою аж до Заячого лiсу. Люди ранком побачать
стежки i скажуть: "Тут ходили закоханi?" Навiть у старих залоскоче серце
згадкою про юнiсть.
К а т е р и н а. I чого ти пiшов у конторники?!
Г р и ц ь к о. Кепку?! А може, пiд оцi?ю рудою чуприною така фантазiя
палахкотить, що й письменникам не снилася...
К а т е р и н а. Милий мiй Грицю! Добре тобi пiсля конторсько? задухи
та в поле ринути, а менi в п'ять годин треба на фермi бути. За день так
накрутишся, що ждеш того вечора, як свята. Кидай бухгалтерiю та йди до
нас, тодi не тако? заспiва?ш. Кинеш?
Г р и ц ь к о. I кину.
К а т е р и н а. I перейдеш?
Г р и ц ь к о. I перейду.
К а т е р и н а. Слово?
Г р и ц ь к о. Слово. Ферми механiзу?мо, електродо?лки встановимо.
К а т е р и н а. В людей давно вже ?, а в нас, може, тiльки при
комунiзмi встановлять. Он твiй дядько Таран третiй рiк обiця?. Я б такого
i дня не тримала завiдуючим механiзацi?ю...
Г р и ц ь к о. Тихше, ми ж бiля його хати!
К а т е р и н а. Не почу?. Це барило, мабуть, насмокталося та спить, а
може, десь швендя? - чарку шука?.
Г р и ц ь к о. Та кинь про нього... Пiдемо в поле...
К а т е р и н а. Нi, я - додому. Вiдпочити треба, та й мати сердяться,
коли я пiзно приходжу.
Повiльно пiшли вулицею.
Таран i Онисько вилазять iз схованки, дивляться ?м услiд.
Т а р а н. Ти не впiзнав, чия то мудра така?
О н и с ь к о. Катерина Чипчина.
Т а р а н. Я ?й покажу - "барило". Бач, переробилася - електродо?лку ?й
подавай! Грамотна! "При комунiзмi встановлять..." Ониську, я так вважаю.
Оце кажуть, поступово переходимо до комунiзму. Поступово - значить, не всi
разом? Спочатку чоловiки, а потiм жiнки. I то не всi, а поодинцi пускати
будемо.
О н и с ь к о. Якби нас на воротях поставили, через якi в комунiзм
проходитимуть, ми б маху не дали - не пустили б жодно?.
Т а р а н. Не зна?ш ти мо?? Одарки. Попiд носом, а проскочить!..
О н и с ь к о. Клята вона в тебе.
Т а р а н. Клята, проклятющаi По?дом ?сть, навiть якщо вип'?ш iнколи. А
ми ж без причини не п'?мо? Нi! От сьогоднi випили. Чому?
О н и с ь к о. А чому?
Т а р а н. А чому? Трактора вiдремонтували! То не працював, а тепер
працюватиме. На радощах i випили. Не сво? шкурнi iнтереси нас хвилюють, а
державнi! А жiнки цього не розумiють!
О н и с ь к о. Вiдсталий елемент - що з них вiзьмеш? Ще якусь бенерю
несе. Може, знову той... (Жест).
Т а р а н. Не хочу. На щось колюче сiв, коли отi цiлувались... Бач, яка
жiнка в мене, нема того, щоб пiд тином прибрати.
Входить Корнiй, широкоплечий, здоровенний дядюга.В руках величезний
дрючок, пiд пахвою згорнутий лантух. Говорить крiзь зуби, ходить трохи
нагнувшись, наче когось пiдстерiга?.
Корнiй!
О н и с ь к о. Заховаймось!
К о р н i й. Хто тут, признавайсь! Що я вам, мальчик?!
О н и с ь к о. Ти що?
К о р н i й. Добро? ночi...
Т а р а н. Здоров! На варту йдеш?
К о р н i й. А куди ж - на вечорницi?!
О н и с ь к о. Може, там вiд комори тiльки дух лишився, а ти сунеш так
пiзно.
К о р н i й. Чужi не прийдуть, а сво? багато не вiзьмуть!
Т а р а н. Воно так. Ти теж, бачу, мiшечка прихватив?
К о р н i й (спiдлоба блимнув очима). Тво? трактори в мiшок не
повкидаю, не бiйся! Бувайте!.. (Пiшов нагнувшись).
О н и с ь к о. Корнiй - страшенно? сили чоловiк. Позаминулого року спав
пiд скиртою. Мабуть, теж сторожував. Коли це пiдiйшов бичок-бузiвок i
наступив йому на спину. Корнiй як схопиться, як свисне бузiвка у вухо, так
бiдолашна скотина i впала з усiх чотирьох.
Т а р а н. Ото сила!
О н и с ь к о. Ледве вiдходили. I досi в бика контузiя. То нi з того нi
з сього почне головою мотати, нiби його гедзi кусають, то стане серед
дороги i реве мов навiжений. А побаче Корнiя - в лiс тiка?, сердега.
Т а р а н. I не дивно, що в Корнiя здоров'я, - шостий рiк сторожу?.
Вночi на роботi спить, а вдень - дома. Правда, й заробiтки такi...
О н и с ь к о. В нього жiнка ланкова. Щороку трудоднiв по шiстсот
виганя.
Т а р а н. Коли жiнка хороша - можна бути при здоров'?! (Позiха?).
Бувай!.. В сон кида?...
О н и с ь к о. А мо', заспiва?мо? На пiсню тягне.
Т а р а н. Менi ще дома доведеться спiвати, бодай не дiждати вороговi
тако? пiснi.
О н и с ь к о. Бувай. Жаль менi тебе, до слiз жаль! Але сам винуватий -
лiберал!.. (Виходить).
Т а р а н. Тьху! I видере ж таке противне слово - "лiберал"!
Чортзна-що! (Вiдчиня? хвiртку).
В цей час чути голосне: "Ку-ку-рi-куi"
А здох би ти, проклятющий, розкричався!..
З хати виходить Одарка, легко одягнена, коса впала на плече.
О д а р к а. Знову лементу?ш серед ночi?
Т а р а н (обурено). I коли ти того пiвня зарiжеш? Скiльки разiв треба
наказувать?!
О д а р к а. Причепився до пiвня! Поперек горла вiн тобi став?!
Т а р а н. Це не пiвень, а диявол з кнопкою. Тiльки вiдчиниш хвiртку,
вже й горланить.
О д а р к а. Пiвнiч, то й горланить.
Т а р а н. Чого ж сусiдський мовчить?
О д а р к а. У сусiдiв нема? пiвня.
Т а р а н. I нам вiн нi до чого!
Далеко на селi чути пiвнячий переспiв.
О д а р к а. Чу?ш, скрiзь спiвають.
Т а р а н. Менi до чужих пiвнiв дiла нема?, а сво?му я господар! Сказав
зарiж - i крапка!
О д а р к а. Вгамуйся, люди почують.
Т а р а н. Хай чують, яка в мене жiнка. На роботi не була?
О д а р к а. Нi.
Т а р а н. Соромиш мене перед людьми!
О д а р к а. Дома тi?? роботи зiбралось - на трьох стане. Хлiб пекла,
бiлизну попрала, Наталочцi плаття пошила, хату пiдмазала, поприбирала...
Т а р а н (перебива?). Та-та-та! Заторохтiла! Переробилася! Знаю - в
холодочку вилежувалася! В гамаку гойдалася?! Купив я його, дурень, на свою
голову! Сама хоч би причепурилася...
О д а р к а. Покрутився б, як я, та спробував чепурним та охайним в
холодочку вилежуватися! Побачила б я, на кого ти був би схожий... коли б
був на мо?му мiсцi.
Т а р а н (смi?ться). На тво?му мiсцi? Оце налякала! Та якби я був на
тво?му мiсцi, у мене б усе (жест)... кипiло, а я лежав би та посвистував.
(Смi?ться). Придумала, що сказати. (Iде до гамака, знiма? пiджак, кида?
його на гiлку дерева, ляга?). Оце так втнула - "на мо?му мiсцi".
(Смi?ться).
Одарка виносить з хати ковдру, кида? в гамак.
О д а р к а. Вкрийся, пiд ранок холодно буде.
Т а р а н. Кажеш, якби побув... хе-хе-хе... (Вже крiзь сон). На...
тво...?му... мiс...цi... Гм-м-м!..
Затемнення
КАРТИНА ДРУГА
Пiзнiй ранок. Таран сидить на ослiнчику бiля столика. Ще не проспався,
нiяк не второпа?,
що йому каже Онисько.
О н и с ь к о. Миколо! Миколо! Миколо! Та прокинься ти, голова - два
вуха. (Трясе його за плечi).
Т а р а н. Не буркай мене. Вчора обiйшов технiку - все в ажурi...
О н и с ь к о. Ти можеш розплющити очi i вислухати мою трагiчну
звiстку?
Т а р а н. Не можу. Голова! (Жест). А в головi - трибки крутяться
нахолосту, свiчки замокли, зажиганi? не працю? - потрiбен капiтальний
ремонт. (Хапа? пляшку зi столу).
Онисько (вирива? пляшку з рук Тарана). Вгамуйся, зараз не до цього...
(Понюхав). I потiм - це олiя!
Т а р а н. Так що сталося?
О н и с ь к о. Повний переворот!..
Т а р а н. Який переворот?
О н и с ь к о. Чи хтось написав, чи наговорив на нас. Словом - бiда.
Скликають сьогоднi чуть свiт правлiння, представник з району при?хав, i
почалось...
Т а р а н. Переворот, бiда, представник... Нiчого не второпаю. Кажи
толком.
О н и с ь к о. Сказали так: чоловiки стають тепер жiнками, а жiнки -
чоловiками. От!
Т а р а н (очманiло дивиться на Ониська, трохи вiдсову?ться вiд нього,
потiм вста?, знiма? рушник, який лежав на перильцях ганку, вмочу? у вiдро,
кладе Ониськовi на голову). Бiла гарячка, брат, дiло погане. Та не журись,
пройде!
О н и с ь к о (намага?ться зiрвати рушника). На бiса менi тво?
компреси? Дiло говори, що робити ма?мо?
Т а р а н (трима? його за руки). Заспокойся! Менi теж таке було пiсля
звiтно-виборних, пам'ята?ш? Ми тодi критику замочили добренько. Прийшов я
додому, лiг, дивлюсь - в усiх закапелках сидять чортенята i лущать
насiння. От де страху набрався, ледве не вив. Так що сиди тихо - повинно
пройти.
О н и с ь к о. Та не здурiв я, хочеш - перевiр; у мене в бригадi сiмсот
п'ятдесят гектарiв землi, сто тридцять працездатних, чотири трактори, в
двох поплавились пiдшипники...
Т а р а н (здивовано). Говориш нiби нормально. Але як же це, що ми
будемо жiнками?
О н и с ь к о. Та не жiнками, а просто: де були ми - там стають вони,
де були вони - там ста?мо ми.
Т а р а н. Хто "вони"?
О н и с ь к о. Жiнки!
Т а р а н. Жiнки? Як?
О н и с ь к о. А ось так: головиха вже стала головою.
Т а р а н. А вiн?
О н и с ь к о. Дома сидiтиме.
Т а р а н. Чим же йому погано?
О н и с ь к о. Йому - нi. А iншим? Корнiй, примiром, буде ланковим, а
Корнi?ха - сторожем.
Т а р а н (зайшовся смiхом). Здорово! Давно б так!
О н и с ь к о. Зачекай смiятися, я не про всiх сказав. Бухгалтером буде
Аристархова жiнка, а його - на свиноферму.
Т а р а н (ще бiльше смi?ться). Аристарха?.. На свиноферму?.. Туди к
бiсовому батьковi - вiн же не зможе нагнутися! З його фiгурою вiн усiх
свиней попереляку?.
О н и с ь к о. Свирид-облiковець пiшов на iнкубатор.
Т а р а н. Чекай, чекай! Облiковцi?
О н и с ь к о. Жiнки!
Т а р а н. Сторожi?
О н и с ь к о. Жiнки!
Т а р а н. Актив? Керiвний склад? Командування колгоспу?
О н и с ь к о. Жiнки!
Т а р а н (смi?ться). Жарту?ш.
О н и с ь к о (сердито). Гиготиш, а менi не до жартiв. Дума?ш, легко
буде оцими руками вим'я коровам викручувать?
Т а р а н. Замiсть Уляни?
О н и с ь к о. Ну да! Уляна - бригадиром тепер.
Т а р а н. От смiхота! Одарко, а йди-но сюди, послухай, що Онисько
розповiда?. Одарко!!
О н и с ь к о. Кричи дужче!
Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там запропастилася? От клята
жiнка, мабуть, спить?!
О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по колгоспу гоголем. Як-не-як -
завмеханiзацi?ю!
Т а р а н. Моя Одарка?
О н и с ь к о. Та твоя ж...
Т а р а н. А я?..
О н и с ь к о. Ти будеш на рiзних роботах - старшим куди пошлють. Бери,
чоловiче, сапу - i в поле!
Т а р а н. Я?
О н и с ь к о. Ти!
Т а р а н. Сапу?
О н и с ь к о. Сапу!
Т а р а н (зрива? з Ониськово? голови рушника, обмоту? собi голову).
Хи-хи-хиI А ти часом не той... Не з похмiлля? Поклянись!
Онисько робить виразний жест клятви.
(Схоплю?ться, бiжить до хати, виносить у тремтячiй руцi папiрець).
Читай-но, що вона пише.
О н и с ь к о (бере папiрця, чита?). "Микольцю..." (До Тарана). Ач яка
ласкава стала. (Чита? далi). "На снiданок звари кулiш, на обiд - борщ.
Зарiж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь
нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузi. Курям намни кукурудзи,
каченятам змiшай сир з вареною картоплею. Вранiшн? молоко не забудь
поставити в погрiб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то
забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кiсники
випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запiзнився..."
Т а р а н (поки Онисько чита?, загина? пальцi, перерахову?, що треба
зробити, потiм сердито). Та що вона?..
О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далi пише:
"Збiгай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до пiвдня спатиме i
на ферму запiзниться".
Т а р а н. А скiльки воно зараз?
О н и с ь к о. Пiв на десяту.
Т а р а н ( хапа?ться за голову). Що ж його робить?
Реве корова.
О н и с ь к о. Корову до?ти пора.
Т а р а н Кажеш, до?ти треба? (На хвилинку замислю?ться, потiм рiшуче).
Добре, Одарочко, подивимось, яко? ти ввечерi заспiва?ш! Побачимо, чия
зверху буде!.. А менi... До?ти так до?ти!
( Хапа? вiдро, хоче бiгти).
О н и с ь к о (бере його пiд руку). Стривай!
Т а р а н. Чого?
О н и с ь к о. Дихни!
Т а р а н (диха?). Ну?
О н и с ь к о (морщиться, вiдверта? голову). I не думай отак до корови
йти. (Нахиля? голову). Помацай!
Т а р а н (маца?). Гуля! Звiдки?
О н и с ь к о. Теж пробував до?ти. Пiшов на ферму замiсть жiнки. Думаю
- не святi горшки лiплять. Пiдходжу до рябо?. Може, зна?ш, рекордистка
наша?
Т а р а н. Ну?
О н и с ь к о. Тiльки присiв бiля не?, а вона поверта? свою мордяку,
дивиться... Я ?й по-свiйському: "Чого витрiщилась?" А вона як дригне та
ратицею по головi! Вiриш, аж каганцi в очах засвiтилися. Очуняв трохи - до
друго?. I та мене почастувала, до третьо? - те ж саме. "Чого вони
показились?" - думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не
терпить!" Зрозумiв? Тобi, голубе, i близько до корови пiдходити не можна,
вiд тебе...
Т а р а н (затуля? долонею рота, диха?). Справдi. Що ж робити? Ага!
(Бiжить до хати, поверта?ться з пляшечкою одеколону). Зараз заб'?мо вражий
дух! (Надпива?). Пахне погано, а на смак нiчого.
О н и с ь к о. Дай попробую. "Шипр". (П'?). Гу-у-у! Неважне!
Т а р а н (плямка? губами). Ще трохи вип'ю, у корови нiздрi великi -
почу?. (П'?, кривиться менше).
О н и с ь к о. При?мно, коли вiд чоловiка пахне! (П'?).
Т а р а н. Годi! (Вiдбира? пляшку). Його тут лишилося на днi!
(Подумав). Однак висохне! (Допива?).
О н и с ь к о. Виходить, "Шипр" можна i всередину приймать?!
Т а р а н. Тiльки дугйе маленькi пляшечки роблять. Воно-то...
О н и с ь к о. Що?
Т а р а н. На спирту. (Повеселiшав). До?ть так до?ть.
Вбiга? Павлик.
П а в л и к (захекавшись). Дядьку Ониську! Ху-у-у! Бiгом на ферму, бо
вас там уже лають. Кажуть: i штраф буде, i в газетi пропечатають!
О н и с ь к о. Лечу!..
П а в л и к (до Тарана). А ваша Наталочка сидить на вигонi бiля калюжi,
очей не видно - пирiжки з мулу робить.
Т а р а н. Горе менi!
П а в л и к. Сьогоднi всi чоловiки сердитi i всi кричать: "Горе нам!" Я
побiг! Швидше, дядьку, запiзнитесь!.. (Вибiга?).
Входить Корнiй з сапою в руках.
К о р н i й. Дай боже здоров'я i два коропи в ятiр.
Т а р а н i О н и с ь к о. Здоров, Корнiю!
К о р н i й (до Тарана). В тебе терпуга нема??!
Т а р а н (знайшов терпуг, пода? Корнi?вi). Вiзьми!
К о р н i й. Пiдгострити треба, бо тупа, як валянок.
Т а р а н. Що воно буде?
К о р н i й. Нiчого! Подума?ш, злякали. Я вiсiм пудiв на плечi скину, а
з сапою не вправлюсь? Дурницi! (Люто гострить сапу). Ми ще ?м покажемо!
О н и с ь к о (приклада? козирком долоню до лоба). Хто то пiшов, чи не
Аристарх?
К о р н i й. I пузатому черга прийшла?
Т а р а н. Пузатi, по-тво?му, не люди?
Входить Аристарх - у халатi, з вилами.
А р и с т а р х (вiддиху?ться). Ну й жарище... Мо? вам!
Т а р а н. Хай живе!
К о р н i й (хихикнув, крiзь зуби). Хвiстiваль! Здоров!
Т а р а н. Куди зiбрався?
А р и с т а р х (люто). На свиноферму!
О н и с ь к о. Ну й халат у тебе... (Встав, обiйшов Аристарха).
Т а р а н. Просили ж колись дiвчата з свиноферми, щоб ?м по другому
халату справили, а ти кричав: "Витрати!"
А р и с т а р х. Якби ж то знаття...
К о р н i й. Спохватився цуцик, як хвоста врубали.
Входить Оверко.
О в е р к о (весело). Добiрному товариству мо? шануваннячко!
А р и с т а р х. Чого ся?ш, як великодн? яйце?
О в е р к о. З магазину бiжу. На плаття дiвчаткам набрав! Жiнка
догосподарювалась до того, що дiти старченятами ходять.
О н и с ь к о. Поши? хто?
О в е р к о. Сам. Не таке це вже мудре дiло.
Т а р а н. I то правда.
А р и с т а р х. Важкувато нам буде!..
Т а р а н. Нiчого, хлопцi! Через три днi на колiнах проситимуть, щоб
знову помiнятись... А дзуськи!..
О н и с ь к о. А проситимуть?
Т а р а н. Побачиш. Але провчити ?х треба. Договiр, товариство, такий:
не згоджуватись нi на що, наче не до нас мова! Марку тримать! Ясно?
О в е р к о. Щоб не кортiло на наше мiсце!
О н и с ь к о. А якщо не попросяться?
Т а р а н. Дурний ти, Ониську, хоч об дорогу вдар! Корову кожен
видо?ть, а бригадиром тепер з головою треба бути.
А р и с т а р х. Так-то воно так, тiльки ж... (Крутить головою). Там
дух дуже далекий вiд конторського... (Жест).
К о р н i й. Вiд цього духу габарити меншають.
А р и с т а р х. "Меншають"! Побачимо, як ти вiдвикатимеш спати по
двадцять годин на добу.
Т а р а н. Товариство, нам не сваритись треба, а гурту держатися -
допомагати один одному.
А р и с т а р х. Спробу?мо...
О в е р к о. I кожну роботу починати з пiснi! Щоб у жiнок вiд заздростi
в носi перчило!
А р и с т а р х. А яко? ж пiснi спiвати?
О н и с ь к о. "Рiдна мати..."
О в е р к о. Нi! Нi! Найбадьорiшо?! Щоб радiсть було видно! (Спiва?).
Т а р а н. Корнiю, давай ти!
К о р н i й. "Если бы парни всей земли..."
Всi пiдтягують.
Т а р а н. Коли вони почують пiсню i попросяться на сво? мiсця,
прикинемось, що не чу?мо...
О в е р к о. Поглухли.
Т а р а н. Попросяться вдруге, а ми ще голоснiше.
О в е р к о. I коли вже втрет? умовлятимуть...
Т а р а н. Навколiшках!
О в е р к о. Тодi згодимось.
К о р н i й. Але скажемо: сидiть i не рипайтесь бiльше!
О н и с ь к о. А коли й вони вдарять по голосах?
Т а р а н. Не вдарять! Побачиш! Ну, браття, закочуйте рукава! Побачимо,
чий козир буде старший! За мною!
Виходять.
Затемнення
КАРТИНА ТРЕТЯ
Подвiр'я Тарана. У всьому помiтна невмiла чоловiча рука: сушиться
дитяча бiлизна, простирадло, посеред двору - вiник, порожн? вiдро,
перевернутi ночви. Таран у фартусi, рукава сорочки закоченi, голова
пов'язана рушником. Вiн оскаженiло мiсить тiсто в дiжi, яка сто?ть на
ослiнчику. По радiо чути бадьорий марш.
Т а р а н (не виймаючи рук з дiжi, важко дихаючи). Господи, за якi
грiхи отака мука?! (Вiддиху?ться). Чи воно борошно погане, чи вчинив не
так?..
Входить Онисько. На головi у нього хустка.
О н и с ь к о (весело). Видно, що Гапка млинцi пекла, бо ворота в
тiстi.
Т а р а н. Невже в тiстi? Будь другом - витри!
О н и с ь к о. Навiщо? Собаки злижуть. Я вчора теж замiсив. Таке було,
i не кажи: i на воротях, i на порозi, i на перелазi. А сьогоднi вже й
слiду не лишилось: то кури поклювали, то пси поласували.
Т а р а н. Вiриш, двi години оце мучусь, а толку нiякого. То було
рiдке, пiдсипав борошна, стало таке, що рук не вирву. А чого це ти хустку
нап'яв?..
О н и с ь к о. Щоб корови не лякались, думатимуть, що Уляна.
Т а р а н. Он воно що! Тодi вiзьми он Одарчину та й мене запни.
О н и с ь к о. Тебе як: на потилицю зав'язати чи пiд бороду?
Т а р а н. Давай пiд бороду: мухи кусають, а одганяти нiяк.
О н и с ь к о (зав'язу? Тара новi хустку). Та в тебе, голубе, й вуса в
тiстi!
Т а р а н. От морока! Вiдрiж ?х! На бiса вони менi! Онисько. Здурiв, чи
що? Ти ж сам говорив колись, що вся краса мужчини в вусах!
Т а р а н. А на дiдька вона менi тепер - ота краса? Свiт не милий. Рiж
- i крапка!
О н и с ь к о (важко зiтхнувши, одрiзу? вуса). Чи думав я коли, що
доведеться тобi таку операцiю робить?!
Т а р а н (глибоко зiтхнувши). Поганi нашi справи...
О н и с ь к о. Води пiдлий!
Т а р а н. Нiкуди.
О н и с ь к о. То мiси жвавiше!
Т а р а н. Руки потерпли. (Насилу вирива? руки з дiжi, витира? об
фартух). Будь другом, скрути менi цигарку, бо вже вуха попухли.
О н и с ь к о. Сам би радий закурить, та не можу.
Т а р а н. Чому?
О н и с ь к о. Пальцiв не зведу докупи. П'ятнадцять корiв по чотири
дiйки - це шiстдесят?! I кожну треба видо?ти. Повiриш, вночi снилося вим'я
таке, як клуня, а дiйки, - як голоблi, а я маленький, наче комар,
причепився на дiйцi та й гойдаюсь. Прокинувся вiд жiнчиних стусанiв.
Кричить на мене: "Не щипайся, дурню!" Я змовчав. Що скажеш?
Т а р а н. Поганi нашi справи!
О н и с ь к о. Ой не кажи. Прийшов до тебе просити, чи не позичиш менi
хоч паляничку, коли спечеш?
Т а р а н. Ти ж учора пiк!
О н и с ь к о (махнув безнадiйно рукою). Пiк, та не допiк... Взяв
муки... Словом, нiякого хлiба не вийшло.
Т а р а н (показу? на дiжу). Думаю пирогiв спекти. Забажалося Одарцi
гостей привести. А хлiб у мене в печi, зараз виймати буду.
О н и с ь к о. То виймай, мо', якраз вдався?
Т а р а н. Постiй тут, щоб, бува, горобцi не пожартували над тiстом, а
я зараз... (Iде в хату).
О н и с ь к о (загляда? в дiжу, вийма? звiдти щось, розгляда?).
Збрехав, iдол! Курив же, ось i недокурок. (Придивля?ться уважнiше).
"Прима". Отак i довiряй людинi! (Дивиться в каструлю, що сто?ть на столi).
Манку варив. Треба й собi таку страву практикувати. Проста рiч: насипав
крупи в молоко, i хай кипить.
Входить Таран. В руках трима? не то паляницю, не то корж.
Т а р а н. Що воно таке? (Простяга? Ониськовi паляницю).
О н и с ь к о (бере, роздивля?ться). Паляниця не паляниця, i корж не
корж... А що ти хотiв пекти?
Т а р а н. Кажу тобi - хлiб!
О н и с ь к о (нюхае). Наче хлiбом пахтить... (Подумавши). Не журись!
Подаватимеш на стiл, нарiж маленькими скибочками. Вони й не розберуть, яка
в нього була форма.
Т а р а н. Спасибi, друже, виручив!
О н и с ь к о. Винахiдливiсть у нашому положеннi - перше дiло. Зварив я
вчора борщ. Подивився на нього, а вiн якийсь пришелепуватий: бiлий, кислий
i горiлим тхне. А тут жiнка на обiд ма? прийти. Що його робити? Недовго
думавши, перекидаю в борщ глечик сметани, зверху склянку цукру, перемiшав
- подаю на стiл. Жiнка пита?: "Це що?" - "Борщ", - кажу. "Який же це
борщ?" - "Загряничний". Я, мовляв, усяку страву готувати вмiю.
Т а р а н (заздрiсна хита? головою). I що ж - ?ла?
О н и с ь к о. Аж за вухами лящало.
Т а р а н. I нiчого?
О н и с ь к о. Обiйшлося. Правда, не без...
Чути шалений рев корiв.
Це за мною!.. (Наче вiдповiдаючи). Бiжу-у!
Т а р а н. Чортiв син, вiн скрiзь викрутиться. А тут що скажеш,
по-турецькому хлiб спечено? А ще ж борщ варити та курку зозулясту рiзати,
що не несеться. А як ти ?? взна?ш, коли вони всi зозулястi. (Виходить).
Спочатку тихо, а потiм несамовито закудкудакали кури. Входить Оверко. В
руках метр, пiд
пахвою жмут ситцю. Огляда? подвiр'я.
О в е р к о (до себе впiвголоса). I хата навстiж, i господаря нема?...
(Гука?). Миколо! Агов!
Т а р а н (виходить, весь у пiр'?). Чого репету?ш?!
О в е р к о. Люди на лiто овець стрижуть, а ти курей скубеш?
Т а р а н. Виздихали б вони, щоб я ?х скуб! Слухай, Оверку, порадь
менi, як узнати, яка курка з яйцем, яка нi?
О в е р к о. Пустяк дiло! Якщо знеслась, значить, у цей момент без
яйця, i навпаки...
Т а р а н. Як же то взнати? Вони в нас, проклятi, всi в одне гнiздо
несуться.
О в е р к о. М-гу! Тодi залиша?ться пощупать.
Т а р а н. Три днi щупаю, а толку нiякого. Будь другом, пощупай! Все ж
- завптахофермою був!
О в е р к о. Дума?ш, я там курей щупав? Здiйснював загальне
керiвництво. А ти не роздумуй - рiж, яку впiймав!
Т а р а н. Одарка велiла, щоб тiльки ту, яка не несеться.
О в е р к о. А квочка у вас ??
Т а р а н. Нема?.
О в е р к о. Тодi рiж пiвня! Вiн точно не несеться.
Т а р а н. Не вийде, голубе. В мене пiвень учений. Як пiзно Одарка
прийде, тiльки вiдчинить хвiртку - вiн одразу менi сигнал пода?. Потiм
подума?, що я не почув, i ще... Краще корову зарiжу, нiж пiвня.
О в е р к о. Ну, як зна?ш, - ти хазя?н. Я за порадою до тебе. Покро?в
дiвчатам плаття, а рукава не виходять. Що його тепер придумать?
Т а р а н (змучено). ? вихiд! Зараз лiто, тепло... Поший ?м сарафани -
i модно, i зручно.
О в е р к о. Золота голова! (Згорта? ситець). Бiжу!..
Т а р а н. Що тобi ще?
О в е р к о. Слухай, твоя Одарка (робить характерний жест) той...
Т а р а н. Майже щовечора з Ониськовою Уляною.
О в е р к о. Моя теж. Що з ними робити? Як ?х вiдучити вiд цього питва?
Т а р а н. Вiдучиш...
О в е р к о. Чув я вiд людей, нiби настiй полину помага?. Напо?ти тричi
- i як рукою знiма?.
Т а р а н. Вони таке п'ють, що тiльки полином i закусювати.
О в е р к о. Твоя ще не просилася, щоб знову на сво? мiсце?
Т а р а н. Куди там. Неначе споконвiку в начальствi ходить.
О в е р к о. Моя теж.
Вбiга? Павлик.
Павлик (до Тарана). Дядьку Таран! Тiтка голова востанн? сказали, щоб ви
йшли цеглу робити.
Т а р а н. Та що вона, божевiльна? Менi треба один день дома побути -
роботи набралось до бiса.
П а в л и к. Iдiть, бо дуже круто сказали...
Т а р а н. А що саме?
П а в л и к. Звелiли передать так: "Якщо цей ледацюга..."
Т а р а н. Хто ледацюга? Я?
П а в л и к. Не перебивайте, бо забуду, як далi. "Якщо цей..."
Т а р а н. Ну?..
П а в л и к. Перебива?те, от i забув! (Дума?). Не згадаю, що далi, але
щось дуже категоричне.
Т а р а н. Що?
П а в л и к. До "ледацюги" запам'ятав, а далi забув.
Т а р а н. Забув би ти, куди ложку нести! Мотай звiдси!
П а в л и к. Пiду узнаю, що пiсля "ледацюги", i повернусь! (Швидко
вибiга?).
О в е р к о. А мене не чiпають. Довiдку вiд лiкаря взяв, що "не в
здоров'?"...
Т а р а н. Як ти ухитрився?
О в е р к о. Прищик у мене вискочив... Таке собi чиренятко. Я до
лiкаря. Так, мовляв, i так - чиряк у мене. Вiн придивився i каже: "У вас
хурункул". А я йому: "Чиряк". Вiн довго гортав якусь книжку й знову до
мене: "Хурункул". А я йому: "Нi, чиряк". Думав вiн, думав i написав менi
бюлетеня на три днi, поки вияснить, що воно за хвороба - чиряк.
Т а р а н. Видно, дуже молодого лiкаря до нас прислали?
О в е р к о. Не в тому рiч. Хлоп'я воно непогане. Але виросло в мiстi,
зразу пiсля школи в iнститут - так живого чиряка i не бачило.
Т а р а н. А в мене i знаку нiде на прищик нема?.
О в е р к о. Посидь на чомусь холодному.
Т а р а н. Де ти знайдеш холодне мiсце в таку спеку?
О в е р к о. Бiля колодязя - на цямринi, там же цемент. Посидь з
годину!..
Т а р а н. Годину? Тут хвилини вiльно? нема?. От життя - чиряка i то
нiколи нажить! Будь здоров! Менi ще роботи по вуха!
О в е р к о. Менi теж треба сарафани шити. Бувай здоров! А чому ти не
спiва?ш, як домовились? Жiнки ще подумають, що нам тяжко, i почнуть
смiятись...
Т а р а н. Куди там спiвати! Ридма ридати хочеться!
О в е р к о. А як же з маркою?
Т а р а н. Не дражни мене, Оверку, бо розсерджусь i скажу, як...
О в е р к о. Ясно. (Навшпиньках виходить).
Згодом заходить Аристарх, змучений, насилу переставля? ноги.
А р и с т а р х (простогнав). Боже поможи!
Т а р а н. Тебе ще не вистачало... Тут цiлiсiнький день наче мужеська
консультацiя: не той, то iнший вешта?ться - працювати нiколи.
А р и с т а р х. Сам винен! Збудував хату на роздорiжжi - от нiхто й не
мина?, хоч би й хотiв. Перепочити можна?
Т а р а н. Кажи швидше, чого прийшов? Бачиш, чоловiк пироги збира?ться
пекти?
А р и с т а р х (хоче пiдiйти до дiжi). Пироги...
Т а р а н. Не пiдходь!.. Ти ж увесь той... пропитаний...
А р и с т а р х. Не троянди вирощую, а свиней. Не лише пахну - скоро
хрюкати почну. А сiсти можна?
Т а р а н. Сiдай, тiльки подалi...
А р и с т а р х. Свинарник збудували цегляний, навiки! А на бiса вiн
такий потрiбний, коли в ньому нi дихати, нi повернутись нiде?
Т а р а н. А хто будував?
А р и с т а р х. Ми з тобою... Думалось, як краще... Кiношники,
кореспонденти при?здили... Всiм було добре, а свиням, виявилось, погано.
Т а р а н. Сам же на правлiннi виступав. "Треба, - кричав, - так
будувати, щоб по всiх газетах луна пiшла!"
А р и с т а р х. Каюсь, виступав...
Т а р а н. Тепер мовчи та диш на батькiв книш. Проси технiку, щоб
конвей?ром все подавалось...
А р и с т а р х. Куди там технiку, тачкою насилу про?деш... Ось... За
тиждень спересердя кiлограмiв двадцять скинув. А це прийшов просити: чи
нема? в тебе якихось стареньких пiдтяжок, бо ще день - i штани в зубах
носитиму.
Т а р а н. Я сам шосту дiрку в поясi проколюю, не допомага?. Застiбаю
петлю штанiв на гудзик сорочки. (Показу?). Ось так... Помага?...
А р и с т а р х. Спасибi на добрiм словi! Так, кажеш, пироги...
Т а р а н. Давай, давай! Проходь!
А р и с т а р х. Гiрка наша доля чоловiча, така гiрка, що... (Повiльно
пiшов похнюпившись).
Т а р а н (продовжу? мiсити тiсто. Глянувши на вулицю). Знову когось
чорт несе! Ну, не дадуть спокiйно дiла зробити - хоч гвалт кричи! От
напасть! Чи хату перенести, чи вовкодава злющого придбати. Заховаюсь!
Подивиться, що нема? нiкого, i пiде. (Витира? руки об фартух i хова?ться).
Входить Катерина, рум'яна вiд роботи i сонця, чимось схвильована.
К а т е р и н а. Нема? нiкого, чи що? Агов, дядьку!.. Чи, може, тепер
треба називати дядиною? Дядьку-дядино, де ви там?.. (Загляда? в дiжу). Ой
помру, тiсто замiсив, значить дома. Треба зачекати, а то покинув дiжу
напризволяще i пiшов... (Накрива? дiжу рушником).
На ганок виходить Таран.
Т а р а н. Ти що ж дума?ш - у мене прохiдний двiр?
К а т е р и н а. Здрастуйте, я до вас у справi.
Т а р а н. Яка тепер до мене може бути справа! Кажи, чого прийшла, часу
нема?!
К а т е р и н а. На вашого племiнника скаржитись.
Т а р а н. Нако?в щось?
К а т е р и н а. Та нi. Отож перейшла я працювати в контору замiсть
нього, а його на свиноферму послали...
Т а р а н (гiрко). Не на нього одного така напасть...
К а т е р и н а. Не в тому рiч! Менi обридло в конторi сидiти, над
рахiвницею куняти. Хочу до дiла, а Грицько вперся i слухати не хоче про
бухгалтерiю.
Т а р а н. Не хоче?
К а т е р и н а. Не хоче. Каже, сподобалось йому на фермi. Вирiшив
викликати на змагання дядька Аристарха i показати йому, як треба
працювати. I в контору, мовляв, нi за якi грошi не повернеться!
Т а р а н. Здурiв парубок.
К а т е р и н а. Умовте його, дядечку, повернутись назад! А то
крутиться так з ранку до ночi, свiту бiлого не бачить за тими свиньми.
Т а р а н. Я з нього дурощi вижену!
К а т е р и н а. Спасибi вам! Повiк не забуду!
Т а р а н. Нема? за що. На весiллi першу чарку пiднесеш. Чи, може, не
буде весiлля?
К а т е р и н а (засоромившись). Та... Я не знаю...
Т а р а н. Так я знаю. Грицькова мати вже хату до заручин прибира?... А
там, дивись, i...
К а т е р и н а. Дядечку, рiдний мiй, якби ви знали, що ви менi...
Спасибi вам. (Гаряче цiлу? Тарана в щоку i вибiга?).
Т а р а н. Що то воно - молодiсть... (Торкнувшись пальцями щоки). Як то
при?мно, коли молода дiвчина цiлу?... Таке почуття, нiби з келиха пахучого
меду пригубиш... Та й ми ще козаки (Виструнчу?ться i раптом скрику?). Ой!
Поперек! Наче качалкою хто оперезав...
Вбiга? Павлик.
П а в л и к. Дядьку Таран! Вас кличуть в контору на збори ледацюг!
(Вибiга?).
Т а р а н. Пропали мо? пирiжки! Та що пирiжки - гордiсть чоловiча гине!
"На збори ледацюг!" Дожився.
Завiса
ДIЯ ДРУГА
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Вечiр. Таранове подвiр'я. Святково одягнена Одарка лежить у гамаку,
наспiву?. На нiй барвиста сукня, туфлi на високих каблуках, на головi
вiнком викладена коса. Таран, довго примiряючись, накрива? на стiл:
ставить оселедець, редиску, голландський сир, домашню ковбасу.
Т а р а н. Багато вас буде? На скiльки накривать?
О д а р к а. Прийдуть - пораху?ш! Дiстав?
Т а р а н. Чого?
О д а р к а. "Чого, чого".
Т а р а н. "Три гички"? Та дiстав. У Хвильки... З яко? це нагоди, хотiв
би я знати, п'янку затiва?те?!
О д а р к а. Не твого чоловiчого розуму дiло! (Пiдходить до Тарана,
зневажливо дивиться на нього). Ходиш, як опудало: згорбився, неодягнений -
дивитись гидко!
Т а р а н (благальна). Хiба ти не бачиш, я за цiлий день i не присiв:
встав до схiд сонця, ?сти наварив, город прополов, а потiм цiлiсiнький
день цеглу робив. Кручусь, як муха в окропi. Ти прийшла з роботи - та в
гамак, а в мене в поперецi аж гуде! Думав, увечерi вiдпочину, так ти знову
затiяла...
О д а р к а. "Так ти, так ти..." Вже заторохтiв! Переробився! Iди
переодягнись!.. Осточортiв сво?ми розмовами!
Таран, зiтхаючи, iде в хату.
(Оглядаючи стiл). Огiрки малосольнi де?.. Зроби вже одне дiло, потiм за
друге берись!
Т а р а н (виносить миску з малосольними огiрками, пляшку, ставить на
стiл). Сама ж наказала менi переодягтись.
О д а р к а. Цибулi покриши до оселедця!
Т а р а н. Зараз покришу! (Кришить цибулю, витираючи сльози).
О д а р к а. Коли ти вже навчишся на стiл накривати?.. Принеси сметани!
Т а р а н. Пiди вiзьми в погребi!
О д а р к а. Не вистачало, щоб я в погрiб лазила. Ти скоро й борщ
заставиш мене варити? Чого зiгнувся, як дiд столiтнiй?
Т а р а н. Поперек болить.
О д а р к а. Киснеш завжди, все в тебе щось болить! Придурки - ось твоя
хвороба! Он люди скоро прийдуть!
Таран iде в хату. З'явля?ться Уляна, одягнена, як i Одарка,
по-святковому.
У л я н а (пишно). Здрастуйте на вашiм щасливiм подвiр'?.
О д а р к а. Здрастуй! А де ж бухгалтер наш?
У л я н а. Зараз буде. Чула я, проходячи, як вона свого Аристарха
чистила...
О д а р к а. ?м тiльки попусти... Розгнуздались, розледачiли, далi
нiкуди.
У л я н а. Строгостi з нашого боку не вiдчувають.
О д а р к а. Роботи багато. Нiколи ?м гайки позакручувать!
У л я н а. А слiд би вже закрутить, а то ми потура?мо, а вони скоро на
голову нам сядуть. (П'? квас). От спасибi.
О д а р к а. Пий на здоров'я.
У л я н а. Треба пiдскочити за Ганною, бо буде до пiвночi з Аристархом
дискусiю розводити.
О д а р к а. Ходiмо разом!
Виходять.
З погреба вилазить Таран, ставить на стiл сметану, квашенi помiдори,
великий
глек квасу, пляшку.
Т а р а н. Пийте! Щоб воно вам поперек горла стало!
Входить Оверко, весело наспiвуючи.
О в е р к о. Добрий вечiр! Гостей чека?ш?
Т а р а н. Якi там гостi, - обнаковенна п'янка! Приходь через годину -
побачиш.
О в е р к о. А ти не пробував настою полину давати?
Т а р а н. ?й хоч дьогтю дай - однак питиме! Бачиш - "Три гички"?!
О в е р к о. Така наша доля: жiнкам пить, чоловiкам сльози лить!
Прийшов я знову до тебе за порадою...
Т а р а н. Щось задумав шити?
О в е р к о. Та отож кро?в на дво? платтiв - не вийшло... Перекро?в на
сарафани - виходять короткi... Що порадиш?
Т а р а н. Оборочку пусти внизу. I не помiтять, що доточив.
О в е р к о. От пень! Чого ж я ранiше... Спасибi, друже. (Мнеться, щось
хоче сказати). Не хотiв я тобi говорити, а совiсть мучить...
Т а р а н. Що там ще?
О в е р к о. А не скажеш нiкому, що вiд мене пiшло?
Т а р а н (закрив долонею рота). М-м-м!
О в е р к о (та?мниче). Люди говорять, що твоя Одарка... бiля Свирида.
(Пройшовся пiвнем навколо Тарана).
Т а р а н (вражений). Невже це правда?!
О в е р к о. Чоловiки дарма не говоритимуть нiкогда!
Т а р а н. А я думаю: чого-то Свирида назад в контору забрали? Спасибi,
друже.
О в е р к о (крiзь зуби). Ти пiди йому вiкна побий!.. Хай зна?, як
чужих жiнок переманювати!.. Мовчи ж, ради бога, що вiд мене почув, бо
за?дять! (Швидко виходить).
Т а р а н (страждальна). До Свирида... Значить, кращого знайшла?..
(Витира? фартухом очi).
Входять Одарка й Уляна. За ними - Ганна, одягнена помiському, з гiтарою
через плече. Ганна тихо заходить Тарану за спину, закрива? долонями
йому очi. Таран сердито вирива?ться.
Г а н н а. Здоров, кавалер!
Т а р а н (люто). Здрастуй! Тобi пустощi в головi!.. (Пiшов).
Г а н н а (до Одарки). Чого вiн, як з цепу зiрвався?
О д а р к а. Хiба ?х розбереш, чоловiкiв. Не iнакше, як якийсь гедзь
укусив. Прошу сiдати до столу - за чаркою розберемо, що й до чого.
Сiдають до столу.
(Налива? чарки). Гульнемо, подруженьки, чоловiкам на заздрiсть, вип'?мо
та заспiва?мо, щоб у них аж зашпори у п'яти позаходили!
У л я н а (крiзь смiх). Хай полюбуються! Ти ж тiльки не передай кутi
меду, щоб не зняли гвалту...
Входить Таран.
Г а н н а. Налл?мо i хазя?ну?
Таран стрепенувся, ожив.
О д а р к а (з натяками. Тарану). Вiн у мене не-пи-ту-щий!
Таран одразу знидiв, облизав губи, пiщов до хати.
Г а н н а. Мiй теж i в рот не бере.
У л я н а. Так за що ж вип'?мо, подруженьки, роси оцi?? перчено??
(Пiдморгнула Ганнi та Одарцi).
О д а р к а. За вiчне благополуччя на роботi i дома!
Г а н н а. Iменно! За вiчне i безповоротне!
В с i. Будьмо!
У л я н а. Будьмо!
Всi п'ють.
(Навмисне смаку?). Ну й прекрасна рiдина, скажу я вам!
О д а р к а. Iсторична! Запорожцi перед походом iншо? не вживали.
У л я н а. Для здоров'я кращого нектару i не придумати.
Г а н н а. Кажуть, молодiсть дiвочу поверта?.
Входить Онисько.
О н и с ь к о (лагiдно). Вечiр добрий!
Г а н н а. Здоров, здоров, парубче!
О н и с ь к о. Смачного вам!
Г а н н а. Дяку?мо!
Онисько криво посмiха?ться, але, помiтивши суворий погляд
Уляни, одразу принишк.
У л я н а. Тебе ще тут не вистачало... Чого прийшов?..
О н и с ь к о (солодко). Соди позичити.
У л я н а. Зна?мо, яка сода! За мною стежиш?!
О н и с ь к о. Бог з тобою, Улясю, чого б я стежив?
(Миттю шмигнув до хати).
О д а р к а. Вiн у тебе смирний.
У л я н а. Виховала! А спочатку був такий, що пальця в рот не клади.
Г а н н а. Кажуть, вiн на фермi непогано працю??
У л я н а. Призвича?вся. Тiльки вночi тiпа?ться i мене всякими
коров'ячими iменами назива?.
О д а р к а. Може, хоч з нього люди будуть.
На подвiр'я, ввiбравши голову в плечi, навшпиньки
заходить Аристарх.
Дивись-но, Ганно, i твоя любов навшпиньках пробира?ться...
Г а н н а (встала, зупинила сердитий погляд на Аристарховi, який,
махаючи руками, обходить стiл стороною). Чого?
А р и с т а р х (вибачаючись). Я на хвилинку... Позичу лаврового
листочка - i додому... (Шмигнув до хати).
У л я н а. Ну, тепер, коли нареченi в зборi, грянемо пiсню. Хай ?м у
носi поперчить.
Спiвають.
Вбiга? Павлик.
З хати виходить Таран, прихилився до дерева, слуха?.
П а в л и к. Тiтко Одарко! Там щось у двигунi зiпсувалось, технiка не
знайшли, так за вами послали.
О д а р к а (начальственно). Що зiпсувалось?
П а в л и к. Не знаю.
О д а р к а. Дiзнайся, а тодi ганяй!
П а в л и к. ?сть! (Вибiга?).
О д а р к а (до Тарана). Що ти за огiрки подав, плюскавi якiсь?..
Т а р а н. Якi ?, такi й подав! Може, в Свирида миргородськi ?ла, то
йди до нього!
О д а р к а. До чого тут Свирид?
Т а р а н. Тобi краще знати!
Г а н н а. Вже хтось наговорив?
У л я н а. Оверко. Той тiльки те й робить, що плiтки по селу збира? та
розносить. Нiчого, ось я його до цегли поставлю, зразу втихомириться!
О д а р к а. Правильно! (До Тарана). Нiж ото плiтки вислухувать -
подумав би краще, що до столу подати... жiнцi!.. М'яса нi кусочка, наче
бiднiсть яка...
Т а р а н. Не рiзати ж кожного дня курку.
О д а р к а. Рiж пiвня!..
Т а р а н. Знову пiвень!..
О д а р к а. Сказано - значить, рiж! (До гостей). Просто спасу вiд того
пiвня нема?, як здурiв! Тiльки прийдеш додому, вiдчиниш хвiртку - вже й
горланить.
Т а р а н. Не приходь опiвночi!
О д а р к а. Тебе забула спитати, коли приходити!
В хлiвi реве корова.
Чого вона реве?
Т а р а н. Пiди запитай! (Бере зi столу порожнi тарiлки. iде в хату,
потiм тихенько поверта?ться, слуха?).
Жiнки помiчають його, але не подають виду.
У л я н а. Гострий вiн у тебе на язик.
О д а р к а. Слова не можна сказати. Ось нехай я трохи бiльше вип'ю, я
йому дам вiдповiдь на всi запитання!
У л я н а (тихо). А ти таки до Свирида залицялась?
О д а р к а. Та якось бiля контори пригорнула разок, а тут Оверка
принесло. Побачив i понiс по селу. Тепер мiй дорiкатиме до зелених
вiникiв.
Г а н н а (голосно). Всi вони такi!
У л я н а (до Ганни). А ти чого з сво?м завелась сьогоднi? Теж,
мабуть...
Г а н н а. Та нi... Почалося з халатiв. Чого й чого по другому халату
не справимо свинарям? Свиноферма йому тiсною стала, механiзацiя
запущена... Як визвiрився!..
О д а р к а. I ти змовчала?
Г а н н а. Я тiльки хрясь по столу, а вiн у сльози!
У л я н а. А почули б ви, який гамiр у мо?й бригадi чоловiки зняли.
"Кукурудзу треба механiзмами обробляти, - кричать, - як у сусiднiх
колгоспах!"
О д а р к а. У всiх на язицi та механiзацiя. Доярам - пiдвiсну дорогу
давай, електродо?лки...
Г а н н а (розпалено). Розперезались!!!
Т а р а н (не витримав, пiдходить до столу). Бо таки й правда! Нiчого
на iнтузiазмi ви?жджать! Годi спини гнуть! У сусiдiв он i на фермах, i
бiля кукурудзи - скрiзь мотор...
О д а р к а (скипiла). Не твого чоловiчого розуму це дiло! Помiдорiв
принеси!
Таран стрепенувся, миттю побiг.
Г а н н а. Бачите? Ти ?м добро роби, а вони ще й брикаються!
О д а р к а. Зда?ться, нагнали страху, хай ?м грець! (Налива? повнi
келихи квасу). Прохолоджуйтесь!
З хати на ганок боком виходять Аристарх i Онисько.
Таран виносить миску з помiдорами, побачив, що жiнки перейшли
на келихи, - оторопiв.
Т а р а н. З такою дозою - краще закусюйте! Це вам не шам...
О д а р к а (перебива?). Нiчого вчить! Пироги давай!
Будьмо!
Жiнки випили все до дна. Чоловiки заплющили очi вiд страху. Знову
вбiга? Павлик.
П а в л и к. Тiтко Одарко! Кажуть, щось у моторi зiпсувалось...
О д а р к а. А що саме?
П а в л и к. Не знаю.
О д а р к а. То чого ж бiга?ш? Узнай!
П а в л и к. Ясно! (Вибiга?).
У л я н а. I поспiвати не дадуть... (Заспiву?).
Жiнки, спiваючи, iдуть у садок за хату.
Ховаючись од жiнок, на подвiр'я пробира?ться Оверко. Вiн при?дну?ться
до чоловiкiв,
що, похнюпившись, посiдали пiд тином.
О н и с ь к о. Да-а-а! Оце гулятимуть тепер до пiвночi, а потiм мучся з
ними ще вдома.
Т а р а н. Яка тобi мука?
О н и с ь к о. Не говори, куме. Прийде додому, так i давай спiвати.
Спiвай уже сама, бiс з тобою! Так нi, i мене заставля? пiдтягувати.
А р и с т а р х. I що ж - пiдтягу?ш?
О н и с ь к о. Хiба хочеш - мусиш... В Аристарха - ото добро.
А р и с т а р х. Хлопцi, хлопцi! Бодай нiкому не дiждати такого добра.
Т а р а н. Та чого ти там бiдка?шся? Тобi ще жить можна...
А р и с т а р х. Ех, "жить можна"!
О н и с ь к о. Я вже думав розвестись зi сво?ю через цi пiснi - так
дiти...
А р и с т а р х. Отож-то й воно...
Т а р а н. Зв'язали нам руки, куди подiнешся?..
Входить Корнiй з вузликом в руках.
К о р н i й. Здоровi були, руководителi!
А р и с т а р х. А ти, Корнiю, може, в гостi ходив, що з глечиком i
вузликом?
К о р н i й. Якi там гостi... Бiгав до сво?? преподобно? сторожихи.
Т а р а н. Скучив?..
К о р н i й. Сказала, щоб парного молока принiс.
Чоловiки, спiвчуваючи, хитають головами.
Бiг, мало не лопнув i... спiзнився, вона вже задрiмала, перехотiлось, а
може, iншого молока процiдила.
О в е р к о. А я оце в понятих був. Хвилька ж у сусiдствi зi мною живе.
А нюх у мене добрий: чую, закваскою в не? пахне, другий день сильнiше,
третiй ще сильнiше. Я й дзенькнув у район - мовляв, увечерi основний
процес вiдбудеться...
К о р н i й. I я дзвонив.
Т а р а н. I що ж, накрили?
О в е р к о. Ще первачок капав, як застали. А в погребi вiдер з п'ять
готовенько? знайшли. Урвалося Хвильчине щастя!
Т а р а н. Слава богу! Так ?й i треба. Щоб наших жiнок не обпоювала!
К о р н i й. Давайте, хлопцi, на радощах по пирiжку з'?мо, бо я ще
сьогоднi i рiски в ротi не мав, а молоко геть-чисто розлилося. (Розда?
пироги).
Всi помалу жують. Тихо. Спiв жiнок. Чоловiки ховаються в хатi.
Входять жiнки.
О д а р к а. А нам справдi живеться непогано. В колгоспi тепер i грошi,
i хлiб, i до хлiба. Майже у кожного велосипед, радiо... В магазин зайдеш -
вередують, давай ?м дорожче та красивiше.
О д а р к а бере пiд руки подруг, i так, обнявшись, усi тро? попливли в
легкому танку, притупуючи каблуками.
Г а н н а. Жити можна! Тiльки набридають з отою собiвартiстю. Вчора
нашiй головисi в районi дуже строго сказали. При?хала така червона, як
отой кавун. Що не кажiть, собiвартiсть продукцi? у нас ще висока.
О д а р к а. Нiчого! На чоловiкiв пiднажмем - i собiвартiсть знизимо.
Тим бiльше, що чоловiки - така технiка, що нi тобi амортизацi?, нi
запасних частин, нi капiтального ремонту не потребують.
У л я н а. Треба нажать! Зiбрати збори та всипати ?м пiд перше число!
Ти там, Ганно, пiдкажи головисi пiд гарячу руку!
Г а н н а. Неодмiнно.
Вбiга? Павлик.
П а в л и к. Кажуть, тiтко, всерединi мотора зiпсувалось, а що - не
знають...
О д а р к а. Вони там не знають, а я тут мушу знати...
У л я н а. Скажи - зайнята!
Г а н н а. Обговорю? заходи по зниженню собiвартостi продукцi?...
П а в л и к. ?сть! (Вибiга?).
О д а р к а. Нумо, подруженьки, спробу?мо ще шампанського для
прохолоди!Таранчику!
На ганок виходить Таран.
Зроби ласку, - одкрий нам того, що з золотою головкою!.. Пiдставляйте,
подруженьки-сусiдоньки, келихи, бо воно - як серце дiвоче: не збережеш -
розiлл?ться! Ну, чого дивишся середою на п'ятницю? Давай залп! Та бiгом
якусь веселеньку музику нам включи, чу?ш? Таран. Зда?ться, закругляються.
Таран вiдкоркову? шампанське. Пострiл пробки. Жiнки спiвають
туш. Таран, ковтаючи слину, налива? келихи, потiм швиденько бiжить
до хати, ставить пластинку.
О д а р к а. Щоб довiку в миру та благополуччi!
У л я н а. У начальствi та в пошанi!
Г а н н а. В керiвництвi та в коханнi!
Поволi випивають келихи, музика звучить на повну силу. На воротях
з'явля?ться Олена Устимiвна, пильно дивиться на жiнок. Тi завмерли.
Одарка сердито подивилась на Тарана, той кинувся до хати.
Музика стихла. Пауза.
У с т и м i в н а. Випива?те, значить?! А менi на закуску критику
залиша?ться жувати? Чоловiкам дали волю, розбалували ?х, а я сама
собiвартiсть знижувати буду?! Добре господарю?мо!.. Ось я з вами на
правлiннi поговорю! (Виходить).
Г а н н а. Це що ж виходить? Дитина той, а невiстка винна? Доки це
буде?
Жiнки виганяють чоловiкiв з хати.
Чого стали, носи повiсили? Чи, може, вам наша кумпанiя не до вподоби?
Ану! Танцюй, халамидники!
Танець чоловiкiв. Танцюють через такт, через два, потiм по одному
падають на землю. Аристарх, Корнiй, Таран, Оверко, Онисько
попадали обличчям вниз, лежать нерухомо.
О д а р к а. Тепер полежте та подумайте.
Г а н н а. А ми пiдемо готувати загальнi збори!
У л я н а. Ясно?
Всi три швидко виходять.
Т а р а н. По-мо?му, товариство, нижче впасти вже не можна!
Завiса
_КАРТИНА П__'__ЯТА _
Вулиця бiля Тара нового подвiр'я. Швидко входить Катерин а з вузликом
у руцi, за нею вибiга? Грицько, заступа? дорогу.
Г р и ц ь к о. Чому, Катю, чому? Або убий мене на мiсцi, або скажи,
чому ти проти нашого весiлля?
К а т е р и н а. Весiлля не буде!
Г р и ц ь к о. Чим я тебе прогнiвив? Може, поговiр який почула - не
вiр!
К а т е р и н а. Весiлля не жди!
Г р и ц ь к о. Не пущу!..
К а т е р и н а. Востанн? тобi кажу - або переходь на мо? мiсце в
контору, а я повернусь на ферму до свиней, або...
Г р и ц ь к о. Що?
К а т е р и н а. I знати тебе не хочу!.. (Одвернулась).
Г р и ц ь к о (лагiдно). Гаразд, Катю, давай будемо мiркувати так:
скiльки менi рокiв?!
К а т е р и н а. Почався третiй десяток...
Г р и ц ь к о. Сила в мене ??
Катерина знизала плечима, Грицько хапа? ?? на руки, швидко крутить
навколо себе.
К а т е р и н а. Пусти, навiжений!..
Г р и ц ь к о. Говори: ? сила чи нема??
К а т е р и н а. Ну... ?...
Г р и ц ь к о (обережно опуска? ?? на землю). Так от слухай. Через
кiльканадцять рокiв настане комунiзм! Нашi з тобою дiти...
Катерина легенько вдарила його пальцем по губах i засоромилась.
...запитають: "А що ви робили, тату, по дорозi в комунiзм?" А я ?м
скажу: "Мати працювала, а я, дiточки, сидiв у конторi та пiдраховував ??
трудоднi". Та вони такого батька соромитись будуть! Нi, Катю! Як хочеш, а
я в контору не повернусь!
К а т е р и н а. А я, по-тво?му, що? Стара вже чи iнвалiд який? Чому я
мушу за рахiвницею сидiти?
Г р и ц ь к о. Я за те, щоб i ти покинула контору!
К а т е р и н а. А як це зробити?
Г р и ц ь к о. Дуже просто. Покритикуй наше нинiшн? жiноче правлiння, -
а його ? за що критикувать, - i скiнчиться твоя конторська кар'?ра.
К а т е р и н а. Гада?ш, допоможе?
Г р и ц ь к о. Сама перекона?шся! От вони збирають нараду, щоб на
чоловiкiв пiднажать, а ти й стань на чоловiчу сторону. Побачимо, чим
кiнчиться...
К а т е р и н а. Гаразд, Грицю!
Г р и ц ь к о. А щодо весiлля, то менi вже ясно. Тут говори не говори,
коли серце мовчить, слово не допоможе...
К а т е р и н а. Зачекай! (Розгорта? вишивану хустинку, пода? Грицьковi
гiлку калини). Вiзьми!..
Г р и ц ь к о. Калина?
К а т е р и н а. Пiд осокором, бiля нашо? криницi, росте. Iшла сюди, а
вона нiби просить: зiрви мене, я тобi в пригодi стану! От я й зiрвала...
Г р и ц ь к о (сумно). Калину дарують перед розлукою...
К а т е р и н а (швидко). I перед весiллям... (Спохватилась).
Г р и ц ь к о. Такого я ще не чував...
К а т е р и н а. А менi мати казали... Хочеш, я тобi повiдаю? Було це в
сиву давнину... Ще тодi, як в нашiм кра? розбiйничали коршуни-ординцi... В
темнi ночi, коли тiльки пугач шугав над землею, прокрадались вони глухими
дорогами, щоб здобути укра?нських красунь дiвчат...
Хижими круками налiтали ординцi на заснулi села. Ще палахкотiло
полум'я, замiтаючи слiди закривавлених ятаганiв, а круки-ординцi
поверталися з багатою здобиччю.
Не плакали горлицi-полонянки, страшне горе висушувало ?м сльози, а ще
страшнiше горе чекало ?х: хоч i золотi, а кайдани, хоч i розкiш, а в
рабствi, хоч i лишиться краса, та осоромленою буде - дiстанеться нелюбому,
некоханому...
I вирiшили тодi дiвчата: не бути цьому!
Темно? ночi, на коротких перепочинках, полонянки вихоплювали в ординцiв
мечi, краяли сво? обличчя, нiвечили свою вроду. Хай лишиться вона навiчно
в отчiм кра?!
I от на тому мiсцi, де дiвчата розлучались iз сво?ю красою, виростала
калина... Омита росою, овiяна вiтром, напо?на щедрою землею, вона росла,
красива та горда. Тiльки сонце смiло цiлувати ?? кетяги - червонi, як уста
дiвчини.
Тож i дарують дiвчата калину тому, хто заполонив ?х серце, кого назвало
воно сво?м судженим... Так менi мати казали.
Здалеку чути пiсню.
Г р и ц ь к о. Чу?ш?
К а т е р и н а. Про калину спiвають.
Г р и ц ь к о. Ходiм до них.
Обнявшись, виходять.
Завiса
КАРТИНА ШОСТА
Бiля контори колгоспу. Садочок, лавочки. Дошка показникiв. Входить
Онисько,
присiда? на лавочку.
О н и с ь к о. От де благодать - тихо, як у вусi. Повiтря чисте, як в
будинку вiдпочинку. I конторникiв не чутно, розбiглися. Мабуть,
уповноважений ма? при?хати...
Входить Корнiй, згорблений, у руках цiпок.
К о р н i й. Диха?ш? (Пода? руку). Не жми, ради бога, за пальцi, це ж
тобi не дiйка!..
О н и с ь к о (смi?ться). Професiйна звичка, брате! За день п'ять тисяч
разiв доводиться отак робити... Тепер я навкулачки будь-кого поб'ю!
К о р н i й. А в мене де й сила дiлась. Повiриш, розiгнутись не можу,
так поперек болить. Пiвтора гектара бурякiв, три гектари кукурудзи, i все
це треба пройти рачки... I не раз! Ой!..
О н и с ь к о. Зате жiночка в тебе нiвроку погладшала, зарум'янилась.
К о р н i й. Чом же ?й не гладшати? Увечерi вiзьме патерицю та йде
спати пiд комору. Сторож назива?ться! Прийде вранцi додому - поснiда?
готовеньке i знову хропака... (Зiтха?). Та хiба тiльки мо?й так живеться?
Он Охрiмова - погнала чоловiка цеглу робити, а сама молоко возить. Пика
бiльша бiдона! Плаття на нiй трiщить по всiх швах, не витриму? нiяко?
критики. Iнтелiгенцiю з себе корчить то в конторi, то бiля кооперацi?
крутиться.
О н и с ь к о (зiтхнув). Жiнкам добре живеться!
К о р н i й. Бо при владi. Не чув, чого це нас зганяють?
О н и с ь к о. Чертова накачка!
К о р н i й. Мене вже качать нiкуди. Вчора прасую сво?й спiдницю, а
вона ходить круг мене - те не так та оте не так. То якогось рубчика
придушить, якесь плiсе-гофре. Я розсердився, гофруй, кажу, сама. Вона як
схопить утюга та на мене. Якби не вiдхилився, стругай домовину. Як був при
здоров'?, то держала, а тепер, каже, кину. (Витира? сльози).
О н и с ь к о. В тебе дрiжджiв нема?? Хочу млинцiв спекти.
К о р н i й. Пiсля зборiв зайдемо - дам.
О н и с ь к о. I соди?
К о р н i й. I соди. В мене все ?. Жiнка вередлива, доводиться то
млинцi, то вареники, то калачi пекти. Я в домi всякi марципани держу.
Входять Таран i Аристарх.
А р и с т а р х. Шановному товариству... Сядемо, Таране, отут...
Спочинемо...
Т а р а н. Де-небудь, аби сiсти... Ой!..
Сiдають.
А р и с т а р х. Так ото таке зi мною робиться: на два пуди схуд.
Т а р а н. У цi штани тепер тро? таких, як ти, влiзе.
А р и с т а р х. А ти на що перевiвся? Ще ж тiльки сорок рокiв, а вже
старий, як дiд.
Т а р а н. Одарка дорiка?: згорблений, невеселий...
А р и с т а р х. Повеселишся... Я оце в сво?му карцерi трохи оговтався,
нiби легше стало. А тут ще нова морока: Гриць на змагання мене викликав по
свинях, треба тягти... (Низько схилив голову).
Т а р а н. Болючi струни смика? Грицько. Правда твоя, сусiде, кепське
дiло наше... (Теж знидiв).
Входить Оверко з дитиною на руках.
О в е р к о. Добiрному товариству мо? шануваннячко. Здоровi були,
орли!..
А р и с т а р х. Здоров, здоров, модистко!
О в е р к о. Не говори, дiти скоро голi ходитимуть.
Т а р а н. Грошей нема?, чи що?
О в е р к о. Грошi ?, та купити нiде.
Т а р а н. Ти ж ?м плаття шив?
О в е р к о. Шив... Та не дошив... Думав спочатку обом дiвчатам плаття
будуть - кро?в, кро?в, поки i сарафани не виходять. Хотiв кофтинки стулити
- знову кро?в i... (Махнув рукою).
Т а р а н. Що? Не вийшло?
Корнiй хита? головою.
О в е р к о. Вийшло клинцiв штук сто. Вiддав меншенькiй гратись. Ляльки
робить. Вчора ?здили кооператори за товаром, всього навезли, навiть
капрону, а дитячих платтячок нема?.
О н и с ь к о. Корнiю, ти хоч не засни.
К о р н i й. I охота тобi говорить.
Входить Одарка.
О д а р к а. Чого це позбиралися, наче на вечорницi? Дома роботи нема??
Т а р а н. Ти за нас робити не будеш!
О д а р к а. Не розписуйся за всiх, бо олiвця зломиш!
А р и с т а р х. Нас викликали на збори... (Осiкся).
О д а р к а. Коли викликали, сюди роботу треба було взять!(Iде в
контору).
О н и с ь к о. А ми взяли, от! (Показу? шитво).
О в е р к о. Вони нашого брата, чоловiка, нi за що вважають.
Т а р а н. Ви тiльки не дрейфте, сьогоднi ?м усе викажем! Терпiти далi
не будемо!
О в е р к о. А мо', не треба? Тiльки горя наживеш.
Т а р а н. Бiльше не наживеш, як ма?ш!
О в е р к о. Чого вони хочуть вiд нас?
К о р н i й. Скорiше починали б! З нiг валюсь, так спати хочеться...
Заходять Катерина i Грицько.
К а т е р и н а. День добрий усiм!
О н и с ь к о. Здрастуй, красуне!
К о р н i й. Нашого полку прибуло!
Г р и ц ь к о. Ще не починали?
О н и с ь к о. Начальства нема?.
Входять Ганна i Уляна.
Т а р а н. Скоро там... почнете?
У л я н а. Не терпиться? Оббiжи кругом хати разiв десять...
Уляна i Ганна iдуть в контору.
Т а р а н. Ще й зуби скалить.
О н и с ь к о (до Аристарха). А твоя, Аристарше, навiть на людей не
дивиться...
А р и с т а р х. Добре, що хоч мовчить...
Т а р а н. Досить! Урвався терпець! Треба, хлопцi, переходити в наступ!
Так далi не можна!
К о р н i й. Тут покричиш, а додому прийдеш, ще й поб'?.
А р и с т а р х. Що то з людей зазнайство робить!
Входять Ганна, Уляна, Одарка.
Г а н н а (тихо до жiнок). Будемо Устимiвну ждати чи...
У л я н а. Вона скоро ма? бути.
Г а н н а. Заходьте до кабiнету, там будемо говорити!..
К о р н i й. Там жарко, краще надворi - лiто ж!..
А р и с т а р х. Свiжим повiтрям дайте подихать!
Т а р а н. Починайте, коли зiбрали! Нiколи нам...
Входить Олена Устимiвна.
У с т и м i в н а. Що за гамiр?!
О д а р к а. Не хочуть до кабiнету йти!
У с т и м i в н а. Не хочуть?.. (Глянула на чоловiкiв). Гаразд!
Проведемо тут. Приготуйте все, що годиться, це ж збори, розумiти треба!
Г а н н а. Все в польному ажурi.
Чоловiки виносять стiл, стiльцi. Жiнки сiдають за столом.
У с т и м i в н а. Ми... керiвництво... викликали... вас...
представникiв провiдних дiлянок... нашого складного колгоспного
виробництва... щоб вказати вам...
Т а р а н. Завела патефона.
У с т и м i в н а. Хто там заважа?? Коли вас запитають, тодi будете
говорити! На чому я зупинилась?
Г а н н а. "Щоб вказати вам..."
У с т и м i в н а. М-гу-у!.. Щоб вказати вам i круто звернути вашу
увагу на всi неподобства, якi ви почина?те допускати!
О н и с ь к о. Вказуйте, послуха?мо!
У с т и м i в н а зупинила погляд на Ониськовi, довго дивиться на
нього, потiм на Уляну, потiм обидвi на Ониська. Пауза.
У с т и м i в н а. Керiвництву стало вiдомо, що не всi чоловiки
сумлiнно ставляться до доручених ?м дiлянок нашого складного...
Г а н н а (пiдказу?). Колгоспного виробництва!
У с т и м i в н а. Взяти, наприклад, Оверка...
О в е р к о. Що я вам, у борщ наплював, що на кожних зборах...
молотите?
У л я н а. На роботу виходь! Нiхто тобi й слова не скаже.
Г а н н а. Оштрафувати його карбованцiв на...
У с т и м i в н а. Оштрафу?мо!..
О в е р к о (до дитини). Цить, цить, Кирюшо, то тьотя бека. А твiй
чоловiк, Устимiвно, багато трудоднiв заробив? От i зараз його нема?...
У с т и м i в н а. Давайте говорити без натякiв!
О д а р к а. Придержи язика, Оверку!
О в е р к о. Слова не дають сказати!
В с i. Дайте слова!
У с т и м i в н а. Говори!
О в е р к о. Я не ходив на роботу три днi - це так! Але сказать, що
прогуляв, - брехня! Велика брехня! Дiти в мене, двiйко, третiй Кирюша,
обiрвалися. Хотiв я ?м платтячка пошити. Кро?в, кро?в - вiсiм метрiв ситцю
порiзав, а от не вийшло! Нема? до цього дiла хисту.
У с т и м i в н а. Ближче до дiла!
В с i ч о ло в i к и . Не перебивайте!
О в е р к о. Коли б ви, члени правлiння, потурбувалися, щоб у колгоспi
була швейна майстерня, то менi б не довелося самому шити...
Г а н н а. Може, тобi цiлого комбiнату захочеться?..
У л я н а. Вiдкрий майстерню, забажа?те ще й пекарню...
Т а р а н. Бо таки й треба. Поворуши мозком, бухгалтере, кинь на свою
рахiвницю. Хазя?н щотижня пече хлiб, значить, вiн або запiзниться на
роботу, або й зовсiм не вийде. В колгоспi п'ятсот дворiв. Ось тобi п'ятсот
чоловiк не вийшло на роботу. А в пекарнi працювало б три-чотири! Факт! У
сусiдiв давно так заведено!..
Всi чоловiки пiдтримують.
У с т и м i в н а. Вiдхиля?тесь вiд теми сьогоднiшнiх зборiв, товаришi!
О н и с ь к о. Прихиля?мось, а не вiдхиля?мось!
К о р н i й (пiднiма? цiпок). Слова!
У с т и м i в н а. Говори!
К о р н i й. Тут про дiло кажуть. Не вважа?те ви нас, чоловiкiв, за
повноправних людей.
Г а н н а. Про бур'янець розкажи, що процвiта? на тво?й дiлянцi!..
К о р н i й. Менше в конторi сиди, бухгалтерiя! На поле частiше приходь
для профiлактики, то побачиш, що (раптом гаркнув)... то не бур'ян, а
кукурудза!..
Т а р а н. Правильно! Рубай, Корнiю, далi!
У с т и м i в н а. Бiльше самокритики!
К о р н i й. А я тобi хочу цi?? самокритики позичити. Сидиш - не
пiдступи, не пiдiйди, а на полi один трактор бiга?, а з того трактора, як
з цапа, - нi молока, нi шерстi. Он у зарiчанцiв - шiстсот гектарiв
просапних, як i в нас. Але там усе тракторами обробляють. А ви хочете, щоб
оцi руки все робили? Я вже розiгнутись не можу...
У с т и м i в н а. Попереджаю, висловлюватись конкретнiше!
О н и с ь к о. Дай чоловiковi слово сказати!
О в е р к о. Не затикайте рота!
К о р н i й. Скажи, Устимiвно, для чого тобi купили "Волгу"?
У с т и м i в н а. Для оперативного керiвництва.
К о р н i й. I допомага??
У с т и м i в н а. Аякже!
К о р н i й. То й менi хай технiка допомага?!
В с i. Правильно!
У с т и м i в н а. Вiдхиля?мось вiд теми.
О н и с ь к о. Зараз прихилимось. Взяти хоч би й ферми. Пiдвiсну дорогу
скiльки вже буду?мо? Електродо?лки поржавiли! Валяються на складi, скоро в
утиль пора буде здавати! Дайте менi технiку!..
У с т и м i в н а. Самокритики не чую! Бiльше самокритики!
Т а р а н. Цокотала сорока пугачевi: i про те, i про се, i про Якова, i
про всякого, а вiн ?й у вiдповiдь - "пугу"!
О д а р к а. Я тебе так пугукну дома, дверей не знайдеш!
Т а р а н. Менi вже все одно!
Г р и ц ь к о. Дiло чоловiки говорять. Живемо, як нелюди. Взяти,
примiром, свиноферму: камiнь, цемент, свинi наче в карцерi сидять... Чого
б не зробить, як у Максима Орла?
У л я н а. Бо вiн орел, а ми синицi. Скiльки м'яса зда?мо державi?
Г р и ц ь к о. Можна й бiльше здавать. Я пiдрахував: коли б дядько
Аристарх запровадив вiдгодiвлю свиней за новим методом, то вже в цьому
роцi здали б м'яса в пiвтора разу бiльше.
К а т е р и н а. Правильно Гриць каже! Я теж рахувала!
О д а р к а. Не пiдпрягайся, Катерино, бо...
К а т е р и н а. Бо що?
О д а р к а. Сама пiдеш на ферму!
К а т е р и н а. А я цього i домагаюсь. Набридло менi в конторi мух
рахувати.
Г а н н а. Тихше!.. (Встала). Скажiть, чоловiченьки добрi, де були оцi
вашi пропозицi?, коли ви керували колгоспом? Пiд сукном? Так нiчого
галасувать! Працювати треба! I так працювати, щоб замiнити оту технiку,
яко? ви не запровадили!.. Ясно?
О д а р к а. I щоб менi нi пари з уст! А будете ледарювати, я вам
покажу технiку! I розкажу, як ?? треба використовувать! Запитань бiльше
нема??!
А р и с т а р х. ?сть! А що, коли одного прекрасного дня держава скаже
нам: "I молоко, i м'ясце сво? ?жте самi, а нам воно не пiдходить, дороге!
Купимо там, де воно дешевше!" Яко? ви тодi заспiва?те? Чим трудодень
оплатите?
О н и с ь к о. Ганна сво? грошi малюватиме.
Т а р а н. З бляхи зробить.
К о р н i й. Картопляники на трудодень роздавати будете?
А р и с т а р х. З такими господарями до ручки дiйдемо!
Г а н н а. Мовчав би вже! Штани он пiдв'язати не вмi?ш, а туди ж!
Господар знайшовся! Геть додому!
У с т и м i в н а. Вiдхиля?тесь вiд теми...
К о р н i й. Що, не подоба?ться критика?
О н и с ь к о. Не можете дати вiдповiдь, так обража?те?
У с т и м i в н а. Тихо! "Постанова правлiння: за порушення трудово?
дисциплiни...
Г а н н а, ...оштрафувати...
У с т и м i в н а. ...товаришiв: Таран та Аристарха...
Г а н н а, ...на три трудоднi.
У с т и м i в н а. Корнi?вi - додатково закрiпити...
Г а н н а, ...пiвгектара бурякiв.
У с т и м i в н а. Оверка за неподобну балаканину послати на виробку
цегли...
Г а н н а, ...на строк до повного комунiзму.
У с т и м i в н а. Катерину Чипчину - зняти з посади облiковця i
послати на свиноферму".
Г а н н а. Це ще не все!
У с т и м i в н а (поглянула на жiнок, чита? далi). "Ониська - за
пiдтримку вiдсталих елементiв...
Г а н н а, ...позбавити премi?...
У с т и м i в н а. ...i закрiпити за ним групу безнадiйних корiв". Все.
Г а н н а. Збори закритi!
В повнiй тишi жiнки гордовито виходять. По довгiй паузi схоплю?ться
Таран, б'? кулаком об стiл.
Т а р а н. Не бiйтесь, хлопцi! Ми ?х навчимо, як з нас знущатися! До
райкому дiйдемо! Скаргу напишемо! Там нас зрозумiють! Годi терпiти! Ми -
теж люди! Ми - теж лю-ди-и!..
Затемнення
КАРТИНА СЬОМА
Пiзнiй ранок. Тара нове подвiр'я. Таран спить у гамаку, прив'язаному
мiж двома деревами. Спросоння розмаху? руками, викрику?. Бiля
нього сто?ть Онисько, одягнений, як i в першiй картинi.
Т а р а н. Годi терпiти! Ми - теж люди!
О н и с ь к о. Що ти верзеш? Прокинься.
Т а р а н (схоплю?ться, очманiло дивиться на Ониська). Що?.. Де?..
Га?..
О н и с ь к о. Вставай! Доки ж спати, вже десята година!
Т а р а н (перелякано). Десята? Боже мiй! Це ж я й корову ще не подо?в!
Снiдать не зварив! Город не прополов! Ох i влетить же менi вiд Одарки!
О н и с ь к о. Опам'ятайся, що ти верзеш?
Т а р а н. I тiсто, мабуть, перекисло... Ще вчора вчинив.
О н и с ь к о (бере рушник, мочить його у воду). Бiла гарячка, брат,
дiло погане! Значить, перебрав! (Вийма? пляшку). Нiчого, пройде. На,
похмелись...
Т а р а н (несамовито). Не показуй менi пляшки, бо...
О н и с ь к о. Е, брат, так розпускать нерви не можна!
Т а р а н. Ти вже корови подо?в?
О н и с ь к о. Якi корови? Ти що, сказився? Наче Аристарх iде.
Аристарше! Зайди-но сюди!..
Т а р а н. Чого це вiн вешта?ться? Хiба свиноферму закрили?
О н и с ь к о. Наче ж небагато i випили... Бували дози й страшнiшi...
Входить Аристарх, одягнений, як i в першiй картинi.
А р и с т а р х. Здрастуйте...
О н и с ь к о (шепоче. Аристарховi, киваючи на Тарана). Ти обережнiше з
ним говори. У нього щось... (Жест).
А р и с т а р х (як до дитини). Здоров був. Таране-друже!
Т а р а н. Як там тво? поросята поживають?
А р и с т а р х. Ти ма?ш на увазi облiковцiв?
Т а р а н (кричить). Поросят!
А р и с т а р х (до Ониська). Справдi... Що ж робити?.. (До Тарана). Я
бухгалтер. Бухгалтер я...
Т а р а н. Бухгалтер... (До Ониська). А ти?
О н и с ь к о. Бригадир.
Т а р а н. А я хто?
А р и с т а р х. Завiдуючий механiзацi?ю колгоспу...
Т а р а н. Чекайте, чекайте, ви щось плута?те! Ми, значить, чоловiками
i залишились?
О н и с ь к о. Звичайно! А ким же нам бути?
Т а р а н. А жiнки ? жiнки?
А р и с т а р х. Само собою...
Т а р а н (до Ониська). А ти менi що наговорив? Га?!
О н и с ь к о. Та я тебе з учорашнього вечора i не бачив.
Т а р а н. Поклянись!
О н и с ь к о. Клянусь!
Т а р а н. Скажiть менi, браття, по правдi, хто я?..
О н и с ь к о (здалека, ласкаво). Завмеханiзацi?ю.
Т а р а н (сiпа? себе за вуса). I вуса на мiсцi... Значить, це був
тiльки страшний сон! Якби ви знали, що менi приверзлось...
О н и с ь к о. Вибачай, друже, я вже думав, що ти перебрав
безповоротно. Треба на всяк випадок перейти на казьонку. Може, й справдi
Хвилька на тютюнi настою?.
Т а р а н. А хiба Хвилька ще в селi? Оверко ж вiдпровадив i до районно?
мiлiцi?...
О н и с ь к о. Нiкуди вiн ?? не провадив. I зараз до не? зайшов...
поснiдати...
А р и с т а р х. А якби у нас жiнки були як жiнки та вигнали б по
вiдерцю кожна, вистачило б на тиждень, а то ледачi...
Т а р а н. Не смiй при менi так говорити про жiнок! На них молитись
треба, як на святиню. Я ось вiзьмусь за ваше виховання, зачекайте!..
О н и с ь к о. Все-таки у нього якийсь дефект трапився... (Обiрежно). А
як же з фараонами бути?
Т а р а н (встав). Якi фараони?.. Ти... уламок минулого!.. Ти в якому
вiцi живеш? В двадцятому? То не тич менi пiд нiс фараонiв, бо... (Наступа?
на Ониська, той тiка?). Зрозумiло!
З хати виходить Одарка.
Одирочка!...
О д а р к а. Не сердься, вже снiданок готовий. Ось тiльки сирiвцю з
погреба дiстану.
Т а р а н. Сердитись? На тебе? Нiзащо в свiтi!
О д а р к а. Ти вчора наказував пiвня зарiзати, а я не послухала, а
завтра зарiжу.
Т а р а н. Навiщо рiзать, хай собi спiва?.
О н и с ь к о. Пропав чоловiк.
А р и с т а р х. Був - i нема?.
Т а р a н. Рiдна моя, кохана! (Цiлу? Одарку).
О д а р к а. Що з тобою сталося! Стiльки рокiв не цiлував, а тут
надумався. Соромся! Он люди дивляться.
Т а р а н. Хай дивляться! Хай знають, як жiнку свою любити та шанувати
треба.
Завiса
1959
Популярность: 5, Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GmT